Словник термінів

Абак – плита, що становить верхню частину капітелі, колони, напівколони, пілястри.

Акварель – живопис фарбами (зазвичай з клеєм), які розводяться водою і легко нею змиваються; відрізняється прозорістю фарб через які просвічується фактура основи.

Акватинта – вид гравюри на поверхні металевої площини, яка вкрита пилюкою із асфальту або каніфолі, пензликом наносять зображення лаком; потім пластину занурюють в кислоту, яка роз’їдає асфальт або каніфоль, і використовують як друкована форма.

Акведук – наземна кам’яна чи залізобетонна споруда; арковий міст для переведення водопровідних труб, зрошувальних каналів через глибокі яри, ущелини, долини рік, залізниці і шосейні дороги.

Антаблемент – верхня частина будівлі, що лежить на колонах і складається з художньо оздоблених частин – карниза, фриза та архітрава.

Апсида – півкруглий (іноді багатокутний) виступ у стіні античної або християнської церкви.

Арка – склепіння, що має форму дуги, яким перекривають проріз у стіні або сполучають стояки мосту, два суміжні будинки і т. ін.

Аркада – ряд однакових арок, що складають архітектурне ціле.

Архітектура – мистецтво проектування, спорудження і художнього оздоблення будов; будівельне мистецтво.

Аттик – стінка над карнизом, часто прикрашена рельєфами та написами.

Базиліка – храм чотирикутної форми з портиками і рядом колон.

Балюстрада – невисока огорожа сходів, терас, балконів з фігурних стовпчиків (балясин), з’єднаних угорі горизонтальним брусом або бильцями.

Барабан – горішня частина будівлі, яка має циліндричну, інколи багато кутову форму.

Барельєф – скульптурний твір, в якому опукле зображення виступає над плоскою поверхнею менш ніж на половину його об’єкту.

Вазопис – вид декоративного мистецтва; декоративний розпис керамічного посуду виконаний спеціальними фарбами і закріплений обпаленням.

Вівтар – в християнському храмі – східна частина, яка відділяється відділяться вівтарною перегородкою або іконостасом.

Вівтар стулковий – ікона, яка складається із декількох стулок, що вкриті живописними або рельєфними зображеннями з обох боків.

Вітраж – картина або орнамент із кольорового скла або іншого матеріалу, що пропускає світло (у вікнах, дверях).

Волюта – скульптурна оздоба у вигляді спірального завитка з очком у центрі.

Галерея – в архітектурі довге і вузьке приміщення, в якому одна стіна замінена колонами або стовпами.

Гобелен – килим-картина, руками вигаптувана із шовку та шерсті.

Горельєф – скульптурний твір, в якому зображення виступає над площиною фону більш ніж на половину свого об’єму.

Гравюра – вид графіки, де зображення є друкованим, відбитком з малюнка, вирізьбленого або витравленого на спеціально підготовленій дощиці або пластині.

Графіка – вид образотворчого мистецтва, до якого належить рисунок і основані на ньому друковані художні зображення (гравюра, літографія тощо).

Гробниця – спеціальна споруда, де ховають тіло померлого.

Гуаш – малювання водяними фарбами; картина, намальована такими фарбами.

Деісус – композиція, яка зображує Ісуса Христа (в середині) і звернених до нього в молитовних позах Богоматері та Івана Хрестителя.

Декор – система, сукупність декоративних елементів.

Декоративно-прикладне мистецтво – створення художніх виробів, які мають практичне значення; художня обробка предметів побуту.

Донатор (дарувальник) – замовник творів живопису або скульптури яке жертвували потім храму.

Енкаустика – восковий живопис, виконаний гарячим способом фарбами, змішаними з розтопленим воском.

Жертовник – приміщення у вівтарній частині християнського храму до середини від вівтаря.

Живопис – вид образотворчого мистецтва, що зображує фарбами предмети і явища реальної дійсності. Твори цього мистецтва.

Ікона – живописне рідше рельєфне зображення бога та святих, є об’єктом релігійного вшанування.

Іконографія – опис древніх пам’яток малярства, скульптури.

Іконопис – вид станкового релігійного живопису з особливим колом сюжетів, матеріальною основою, технікою, прийомами і методами виконання.

Іконостас – стіна у церкві, що відділяє вівтар від середини церкви, на ній у певному порядку розташовані ікони.

Інкрустація – прикраси, оздоблені з платівок або шматочків різного матеріалу (золота, кості, срібла, дерева), що їх врізають врівень з поверхнею предмета.

Інтер’єр – архітектурно і художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення.

Кампаніла – в італійській архітектурі Середньовіччя та Відродження чотирикутна або кругла башта-дзвіниця; завжди стоїть окремо від храму.

Канон – сукупність строго встановлених правил, які визначають основний набір сюжетів, норми іконографії, пропорцій, композиції, скульптури, малюнка, колориту для визначеного типу твору.

