Поняття Відродження. Історичний нарис

КУРС ЛЕКЦІЙ З КУЛЬТУРОЛОГІЇ

Культура епохи Відродження

Розробив викладач Ремболович В.А.

Розглянуто та затверджено

на засіданні циклової комісії

лінгвістичних дисциплін.

Протокол №

від 200 р.

Голова комісії В.А.Ремболович

Ремболович В.А. Культурологія. Курс лекцій для студентів другого курсу всіх спеціальностей. Комп’ютерна верстка

У лекції розкрито матеріал з теми «Культура епохи Відродження». В кінці лекції вміщено словник термінів, питання та завдання для самоперевірки, вказано літературу.

Лекція рекомендована для студентів всіх спеціальностей денного та заочного відділень навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

ЗМІСТ

КУЛЬТУРА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

1. Поняття Відродження. Історичний нарис…………………………

2. Особливості культури епохи Відродження……………………….

3. Народження гуманізму……………………………………………..

4. Реформація…………………………………………………………..

5. Утопічний соціалізм Томаса Мора, Томмазо Кампанелли, їх вплив на розвиток літератури…………………………………………………

6. Наукові відкриття епохи Відродження…………………………….

7. Ренесансне мистецтво……………………………………………...

Ренесанс в Італії…………………………………………………

Проторенесанс…………………………………………………..

Раннє Відродження……………………………………………...

Високе Відродження……………………………………………

Пізнє Відродження……………………………………………...

Ренесанс Нідерландах…………………………………………..

Ренесанс у Франції……………………………………………...

Ренесанс в Германії……………………………………………..

Культура епохи Відродження.

1. Поняття Відродження. Історичний нарис.

2. Особливості культури епохи Відродження.

3. Народження гуманізму.

4. Реформація.

5. Утопічний соціалізм Томаса Мора, Томмазо Кампанелли, їх вплив на розвиток літератури.

6. Наукові відкриття епохи Відродження.

7. Ренесансне мистецтво:

а) ренесанс в Італії;

б) ренесанс Нідерландах;

в) ренесанс у Франції;

г) ренесанс в Германії.

Поняття Відродження. Історичний нарис

Відродження (Ренесанс) – період у розвитку європейської культури, що тривав у Італії з кінця ХІІІ до початку ХVІ ст.; у Західній та Центральній Європі – з ХV до кінця ХVІ ст. Характерний боротьбою за першість між світською та духовною, королівською та папською владою, зростанням значення місцевого, національного фактору. Головні риси Ренесансу: посилення гуманістичних і світських тенденцій (головний напрямок думки – гуманізм, головний релігійних рух – Реформація), творче звернення до традицій античності (зацікавлення класичними мовами та літературою, оновлення філософських напрямів платонізму та аристотелізму), тенденцій математизувати природничі науки, зростання значення експерименту, соціальні та політичні теорії.

Ренесанс в літературі втілився в ідеї гуманізму, стилістичний ідеал, орієнтований на чистоту і зрозумілість мови, розквіт лірики (пісні, релігійні гімни, філософські елегії), лицарської епіки, пасторального роману, новелістики, дидактичної літератури (так звані дзеркала, діалоги, трактати), драми; розвиток літератури національними мовами. Головні представники: Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Еразм Роттердамський, Мішель Ейкем де Монтень, Франсуа Рабле, П’єр де Ронсар, Мігель Сервантес. У музиці – це розвиток вокальної поліфонії (меса, мотет – Джованні П’єрлуїджі да Палестріна, Орландо ді Лассо); зародження самостійної інструментальної музики. У мистецтві орієнтація на гармонію та простоту, звернення до природи; розвиток теорії мистецтва, урбаністики (ідеальні міста); у малярстві – перспектива. Головні представники: Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело, Бенвенуто Челліні, Сандро Боттічеллі, Донателло, Паладіо, Альбрехт Дюрер, Ганс Гольбейн Молодший.

Епоха Відродження (Ренесанс) розпочалася в Італії приблизно в середині ХІV ст. В ХVІ–ХVІІ ст. Відродження приходить в інші країни Європи (Північний Ренесанс), але в кожній європейській країні воно проходить своїм шляхом і має свої особливості. На початку ХVІ ст. розпочинаються протестантські реформи та релігійні війни, які розхитували Європу протягом ХVІ–ХVІІ ст. Цей період отримав назву епохи Реформації. Умовним закінченням цієї епохи і початком Нового часу вважається перша англійська революція (40-ві роки ХVІІ ст.)

В епоху Відродження продовжується процес формування національних держав у Франції, Англії, Угорщині, Іспанії, Португалії тощо. Германія залишається конгломератом різних князівств, формально об’єднаних в Священну Римську імперію германського народу, до якого також входить Чехія та ряд територій Північної Італії. Швейцарський союз, який утворився в середині ХІІІ ст., протягом двох століть веде з Габсбургами боротьбу за незалежність і в решті-решт перемагає. Важливою політичною подією в Іспанії стало об’єднання (1479) в єдину державу Кастилії та Арагону – завдяки династичному шлюбу між Фердинандом Арагонським та Ізабеллою Кастильською. В Іспанії раніше, ніж в інших державах, почала формуватися абсолютна монархія. Після відкриття та завоювання Нового Світу Іспанія в ХVІ ст. стає наймогутнішою і впливовою державою Європи і веде безперервні війни за європейську гегемонію.

В 1453 р. закінчується Столітня війна між Англією та Францією, в якій перемогла Франція. В ХVІ ст. Франція пережила криваві релігійні війни та зміну династії. До влади приходить Генріх Наварський, який став французьким королем, взявши ім’я Генріха ІV, і династія Бурбонів керує країною аж до Великої французької революції.

В Англії починається війна Білої та Червоної троянди (Йорки та Ланкастери), яка закінчилася у 1485 р. перемогою Ланкастерів: на престол сходить Генріх VІІ, засновник династії Тюдорів. В ХVІ ст. проходять серйозні сутички між Англією та Іспанією: в першу чергу за володіння Новим Світом (Америкою). Кульмінацією цієї боротьби стає похід Непереможної Армади (флотилії із декількох сот іспанських кораблів) в Англію. Похід закінчився загибеллю іспанського флоту (1588), і з того часу Англія (до ХХ ст.) стає володаркою морів.

Італія в епоху Відродження являє собою велику кількість самостійних держав, найбільш впливовими серед яких були Флоренція, Венеція, Неаполітанське королівство, Папська область, Мілан, Генуя. Протягом всіє епохи в Італії проходять війни між італійськими державами, окрім того, періодично на територію Італії нападають війська французьких королів та германських імператорів.

Дата добавления: 2015-10-28