Загальна характеристика першого періоду творчості Шекспіра. Любовно-авантюрна комедія Шекспіра: особливості поетики та тематики.

1592-1599. Ще не працює в Глобусі. Доба, коли він виробляє те, що пізніше можна назвати естетикою Шекс.драми. Історичні хроніки стають для нього продуктивним жанром. Іде за вже існуючою традицією. Не вигадує в принципі сюжетів, а трансформує їх. Вчиться вибудовувати сюжет. У творах цього періоду переважає оптимістичне, радісне сприйняття життя. Шекспір не уникає змалювання темних, негативних рис дійсності, життєвих, соціальних суперечностей, але він впевнений, що зло можна подолати, вірить у торжество розумного і доброго. В цей період написані драми-хроніки, поеми, комедії і сонети. Найбільш позитивний і ренесансний період. У комедіях – ренесансні герої. Панує інтрига. Це як комедія положень, так і комедія хар-рів з акцентом на 1. Поєднує традиції англ..фольклору з антич.образами та фантастичними елементами. За це його зневажають класицисти. В любовно-авантюрних комедіях показує основну ренет.ідею – життя розмаїте і виміряти його неможливо. Світ комедій становить усе прекрасне в житті - кохання, дружба, музика, поезія, природа. В цьому світі діють люди молоді, добрі, веселі, діяльні, здатні на сильні й стійкі пристрасті, на самопожертву й подвиг в ім'я дружби й кохання. Визначальною особливістю жанру Шекспірової комедії є поєднання в ній у нерозривну цілість фантастичного і реального, серйозного і смішного. Сюжети комедій розгортаються, як правило, у двох органічно злитих планах - романтичному, високому і реальному, побутовому. Витончена думка, облагороджені культурою почуття і пристрасті поєднані з веселим простонародним гумором і побутовими мотивами. «Сон літньої ночі» - одна з найбільш життєрадісних гуманістичних комедій. ренесансний зміст полягає у ствердженні торжества природного людського почуття і нездоланної сили кохання. Пише таки одну трагедією – Р.Дж, яку назвав «оптимістичною» трагедією, адже сімї таки примиряються. Єдина трагедія з подвійним кінцем.

12-13. Похвала Глупоті. Образ Морії.

Еразм Р.письменник, теолог, філософ, перекладач нідерландського відродження. В 1511 році видав написану ним двома роками раніше книгу «Похвала Глупоті», яка стала найвідомішим твором автора. «Похвальне слово Глупоті», як і інші твори Еразма, написано латинською мовою, якій письменник зумів надати простоти і невимушеності. Ідея написання прийшла до нього під час подорожі до Англії до Мора. Витоки її проглядаються у сатирі Лукіана. Книга починається з посвяти Томасу Мору, другу автора, прізвище якого асоціюється з грецьким словом «моріяс», що значить «глупота». Мова ведеться від імені богині Глупоти, яка на всі лади вихваляється тим впливом і шаною, яке вона здобула в суспільстві. Еразмова сатира висміює усі сфери та явища тодішнього життя, включно із самим Еразмом Ротердамським, але найбільше мислитель глумиться над неправедністю та забобонністю ченців, запліснявілими доктринами. У зображенні Еразма ченці й богослови настільки порочні й мерзенні, що викликають уже не сміх, а ненависть. Навіть відважна Глупота вагається: «Чи не краще було б... не чіпати цього смердючого болота, не торкатися цієї отруйної рослини». Монастирські братчики на сторінках «Похвали» - це невігласи, лицеміри, розпусники, які вірять тільки в те, «що найвище благо полягає в утриманні від усіх наук». Створює опозицію мудрість-дурість. Складно визначити де одне а де інше. Йому потрібно показати розмаїття світу (ренес.прийом). Закінчується книга полум'яним закликом до праведності й християнських чеснот. «Похвала Глупоті» вважається однією із найвпливовіших книг західної цивілізації й каталізатором реформаціїПісля виходу в світ «Похвальне слово Глупоті» стало одним із найвідоміших гуманістичних творів. Книга була перекладена майже на всі європейські мови. її вплив виразно позначився на Рабле, в чиєму романі «Гаргантюа і Пантагрюель» наявні прямі запозичення з «Похвали».. Вона одразу ж стала популярною, сподобалася папі, ще за життя автора була перекладена німецькою й французькою. В новітню еру ще довго вивчалася, як зразок риторики. Образ Морії. Будується «Похвальне слово» як монолог Глупоти, який вона з кафедри виголошує перед багатолюдними зборами. Спочатку Глупота розповідає про себе, свій родовід і знайомить із своїм почетом. Народилася вона на щасливих островах, де все росте несіяне й неоране, від могутнього бога багатства Плутоса і прекрасної пустотливої німфи Юності. героїня розповідає про своє безмежне панування над людьми й богами і твердить, що коріниться вона в самих основах життя. Виявляється, що на світі немає таких веселощів і такого щастя, які б не були дарами глупоти, і що сама глупота, зрештою, є не що інше, як життя за велінням почуттів. Морія виступає як втілення самої природи. Вона протистоїть односторонності, догматичності в житті, усьому, що обмежує й ігнорує людську природу, всім тим, хто лицемірно проклинає життєві насолоди і радощі. Глупота розвінчує схоластичну мудрість як невідповідність природі і логіці життя. На її думку, мудрець від дурня різниться тим, що керується розумом, відкидаючи почуття. Мудрець непридатний до діяльного життя, він завжди зайнятий тільки собою, не уболіває за друзів, бо не має їх. Зрештою Морія доходить висновку, що такий мудрець - просто тварюка. Промова Морії звучить панегіриком природному началу людини і набуває значення захисту життєрадісного вільнодумства. Поступово характер промови Морії змінюється. Вона закликає читача вдивитися разом з нею в життя людей різних станів, а головно тих, «хто є поважнішим». Морія намагається визначити ті форми, яких набирає дурість у різних шарах суспільства. Панегірик перетворюється на критику всього середньовічного життя. Огиду в Еразма викликають відносини й уявлення, засновані на користолюбстві, схилянні перед багатством і золотом. З найбільшою відразою автор пише про купців: «Купецька порода найгидкіша і найпаскудніша, бо купці ставлять перед собою наймерзотнішу в житті мету і досягають її наймерзотнішими засобами: вони брешуть, божаться, крадуть, шахрують, обдурюють і одночасно удають з себе перших людей на світі тільки тому, що їх пальці прикрашено золотими перснями» Найгострішою є сатира у главах, де змальовано представників середньовічної богословської та схоластичної мудрості - філософів, теологів, граматиків, а також усіх священнослужителів католицької церкви - від нехлюя-ченця до папи. У зображенні Еразма ченці й богослови настільки порочні й мерзенні, що викликають уже не сміх, а ненависть. Навіть відважна Глупота вагається: «Чи не краще було б... не чіпати цього смердючого болота, не торкатися цієї отруйної рослини». Завершує Еразм книгу висновком Морії, що не тільки реальний сучасний світ пройнято глупотою, а й те блаженство, яке праведники-мудреці обіцяють людям в нагороду за благочестиве життя, є безумством.

Дата добавления: 2015-10-28