Філософія як аксіологія. Визначення вартостей, їх функції, класифікація.

Аксіологія (з гр. ахіа – вартість) – царина філософії, пов’язана з дослідженням ціннісного відношення людини до світу та природи вартостей. Віддавна у філософії ставилася мета пізнати суть добра, зла, краси, досконалості, любові, справедливості; висувалося обґрунтування людських цінностей: гідності, честі, сумління, доброчинності тощо. Внаслідок розгляду цих вартостей у філософії утворилися окремі концептуальні напрями етики та естетики.

Важливою проблемою філософської аксіології є походження вартостей. З погляду одних теоретиків, вартості є явищем свідомості (або суспільної свідомості), інші філософи основні вартості розглядають як трансцендентні за походженням, ще інші трактують вартості як виявлення природних потреб людини.

Мистецтво жити і вартості. Окрім того, аксіологія постає теорією вартості людини, дослідженням системи чинників, які впливають на формування світоглядних вартостей особистості. Кожна людина вбачає перед собою певну мету, а будь-яка мета має ціннісну природу. Не задовольняючись навколишньою природою, людина закладає умови для реалізації вартостей, які покликані метою її життєдіяльності. На підставі створення вартостей відбувається перетворення довкілля і творення світу людської природи – світу культури.

Особливої ваги для сучасної цивілізації і для особистості набула вартість свободи в значенні незалежності і самоздійснення.

Теоретична інтерпретація системи вартостей може надавати філософії ідеологічної спрямованості і позбавляти філософію її призначення. Ідеологія – це системно виражені соціально-нормативні погляди й вартості суспільних груп, партій тощо. Тому філософія не може бути тотожною з ідеологією, бо за такої тотожності втрачається її критична функція.

Вартостями є все, що здатне задовольняти потреби людей та iснує як iдеальнi сутності, що виявляють себе як “буття для нас”. Вартості – це загальновизнані значення речей (смисли), що існують як форми, зразки, способи поведінки та діяльності людей і здатні задовольняти їхні потреби Основними властивостями вартостей є об’єктивний характер iсну­вання, доцiльнiсть або "повиннiснiсть iснування", що усвiдомлюється людиною як доконечнiсть, наприклад, добра, правди, краси тощо, а го­ловне – доконечнiсть самого життя.

Самi вартостi є предметностями, що мають об’єктивне iснування поза межами свiдомостi та чуттєво-емоцiйної сфери суб’єкта. Для зручності в аналiзi вартостей Гартман систематизує їх, виокремлюючи шiсть класiв:

1. Вартостi блага (Guterwerte), що охоплюють вартостi корисного для нас, вони служать нам як засоби (Nutz und Mittelnutz). Сюди вхо­дить i низка самостiйних вартостей.

2. Вартостi задоволення (Lustwerte), що зазвичай називають "приємним".

3. Життєвi вартостi (Vitalwerte). Сюди входять вартостi, властивi всьому живому. У непрямому розумiннi життєву вартiсть має все, що ко­рисне для життя, а те, що згубне для нього, не є життєвою вар­тістю.

4. Моральнi вартостi, що охопленi поняттям "добро".

5. Естетичнi вартостi, охопленi поняттям "прекрасне".

6. Пiзнавальнi вартостi; власне лише одна вартiсть – "iстина".

На думку Гартмана, в окремий клас можна видiлити й релiгiйнi вар­тостi.

Особливе мiсце в згаданiй класифiкацiї належить вартостям блага. Вартiсть блага має все, що є у вiдношеннi доцiльностi до якоїсь живої iстоти, має для неї корисне значення саме i лише " для " неї, а не саму по собi.

Рiккерт розрiзняє вартостi культури (як результат гедонiстичного мислення, в основi якого лежить задоволення) i загальні вартостi. Першi вiн називає благами, щоб вiдокремити їх вiд загальних вартостей. Першi вiн називає благами, щоб вiдокремити їх вiд загальних вартостей. Про них не можна казати, що вони iснують чи не iснують, а лише те, що вони значать (gelten) чи не мають значущостi.

З огляду на те, що вартості можуть існувати в суспільстві як трансперсональні, вони об’єднують навколо себе людей, виконуючи цим інтегративну функцію. Пропонуючи членам суспільства певні стандарти поведінки й зразки діяльності, вартості воднораз виконують як соціалізуючу (виховну) функцію, так і роль регулятора взаємин людей у суспільстві.

Вартості: персональниі та трансперсональні.

Дата добавления: 2015-10-28