Трикутник вогню

Цей термін запропонував французький хімік А. Лавуа-зьє для того, щоб було легше запам’ятати три умови виникнення пожежі.

«Джерело тепла + пальне + кисень»

Відсутність навіть однієї умови робить горіннр неможливим (пожежа не виникає або припиняється).

— Назвіть, які речовини або предмети можуть бути пальним. (Гас, спирт, папір, деревина, тирса, сухе листя.)

— Що може стати джерелом тепла та запалити вогнище?

— Яким чином можна перекрити доступ кисню, для того щоб зупинити процес горіння?

Стадії розвитку пожежі

1. Початкова. Ще є можливість потушити пожежу самостійно. На це є не більше ніж 10 хвилин. Необхідною умовою є обов’язкова ізоляція приміщення, де почалося загоряння, від доступу повітря. У жодному разі не можна відчиняти вікна. Тушити загоряння можна водою, засипати піском, накривати полум’я несинтетичними

ковдрами, використовувати вогнегасники.

2. Стадія максимального розвитку. Процес горіння набуває найбільшого поширення. Триває зазвичай наступні ЗО хвилин, температура полум’я може перевищувати 1000 °С. Пожежа швидко поширюється, загасити її дуже складно. Із таким вогнем можуть впоратись лише пожежники.

3. Згасання. Вогонь згасає в міру догоряння матеріалів.

Рятувати вже нічого.

3. Правила поведінки при пожежі

ü Розповідь учителя з елементами бесіди

— Які небезпеки можуть чекати людину в приміщенні, де виникла пожежа?

Чинники небезпеки при пожежі:

§ вогонь;

§ підвищена температура навколишнього середовища;

§ задимлення;

§ утруднене дихання внаслідок накопичення продуктів згоряння;

§ обмежена видимість;

§ ураження електричним струмом при спробі загасити електроприлади;

§ небезпека вибуху при горінні легкозаймистих речовин;

§ обвал конструкцій;

§ при спробі врятуватися через вікно — падіння з висоти.

- У яких випадках вогонь може бути особливо небезпечним?

Вогонь особливо небезпечний:

§ для мешканців верхніх поверхів, оскільки їх евакуація ускладнюється тим, що дим і вогонь поширюються знизу вгору;

§ за наявності в приміщенні, де виникла пожежа, легкозаймистих речовин (наприклад, значна кількість паперу) або вибухонебезпечних приладів та речовин (наявність газового балона, ємностей зі спиртом, бензином тощо).

ü Розповідь учителя, складання опорного конспекту в зошиті

1. У разі виникнення пожежі негайно залиш місце пожежі та повідом про неї дорослих або зателефонуй за номером 101. Повідом про місце, де сталася пожежа (вулицю, номер будинку і квартири), і назви своє прізвище.

Пам’ятай! 101 — номер телефону пожежної охорони.

2. У випадку виникнення пожежі проводиться евакуація — організований вихід усіх людей з небезпечного місця на вулицю, за планом евакуації.Із приміщення, де сталася пожежа, слід виходити швидко, але без зайвої метушні та паніки.

3. Якщо виникла пожежа і дорослих немає вдома, не панікуй, а швидко вийди з приміщення на свіже повітря в безпечне місце. Не можна користуватися ліфтом,

оскільки під час пожежі він може вимкнутися. Захищай органи дихання від отруйних газів та диму.

4. Якщо можеш, допоможи вийти із приміщення тим, хто потребує твоєї допомоги.

5. Якщо ти знаєш, що хтось не може самостійно вийти з будинку, повідом про це дорослих, пожежних.

Чинники посилення пожеж у багатоповерхових будинках:

§ вентиляція;

§ шахта ліфта;

§ сміттєпровід;

§ відчинені вікна та двері.

Під час пожежі НЕ можна:

§ затоптувати палаючу речовину без взуття;

§ ховатися в шафи, під диваном;

§ утворювати протяг;

§ укриватися синтетичними матеріалами;

§ торкатися голими руками металевих дверей та інших Ипредметів (для попередження опіків).

Пам’ятайте!

Вогонь поширюється знизу вгору.

Захист органів дихання в зоні пожежі

Оскільки при пожежі небезпеку становить не лише відкрите полум’я, а й токсичні гази, що виділяються при горінні, то особливу увагу слід приділити захисту органів дихання.

