Структура характеру

Повсякденне життя засвідчує надзвичайно велику складність і багатогранність характеру. Вчені, які його до­сліджують, нарахували у людини більше 1500 різних рис характеру. Проте ці риси не ізольовані одна від одної, а взаємопов'язані й утворюють цілісну структуру. Структур­ність характеру виявляється у закономірній залежності між окремими його рисами. Так, скромність і сором'язли­вість, як правило, поєднуються з тактовністю і поступливі­стю, а зарозумілість та пихатість — із недоброзичливим, неуважним і зверхнім ставленням до людей. Такі систе­ми взаємопов'язаних властивостей називають симптомо-комплексами.

Виокремити структуру характеру означає виявити йо­го основні компоненти в їх взаємовідношеннях та взаємо­дії. Б. Теплов запропонував виділяти в структурі харак­теру чотири симптомокомплекси, які виражають ставлен­ня особистості:

— до суспільства, колективу, окремих людей: товари­ськість, колективізм, ввічливість, чуйність, тактовність, доброзичливість, щирість, повага, замкнутість, безтакт­ність, грубість, жорстокість, брехливість, безцеремонність та ін.;

— до себе: самокритичність, самоповага, вимогливість, суворість, зарозумілість, гордість, хвастливість та ін.;

— до праці: працездатність, працьовитість, старанність, сумлінність, упертість, лінь, безвідповідальність та ін.;

— до речей: акуратність, бережливість, неохайність, не­дбайливість та ін.

Структура характеру визначається не тільки взаємо­зв'язком окремих властивостей, а й властивостями, при­таманними характеру загалом. Таких структурних влас­тивостей характеру виділяють чотири:

1) ступінь їх глибини. Глибшими є ті властивості, які зумовлюються найважливішими, головними ставлення­ми особистості і тому пов'язані з широкою системою інших властивостей. У зв'язку з відмінностями в сту­пені глибини властивостей характеру не можна звести характеристику людини до переліку всіх системокомп-лексів;

2) активність. Визначається ступенем протидії зовні­шнім обставинам. Одні люди при зустрічі з несприятливи­ми обставинами посилюють свою активність, долають труд­нощі і досягають мети, інші пасують перед ними. Тому розрізняють людей із сильним і слабким характерами;

3) рівень стійкості (мінливості).

Перша — третя властивості характеру є необхідними умовами пристосувальної діяльності;

4) пластичність. Щоб дії і вчинки людини були доці­льними, потрібно зі зміною середовища відповідно зміню­вати й індивідуально-своєрідні способи дій. Усі власти­вості характеру є необхідною умовою навчання і вихован­ня. Завдяки пластичності характер можна виховувати і перевиховувати.

Структура характеру не дається від природи, а форму­ється в процесі розвитку особистості. Вона зумовлена життєвим досвідом людини. Залежно від умов життя мо­жуть розвиватися і по-різному проявлятися різні якості характеру.

Дата добавления: 2015-10-28