Капела – каплиця; невелика споруда або приміщення в храмі для молитов однієї сім’ї.

Капітель – горішня частина (завершення) колони, пілястра або стовпа, на яку спирається балка чи архітрав.

Карниз – виступ, що завершує горішню частину стіни або міститься над вікнами, дверима.

Картон – первісний нарис картини або її частини, зроблений на твердому папері; етюд.

Кераміка – вироби з обпаленої глині із мінеральними добавками.

Колона – частина архітектурної споруди у вигляді високого стовпа, що служить підпорою фронтонів, внутрішніх частин будови тощо; стовп, підпора, пілястра.

Колорит – поєднання кольорів у творі мистецтва; може бути холодним (переважають синій, зелений, фіолетовий відтінки) або теплим (панують жовтий, червоний, рожевий кольори); спокійним або напруженим, світлим або темним.

Літографія – друк з плоскої поверхні каменя, на якій зроблено малюнок; зображення, отримане таким способом.

Мавзолей – велика надмогильна архітектурна споруда; усипальня, надгробок.

Малюнок – основний вид графіки; зображення предмета на площині, зроблене олівцем, пером, фарбами тощо.

Маньєризм – течія в західноєвропейському мистецтві другої половини ХVІ ст.; в мистецтві маньєризму відобразилася криза художньої культури Відродження; маньєризм став своєрідним перехідним періодом від Ренесансу до бароко.

Мартирій – тип ранньохристиянської поминальної будівлі із усипальницею «святого мученика».

Масляний живопис – вид живопису художніми масляними фарбами на полотні, дереві, картоні, який отримав розповсюдження у ХІV ст.

Меандр – поширений а античному мистецтві геометричний орнамент; візерунок у вигляді ламаної або кривої лінії зі звивинами.

Медальйон – рельєф або малюнок в обрамленні.

Мініатюра – Невеличкий кольоровий малюнок у старовинному рукописі або книзі; невеличка картина або портрет витонченої роботи.

Міф – стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події тощо або фантастичні оповідання про богів, обожнених героїв, уявних істот; легенда.

Міфологія – наука про міфи; сукупність міфів якого-небудь народу.

Мозаїка – зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців і т. ін.

Мольберт – підставка, на якій художник встановлює підрамник із полотном для малювання.

Монумент – архітектурна або скульптурна споруда на честь видатної особи, події; пам’ятник.

Монументальна скульптура – твори скульптури, створені для прикраси архітектурних споруд та комплексів.

Монументальний живопис – твори живопису, створені для прикраси архітектурних споруд та ансамблів.

Напівколона – колона, яка виступає із пласкості стіни на всю висоту на половину діаметру.

Нартекс ( притвор ) – вхідне приміщення християнського храму у вигляді закритої галереї або відкритого портика; приєднаний до західної частини храму, в ньому знаходилися люди, які не допускалися до хруму.

Натюрморт – картина, на якій зображені предмети побуту, квіти, фрукти, забита дичина і т. ін.

Неф ( нава) – один із декількох (зазвичай трьох) проходів, на які ділиться внутрішнє приміщення будівлі; в християнському храмі нефи відділялися повздовжними рядами стовпів або колон.

Ордер – вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних частин (колон, пілястрів) і горизонтальних частин (антаблементів) у відповідній архітектурно-стильовій обробці.

Орнамент – оздоблюючий візерунок на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів.

Офорт – вид гравюри: на металевійпластині, вкритої лаком, гравірувальною голкою процарапують малюнок і протравлюють його кислотою; заглиблення, яке отримала заповнюють фарбою і роблять відбиток.

Палітра – чотирикутна або овальна дощечка, пластинка, на якій живописець змішує і розтирає фарби.

Панорама – картина, на якій плоский живописний фон поєднується з об’ємним предметним планом.

Пантеон – храм, присвячений усім або багатьом богам у стародавніх греків та римлян; сукупність всіх богів.

Пейзаж – картина або малюнок із зображенням краєвиду.

Перистиль – чотирикутне подвір’я, з чотирьох сторін оточене колонадою.

Пілони – масивні, звичайно прямокутні колони, що служать опорою арок, склепінь або оформлюють з боків в’їзди, входи у парки, на мости і т. ін.

Пілястр – плаский, схожий на колону виступ на поверхні стіни чи стовпа.

Пленер – правдиве відтворення природного освітлення, кольору, повітряного середовища.

Полива – особливий, склоподібний сплав, яким покривають керамічні вироби.

Поліптих – стулковий вівтар із декількох частин.

Портал – архітектурно оформлений вхід до монументального будинку, переважно громадського призначення.

Портик – розміщена перед входом у будинок відкрита галерея, утворена колонами чи стовпами, що підтримують перекриття.

Портрет – мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини чи групи людей.

Дата добавления: 2015-10-28