Перш за все, небезпечним є чадний газ. Адже в сучасних оселях використовується багато синтетичних, полімерних матеріалів. При горінні вони виділяють особливо отруйні сполуки. Іноді достатньо декількох вдихів таких токсичних газів, щоб знепритомніти.

Тому, якщо ви відчуєте запах диму, пам’ятайте: чадний газ легший за повітря й піднімається вгору. Треба затулити рот і ніс будь-якою тканиною і сповзти на підлогу, не піднімаючи голови. За можливості слід намочити тканину, якою

ви захищаєте органи дихання.

Дії у разі загорянні одягу

Якщо безпечно оминути відкрите вогнище не вдалося, то на вас або на іншій людині поруч з вами може зайнятися одяг. Палаючий одяг може спричинити загоряння волосся й ураження органів дихання.

Якщо на тобі загорівся одяг, то не можна бігти, це лише посилить горіння.

Треба швидко скинути одяг, а якщо це не вдалося, слід впасти і кататися по підлозі (землі), збиваючи полум’я.

Якщо на іншій людині загорівся одяг, то не можна давати їй бігати — полум’я розгориться ще сильніше.

Треба допомогти швидко скинути одяг, що загорівся, й залити його водою. Якщо це не вдалося, необхідно повали ти потерпілого на підлогу (землю) і будь-яким способом збити полум’я, залити водою, засипати землею, закидати снігом, накинути щільну тканину (брезент, ковдру, пальто) і щільно притиснути її до палаючого одягу. При цьому голову потерпілого залишити відкритою, щоб уникнути отруєння продук­

тами горіння.

4. Пожежна охорона. Профілактика виникнення пожеж

ü Доповідь учня-«інспектора пожежної охорони»

Пожежна охорона — це сукупність створених у встановленому порядку органів управління, підрозділів та організацій, призначених для організації профілактики пожеж, їх гасіння та здійснення аварійно-рятувальних робіт.

При Міністерстві внутрішніх справ існує управління пожежної охорони(УПО) і його органи на місцях. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд, функціями якого є:

§ здійснення контролю за станом пожежної безпеки;

§ розробка і погодження протипожежних норм і правил та контроль їх виконання в проектах і безпосередньо на об’єктах народного господарства;

§ проведення розслідування і облік пожеж;

§ організація протипожежної профілактики.

Одним із документів, наявність якого завжди перевіряє пожежний інспектор, є план евакуації з приміщення на випадок пожежі. На ньому зображено план приміщення, на

якому позначені всі двері, сходи, стрілками позначені шляхи евакуації до основних та запасних виходів. Також позначені місця знаходження вогнегасників, пожежних гідрантів, кнопок пожежної сигналізації, телефонів, за якими треба викликати пожежних у випадку загоряння. У деяких країнах плани евакуації друкують на спеціальній, світлонакопичувальній Тплівці. У випадку пожежі й відключення світла ці плани світяться в темряві. Ознайомитись з планом евакуації треба заздалегідь, щоб знати, де у вашій школі, оселі розташовані пожежні виходи.

ü Гра «Пожежна інспекція». Робота в групах

Завдання для груп:

1. Запропонуйте заходи щодо профілактики пожеж у школі та вдома.

2. Обміркуйте алгоритм дій при виникненні невеликої пожежі.

3. Проаналізуйте отриманий зразок плану евакуації з приміщення. Чи все вам у ньому зрозуміло? Виведіть (уявно) групу людей з приміщення, де виникла пожежа, користуючись планом евакуації.

Зразки плану евакуації роздруковуються з роздавального матеріалу до уроку.

Підбиття підсумків роботи в групах.

Заходи щодо профілактики пожеж

У школі:

§ відсутність джерел відкритого вогню;

§ регулярні протипожежні перевірки стану електропроводки;

§ наявність вогнегасників та інших засобів пожежогасіння;

§ регулярний інструктаж учнів та працівників школи щодо правил пожежної безпеки.

Удома:

§ обережно поводитися з газом, печами;

§ регулярно перевіряти справність електроприладів;

§ не гратися із сірниками, петардами, бенгальським Мвогнем;

§ мати засоби пожежогасіння;

§ не зберігати горючі матеріали на балконах;

§ не заклеювати вікна «дзеркальними» плівками;

§ не гратися «сонячними зайчиками»;

§ не зберігати під дахами або поряд із джерелами тепла горючі й легкозаймисті матеріали.

