Класифікація перекладу

Відомо, що будь-який переклад має бути адекватний оригіналу. Проте це не завжди так.

За якістю розрізняють такі види перекладу:

Дослівний. Можливий тільки у тому випадку, якщо мовні засоби обох мов співпадають, тобто співпадають обсяги поняття і граматичні категорії (значення слів і граматичні структури).

Буквальний. Мовні засоби двох мов не співпадають, проте перекладач цього не знає (тобто буквалізм дуже часто не дозволяє зрозуміти дійсний смисл виразу, такий переклад буде помилковий)

Вільний або авторизований. Найчастіше зустрічається при художньому перекладі. Це майже правильний переклад, перекладач дозволяє собі виразити трохи більше або менше того, що передав автор, а іноді він допускає значні відхилення від змісту оригіналу з певною метою.

Адекватний (рівноцінний) виражає те, що й оригінал, здійснює такий саме емоційний вплив.

За матеріалом для перекладу виділяють:

Художній (переклад літературних творів). Важливо не тільки передати зміст, проте й виразити цей зміст рівноцінними оригіналу художніми засобами, щоб переклад передавав «заряд» емоційно-естетичного впливу на читача, як і оригінал. Можна виділити переклад прози, поезії, драматичних творів, тому що кожний з цих жанрів відрізняється від інших суттєво.

Інформативний (головним є передача іншою мовою усієї повноти інформації без перекручень). У ньому можна виділити переклад газетних публікацій, наукових статей, технічних описів, патентної літератури, матеріалів з економіки та комерційної діяльності, а також переклад фірмових матеріалів.

За видами виділяють: усний та письмовий.

Види усного перекладу:

послідовний односторонній переклад на слух;

послідовний односторонній переклад з аркуша;

двосторонній переклад бесіди;

вибірковий консультаційний переклад.

Види письмового перекладу:

повний письмовий переклад;

реферативний переклад;

переклад типу «експрес-інформації»;

анотаційний переклад.

5.3 Технічний переклад як форма обміну спеціальною

науково-технічною інформацією

Існує думка про те, що технічний переклад – це переклад “технічних” текстів. Проте немає чіткого визначення “технічного тексту”. Тому “технічним” перекладом, як правило, вважають всі види спеціального (нехудожнього) перекладу. І на перше місце тут виступає не те, що перекладають, а як і для чого перекладають.

Отже, технічний переклад – це переклад, який використовується для обміну спеціальною науково-технічною інформацією між людьми, що спілкуються різними мовами.

Науково-технічна інформація надходить трьома потоками:

Патентна література.

Періодика, спеціально призначена для обміну науково-технічною інформацією, наприклад: галузеві бюлетені, що містять реферати, анотації і назви; галузеві науково-технічні часописи, що містять дискусійні, проблематичні і звітні статті спеціального характеру, бібліографічні покажчики з назвами тем.

Різні періодичні і неперіодичні видання й інші джерела інформації, що не є призначеними спеціально для науково-технічного обміну, але такі, що можуть використовуватися з цією метою, наприклад: спеціальні журнали і книги, рекламні матеріали, інструкції та інші подібні джерела спеціальної інформації.

Основною формою технічного перекладу є повний письмовий переклад. Інформація, що накопичується за певною схемою як довідковий і допоміжний матеріал, а також так звана сигнальна інформація опрацьовуються у формі скорочених видів технічного перекладу, таких, як реферативний переклад, анотаційний переклад, переклад заголовків тощо. З цього можна зробити висновок, що перекладач повинен мати суму спеціальних знань. Якщо перекладач не має таких спеціальних знань, то в цьому випадку він користується спеціальною літературою дещо пасивно, не маючи на меті досконало вивчити дану галузь. Вміння користуватися робочими джерелами інформації – найголовніше при перекладі спеціальних технічних текстів.

Активний термінологічний словник перекладача суттєво економить його робочий час. Такий словник створюється поступово в процесі роботи, і склад його визначається змістом цієї роботи, тобто у кожного перекладача існує свій власний спеціальний словник, хоча, безперечно, формується якийсь мінімум загальнотехнічної термінології, яким має володіти кожний перекладач.

Отже, тому, хто починає перекладати технічний текст, потрібно:

Знати хоча б одну іншу (іноземну) мову на рівні, достатньому для розуміння.

Знати іншу мову на рівні, достатньому для грамотного викладу інформації

Вміти користуватися робочими джерелами інформації.

Вміти робити різні види технічного перекладу.

Володіти термінологічним мінімумом.

Для того, щоб швидко знайти спеціальні відомості, потрібно знати, які робочі джерела інформації бувають, і що в кожному з них можна знайти і в якій послідовності ними користуватися.

Усі робочі джерела інформації, використовувані при перекладі технічного тексту, можна подати у вигляді такої системи:

Дата добавления: 2015-07-08