Тема: Ознайомлення дітей з твердими і пом'якшеними приголосними.

Мета: закріпити знання дітей про голосні та приголосні звуки. Вчити їх поділяти приголосні звуки на тверді й м'які.

Матеріал: демонстраційні та роздавальні предмети: іграш­ки, картинки, схеми, квадрати синього, червоного, голубого кольорів.

Хід заняття: вихователь читає вірш-загадку, а діти відга­дують.

Здоровенний, косолапий

І зимою смокче лапу,

Грізно вміє він ревіть.

Цього звіра звуть... (ведмідь)

Потім дає завдання назвати всі приголосні звуки у слові ведмідь, прислухатись, як вони звучать і визначити, які з них тверді, а які м'які.

Показує предмети чи картинки - «лимон», «сіль», «літак», пропонує назвати приголосні звуки, з'ясувати, чи однаково ви­мовляються звуки л, ль. Діти визначають, що звук л у слові ли­мон вимовляється твердо, а в словах літак, сіль — м'яко. Вихо­ватель запитує, які ще приголосні звуки є в цих словах, як вони вимовляються. Діти відповідають, що приголосні м, н вимовля­ються твердо.

Вихователь дає для самостійного звукового аналізу слова кінь, баран. Діти визначають, який приголосний звук стоїть у кінці цих слів, як він вимовляється; викладають їх моделі на схемах квадратами синього, голубого та червоного кольорів.

Вихователь підводить дітей до висновку, що приголосні зву­ки, незалежно від того, де вони стоять у слові (на початку, в середині чи в кіпці), можуть вимовлятися твердо або м'яко. Діти придумують слова з твердими та м'якими приголосними, вик­ладають їх на схемах.

Дітей ознайомлюють зі складовою структурою слова. Вони мають розрізняти закриті склади, які закінчуються приголос­ним звуком (ам, тут), і відкриті, які закінчуються голосним (ма, бо, чу). Елементи відкритого складу характеризуються най­більшою злитістю. Діти старшої групи мають знати, що: слова поділяються на склади (частини); у слові може бути один або кілька складів; якщо у слові два, три і більше складів, то вони розміщуються один за одним; у складі можуть бути один, два і більше звуків; у кожному складі є голосний звук; скільки го­лосних звуків у слові, стільки в ньому й складів; одні склади вимовляються протяжно, інші швидко, уривчасто; той склад у слові, що вимовляється голосніше, — наголошений.

Формування уявлень про склад тісно пов'язане з навчан­ням таких умінь, як вимова слів за складами, визначення кількості складів і місця їх у слові, пригадування коротких (з одного-двох) і довгих (із трьох і більше складів) слів, розпізна­вання на слух і вимовляння наголошеного складу в слові, виз­начення його місця; графічне зображення складової структури слова на дошці та на аркуші паперу (у вигляді пунктирної лінії), вживання термінів «склад», «наголошений склад».

Керуючись вимогами програми до знань і вмінь дітей, ви­хователь добирає для кожного заняття новий матеріал в обсязі, доступному дітям, не забуваючи про повторення. Діти шостого року життя вправляються в аналізі слів різної складності.

Практика показує, що робота над складовою структурою слова потребує тривалого вправляння і поєднується з роботою над реченням, звуковим аналізом. Ознайомлюючи дітей зі скла­дами, застосовують різноманітні прийоми: наприклад, діти слу­хають, як вихователь вимовляє слово по складах, потім разом з ним вимовляють слово частинами (по складах), змахують рука­ми (скільки змахів, стільки складів), загинають пальці, б'ють м'ячем по підлозі. Потім вихователь вводить графічне зображен­ня складової структури слова у вигляді коротких ліній або пря­мокутників. До кінця навчального року діти мають навчитись не лише ділити слово на склади, а й визначати їх за кількістю голосних звуків у слові. Згодом завдання ускладнюють. Дітям пропонують назвати слова з двох—трьох складів, замінити їх подібними словами з такою самою кількістю складів, вибрати з ре­чення слова, які складаються з двох—трьох складів.

Після вправляння у складовому аналізі слів вихователь знайомить дітей з наголошеним складом. Він пояснює, що скла­ди у словах вимовляються неоднаково, один із них вимовляєть­ся з більшою силою голосу і називається наголошеним. Діти вчаться виділяти наголошений склад, що значною мірою зале­жить від розвитку фонематичного слуху дитини та вміння про­водити складовий аналіз слів. Велике значення має посту­повість у вивченні матеріалу: спочатку вихователь проговорює двоскладові слова з наголосом на першому складі, потім — на другому, далі - змішані випадки і, нарешті, трискладові слова.

Ознайомлення дітей із мовною дійсністю в дошкільному віці потребує багаторазового вправляння. Крім занять, доцільно ви­користовувати дидактичні ігри і вправи під час ігор, на прогу­лянці. Наприклад, для закріплення навичок звукового аналізу можна використати такі ігри: «Порахуй звуки у слові», «Назви перший (другий, третій) звук», «Додай останній звук у слові», «Пригадай слово з чотирьох звуків» та ін.; для удосконалення вміння аналізувати речення — «Хто придумає кінець речення, той молодець», «Хто краще?», «Підрахуй»; для закріплення знань складової структури — «Телеграф», «Закінчи слово», «Відгадай слово» та ін.

Дата добавления: 2015-11-04