Якщо виникла невелика пожежа, слід:

§ засипати джерело вогню піском (можна землею з-під квітів, якщо вона суха);

§ залити водою, але не можна використовувати воду при гасінні пожеж, спричинених електричним струмом;

§ накинути цупку товсту тканину, щоб перекрити доступ кисню;.

§ використати вогнегасник.

5. Засоби пожежогасіння

ü Робота з підручником

Завдання: прочитати матеріал підручника, з’ясувати, які існують засоби пожежогасіння.

ü Підбиття підсумків самостійної роботи з підручником

До засобів пожежогасіння належать:

§ вода, пожежні крани;

§ пісок;

§ брезентові покривала;

§ вогнегасники.

Види вогнегасників:

§ порошкові;

§ вуглекислотні;

§ пінні.

ü Виконання творчого завдання. Робота в малих групах

Завдання: створити ребуси, загадки, головоломки тощо, в яких було б зашифровано особливості будови різних видів вогнегасників.

Подібний вид діяльності доцільний ще й тим, що вчитель отримує корисні та цікаві роздавальні матеріали, створені самими учнями.

6. Надання першої допомоги постраждалому при пожежі

ü Розповідь учителя з елементами бесіди

Якщо внаслідок пожежі людина отримала значні опіки, то слід негайно викликати «швидку допомогу». У разі одержання невеликого опіку для зменшення болю поверхню з опіками охолоджують чистою водою 15-20 хв. Пухирці слід прикрити сухою захисною стерильною пов’язкою. Якщо немає стерильного бинта, можна скористатися чистою хустинкою, простирадлом, рушником. Накладати пов’язку слід обережно, щоб не завдати болю.

Не можна в жодному разі:

§ проколювати пухирці на шкірі;

§ наносити на рани крохмаль та інші сипкі речовини;

§ змащувати олією та іншими жирами;

§ протирати шкіру спиртом, йодом тощо;

§ самостійно намагатися чистити рану;

§ накладати мазь від опіків без дозволу лікаря.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

ü Фронтальна діяльність. Відгадування загадок

§ Небажаний гість замість цукерок дрова їсть. (Вогонь.)

§ Скільки б не їв, ніколи ситий не буде. (Вогонь.)

Живуть у тісній темниці

Хлоп’ята яснолиці.

І мають душу щедру,

Хоч дерева сини,

Згораючи дощенту,

Вогонь дають вони. (Сірники.)

Що за машина моргає синім оком?

Приїде вчасно — і біда людей обійде боком.

(Пожежна машина.)

До пори вишу, до пори мовчу,

А вогонь зачую і сичу, й лютую.

(Вогнегасник.)

ü Моделювання небезпечної ситуації. Індивідуальна робота в зошитах

Розробіть алгоритм дій у ситуаціях:

1) Від пустощів малюків загорілася невелика купка паперу.

2) Телевізор раптом спалахнув, і з’явилося невелике полум’я.

3) Ви ввійшли до під’їзду та побачили, що він повний диму, але джерела загоряння ви не бачите.

4) У поході і під час розведення багаття на вашому товаришеві загорілася куртка.

5) На вулиці ви побачили, що з одного з вікон багатоповерхового будинку йде дим та виривається полум’я.

ü Відпрацювання навичок захисту органів дихання від отруйних газів

— Уявіть, що ви опинилися в задимленому приміщенні.

Що слід зробити для захисту органів дихання?

Учні захищають рот та ніс підручними засобами: светрами, шарфами, носовими хустками, ватно-марлевими пов’язками.

Увага! Якщо тканину змочити водою, то це поліпшує захист органів дихання.

ü Взаємоопитування учнів у парах

1. Чому вогонь можна загасити, якщо накинути на нього цупку тканину? Яка умова горіння при цьому зникає?

2. Чому полум’я збільшується, коли відкривають вікна й двері?

3. Чому збивати вогонь гілкою, віником слід короткими рухами?

4. Чому не можна сушити одяг над газовою плитою?

5. Чому небезпечно залишати без нагляду ввімкнену праску?

6. Чому не можна класти килим біля каміну?

7. Чому не можна користуватися несправними електроприладами (наприклад з пошкодженим шнуром)?

8. Чому особливо небезпечно ставити телевізор у нішу меблевої шафи, класти на нього речі?

9. Чому за правилами пожежної безпеки електричні дроти слід вмуровувати в стіни?

10. Як діяти, якщо сталася пожежа?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Проаналізуйте разом з батьками стан пожежної безпеки вашої оселі.

Чи є небезпечні об’єкти? Які засоби пожежогасіння у вас завжди під рукою?

Дослідницьке завдання: створити умовну екологічну карту місцевості, на якій позначити всі потенційно небезпечні з екологічного погляду об’єкти, що розташовані поблизу школи (фабрики, заводи, теплостанції, автозаправки, очисні споруди тощо).

VII. ПІДСУМОК УРОКУ

ü Прийом «Одним словом»

Учні по черзі висловлюють свої враження від уроку за допомогою одного слова. Наприклад: цікаво, корисно, складно, весело тощо.

УРОК № 28

Види небезпечних промислових об'єктів

Мета: розглянути основні види небезпечних промислових об'єктів, дослідити

можливі наслідки аварій на підприємствах, розвивати вміння діяти

в умовах аварійної ситуації, використовувати підручні засоби захисту,

виховувати самостійність та оперативність дій та мислення.

Матеріали та обладнання: вата, бинт, марлевий відріз.

Поняття: техногенна аварія, евакуація, засоби захисту, ватно-марлева пов'язка.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

ü Фронтальна бесіда

— Чи можна відчиняти вікна та двері одночасно в разі пожежі в будівлі? Як ви це поясните?

— Яка небезпека загрожує людині в синтетичному одязі при пожежі?

— Що небезпечніше для людини: вогонь чи дим?

ü Виконання тестового завдання

Учні працюють на роздрукованих картках (роздавальний матеріал до уроку).

Ключ до тесту: 1 — а; 2 — б; 3 — а, в, г; 4 — а, б, в,

г; 5 — в, г; 6 — а, б, в; 7 — в, г; 8 — а, г; 9 — а, б, д; 10 — б,

г; 11 — б; 12) 1. Адреса будинку, де виявлено загоряння або пожежа (номер будинку, під’їзду); 2. Де відбувається пожежа (на дворі, у квартирі) та що конкретно горить (телевізор, меблі, автомобіль); 3. Повідомити своє прізвище й контактний телефон; 4. Чи є небезпека для людей.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ü Фронтальна бесіда

— Що таке надзвичайні ситуації?

— Які розрізняють надзвичайні ситуації за походжен­

ням? (Технологічні, природні, антропогенні.)

— Що ви чули про аварії на різноманітних промислових об’єктах?

ü Слово вчителя

Навколо нас існує безліч об’єктів, що можуть бути джерелом потенційної небезпеки й імовірним місцем техногенної аварії.

На минулому уроці ви отримали домашнє завдання: скласти екологічну карту місцевості, на якій було б позначено всі потенційно небезпечні з екологічного погляду об’єкти поблизу нашої школи (фабрики, заводи, теплостанції, автозаправки, очисні споруди тощо).

ü Обговорення розроблених учнями екологічних карт

— Які об’єкти ви вважаєте екологічно небезпечними? Чому?

— Чи відомо вам про аварії, що траплялися на цих об’єктах?

ü Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Види небезпечних промислових об'єктів

ü Розповідь учителя з елементами бесіди

В Україні щорічно виникають надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру, унаслідок яких гинуть люди, а матеріальні збитки сягають мільярдів гривень. Сьогодні в багатьох областях України у зв’язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами стан характеризується як дуже складний. Тенденція зростання числа природних і, особливо, техногенних надзвичайних ситуацій змушує розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільства та навколишнього середовища в цілому.

ü «Мозковий штурм»

— Поміркуйте та назвіть всі можливі промислові об’єкти, що можуть бути джерелом небезпеки.

Усі об’єкти, названі учнями, записуються на дошці.

2. Надзвичайні ситуації техногенного характеру

ü Дослідницька робота в малих групах

Дослідницьке завдання: проаналізувати приклади конкретних техногенних аварій та створити класифікацію надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Матеріал з прикладами аварій для роботи груп роздруковується з роздавального матеріалу до уроку.

ü Узагальнення роботи в групах, створення класифікації надзвичайних ситуацій

Види надзвичайних ситуацій техногенного характеру:

§ транспортні аварії (катастрофи);

§ пожежі, вибухи, загроза вибухів;

§ аварії з викидом (загрозою викиду) хімічно активних та біологічно небезпечних речовин;

§ аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин;

§ раптове обвалення будівель, споруд;

§ аварії на електроенергетичних системах;

§ аварії в комунальних системах життєзабезпечення;

§ аварії на очисних спорудах;

§ гідродинамічні аварії.

3. Дії школяра під час виникнення аварійної ситуації на підприємстві

ü Розповідь учителя. Складання пам'яток у зошитах

У комплексі заходів щодо захисту населення під час надзвичайних ситуацій особливо важливою є організація своєчасного оповіщення. Це є завданням органів цивільної оборони. Завивання сирени, переривчасті гудки на підприємствах, сигнали громадських транспортних засобів означають попереджувальний сигнал «Увага всім!».

Дії при сигналі «Увага всім!»

За цим сигналом слід увімкнути радіо, радіотрансляційні й телевізійні приймачі для прослуховування термінових повідомлень. Інформація передається протягом 5 хвилин після подачі звукових сигналів.

Вислухавши це повідомлення, кожен повинен діяти без паніки й метушні, відповідно до отриманих вказівок..

Пам’ятайте, за надзвичайних умов важлива кожна хвилина!

Повідомлення про небезпеку містить:

§ місце й час виникнення надзвичайної ситуації;

§ розміри та масштаби надзвичайної ситуації (загальнодержавні — 2 й більше області, регіональні — 2 й більше адміністративних районів або міст обласного значення, місцеві — у межах потенційно небезпечного об’єкта);

§ час початку та тривалість дії факторів ураження;

§ територія, що потрапляє в осередки або зони ураження;

§ порядок дій для населення;

§ іншу важливу інформацію.

Повідомлення передаються в разі виникнення (або загрози):

§ аварії на радіаційно небезпечному об’єкті;

§ аварії на хімічно небезпечному об’єкті;

§ землетрусів та цунамі;

§ повені або катастрофічного затоплення;

§ повітряної небезпеки;

§ хімічного зараження;

§ радіоактивного зараження.

Кожний громадянин має знати дії при сигналі «Увага всім!».

ü Розповідь учителя

Евакуація — організоване вивезення населення в безпечну заміську зону за умов неповного забезпечення захисними спорудами в містах, що мають об’єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час.

Кожному підприємству, навчальному закладу призначається район або місце розташування за межами зон можливих руйнувань.

Основна мета евакуації — забезпечення безпеки кожної людини.

Масштаби евакуації залежать від масштабів ураження чи потенційної загрози.

Розрізняють такі види евакуації:

1. Загальна евакуація — будівля або населений пункт звільняються повністю.

2. Часткова евакуація — звільняється частина приміщення, населеного пункту чи адміністративного району. При частковій евакуації необхідно обмежити господарсько-

виробничу діяльність, що збільшує шанси на врятування. Часткова евакуація в будь-яку мить може перейти в загальну евакуацію.

3. Тимчасова евакуація — проводиться при порівняно невеликій, тимчасовій загрозі (підняття рівня води, хімічна аварія на окремо розташованому підприємстві тощо).

Негайна евакуація є терміновим заходом, якщо надзвичайна подія (пожежа, вибух, аварія тощо) уже виникла або може виникнути в обмежений проміжок часу. Кожний з названих видів евакуації під впливом обстановки, що змінюється, може перейти в негайну евакуацію.

Евакуації підлягає все населення району, якому загрожує небезпека.

ü Моделювання ситуації

Пісдя сигналу «Увага всім!» оголосили евакуацію через аварію на хімічному виробництві.

Завдання: складіть алгоритм дій.

Демонстрація схеми «Алгоритм дій в разі оголошення евакуації» на дошці або обговорення роздрукованої схеми (роздавальний матеріал до уроку).

4. Не затримуючись, прямуй до пункту збору  

2. Перед виходом на вулицю захисти від хімічних речовин шкіру, очі та органи дихання  

З. Перед виходом з дому вимкни і електроприлади, перекрий газ і та воду, зачини вікна та двері  

1. Збери необхідні документи та гроші  

5. Після виходу із забрудненої місцевості зніми верхній одяг, поклади його в пакет, за можливості прийми душ  

4. Підручні засоби захисту

ü Розповідь учителя з елементами бесіди

До підручних засобів захисту шкіри належить побутовий та виробничий одяг і взуття.

Накидки й плащі з прогумованої тканини й синтетичних плівкових матеріалів захищають від потрапляння на шкіру радіоактивних речовин і бактеріальних засобів.

Одяг з грубого сукна, брезенту, синтетичної тканини здатен не пропускати протягом певного часу краплиннорідкі отруйні речовини.

Для захисту шкіри можуть використовуватися спортивний одяг, куртки та комбінезони із синтетичної і прогумованої тканини, зимовий одяг з грубого сукна, драпу, парусинової тканини, ватні куртки й брюки. Після відповідної підготовки захист шкіри можуть забезпечити й інші види верхнього одягу.

Для захисту ніг можна використовувати гумове й шкіряне взуття, а також взуття з різних шкірозамінників побутового й промислового призначення. Гумові вироби не пропускають краплиннорідких отруйних речовин протягом 3-6 годин.

Руки найкраще захищати гумовими або шкіряними рукавичками. Також можна використовувати брезентові, вовняні, трикотажні та бавовняні рукавички для захисту шкіри рук від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів.

Слід пам’ятати, що при захисті шкіри від радіоактивних, отруйних і бактеріальних речовин за допомогою наявних предметів одягу необхідно забезпечити максимальну герметизацію тіла від потрапляння зараженого повітря. Захисний одяг обов’язково треба використовувати разом із засобами індивідуального захисту органів дихання.

Звичайний побутовий одяг не створює повної герметичності. Місцями негерметичності зазвичай є: комір, нижній край куртки (піджака), штанів і місця з’єднання рукавів із рукавичками. Щоб забезпечити герметичність звичайного одягу, слід захистити шию, відкриті частини голови за допомогою шарфів, хусток та капюшона. Замість капюшона також можна застосовувати звичайні хустки, шматки тканини, шарфи, башлики тощо. Слід максимально заправити штани у взуття, рукави в рукавички, рубахи в штани.

Для захисту можна застосовувати саморобні накидки, панчохи й рукавички. Для їх виготовлення використовують щільні тканини, клейонку.

Підручні засоби захисту шкіри надягають безпосередньо перед загрозою ураження радіоактивними, отруйними речовинами або бактеріальними засобами.

Одяг слід застібнути на всі ґудзики, гачки або кнопки, комір підняти, поверх нього шию щільно обв’язати шарфом чи хусткою, рукава обв’язати навколо зап’ястків тасьмами, штани поверх чобіт знизу зав’язати тасьмою. Одяг підв’язати ременем.

Останнім надягають протигаз, респіратор або ватно-марлеву пов’язку, піднімають комір куртки (плаща, пальта) і шарфом зав’язують його, надягають головний убір, капюшон, рукавички.

При подоланні ділянок, заражених отруйними речовинами, поверх одягу доцільно надіти плащ або накидку з прогумованої або синтетичної тканини.

Вийшовши із зараженого району, потрібно швидко зняти одяг та сховати його в герметичний пакет, провести знезараження шкіри.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

ü Практична робота «Виготовлення ватно-марлевої пов'язки»

Варіант № 1. Виготовлення ватно-марлевої пов’язки з вати та широкого бинта.

Хід роботи:

1. Відмірюємо 50-60 см бинта та 12-14 см вати. Вату викладаємо на початку бинта, розрівнюючи по всій ширині, і згортаємо в три оберти, отримуючи, таким чином, 4 шари бинта. Ми маємо отримати квадрат 14 на 14 см.

2. Відмірюємо ще 60 см бинта, розтинаємо його вздовж навпіл і скручуємо по довжині у дві «трубочки».

3. Протягуємо створені поворозки зверху й знизу основної частини пов’язки.

4. Прошиваємо по краях (як показано на малюнку).

Варіант № 2. Виготовлення ватно-марлевої пов’язки з вати та марлевого відрізу.

Хід роботи:

1. Беремо відріз марлі 90 * 60 см і відмірюємо 14-15 см вати.

2. Викладаємо вату в центрі відрізу і розрівнюємо так, щоб отримати квадрат 14 х 14 см.

3. Краї марлі загинаємо з обох боків і накладаємо на вату.

4. Кінці розрізаємо вздовж на глибину ЗО см.

Пов’язка має закривати підборіддя, рот та ніс.

Пам’ятайте, марлева пов’язка ні в якому разі не має заважати вільно дихати!

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати доповіді про різноманітні види велосипедів: спортивний, гірський, міський, ВМХ, триколісний дитячий, веломобіль, велосипед для велоболу, лежачий велосипед тощо.

VII. ПІДСУМОК УРОКУ

ü Підсумкова бесіда

— Що нового ви дізналися на уроці?

— Що сподобалося найбільше?

— Що було найскладнішим при виконанні завдань?

— Що треба ще вивчити вдома?

УРОК № 29

Дата добавления: 2015-11-04