Методи вивчення міжособистісних стосунків 6 страница

У своїх мріях людина випереджує реальний плин подій, уявляє здійсненим те, до чого прагне. Мрії тісно пов'язані з потребами. Людина завжди мріє про те, чого їй не виста­чає. Так, потреба людини в швидкому переміщенні породи­ла у неї мрії про чоботи-скороходи, килим, що літає, та ін.

Спрямованість і характер мрій визначають суспільні умови. Мрії є спонукальною силою, мотивом діяльності, завершення якої чомусь затримується. Саме тому будь-який предмет, виготовлений людиною, за своєю історич­ною суттю є здійсненою мрією.

Процеси уяви. Як і сприймання, пам'ять та мислення, процеси уяви мають аналітико-синтетичний характер. Ство­рюючи нові уявлення, людина поєднує окремі елементи різ­них образів предметів у нових комбінаціях. Цим способом часто користуються письменники, художники, вчені, винахід­ники. Наприклад, російський письменник Лев Толстой (1828—1910) писав, що образ зовнішності Наташі Ростової виник у нього шляхом поєднання рис близьких йому лю­дей: «Я взяв Соню, перетовк із Танею і вийшла Наташа» (Соня — дружина письменника, а Таня — її сестра).

Однак комбінування є не просто переміщенням чи пере­групуванням елементів, не механічним поєднанням власти­востей різних об'єктів, як вважали представники асоціатив­ної психології, а результатом складної аналітико-синтетич-ної діяльності, що має своїм наслідком новий цілісний образ, у якому елементи перетворено й узагальнено.

Творення образів уяви відбувається різними способами, прийомами. Найпростішим є аглютинація (лат. agglutina-tio — склеювання) — механічне поєднання в новому об­разі елементів і властивостей, які в повсякденному жит­ті не поєднуються. Таким був шлях творення давніх мі­фічних образів, що поєднують частини тіла людини і тварини чи птиці: кентавр, русалка, крилатий кінь Пегас та ін.

Аглютинацію використовують не тільки у фольклор­ній творчості, а й у техніці. Прикладом може бути тро­лейбус, в якому поєднано властивості автобуса і трам­вая, акордеон (піаніно і баяна), гідролітак (човна і лі­така) та ін.

Гіперболізація (гр. hyperbole — перебільшення) — збільшення предмета або кількості його частин. Вона ши­роко використовується в літературі, фольклорі, при ство-

Раціональні форми освоєння дійсності

ренні дружніх шаржів. Прикладом гіперболізації є веле­тень Гулівер, семиголовий змій тощо.

Літота (гр. litotes — простота) — навмисне зменшен­ня предмета, недомовленість. За її допомогою створені ка­зкові образи дівчинки Дюймовочки, хлопчика-мізинчика, гномів тощо. Збільшення і зменшення розмірів не випад­кові, а завжди вмотивовані. З одного боку, зовнішність велетня, грандіозні розміри, фізичну силу використовують для яскравішого передавання певної якості. З іншого бо­ку, розум, кмітливість і безстрашність виявляють себе яс­кравіше завдяки контрасту із зовнішністю.

Загострення — наголошування на певній частині або певній властивості образу. Використовується при ство­ренні дружніх шаржів і карикатур.

Схематизація — формування образу уяви, під час яко­го уявлення зливаються, відмінності між ними стирають­ся, а риси схожості виступають на перший план. Його використовують, зокрема, в декоративній творчості при створенні різноманітних орнаментів, елементи яких взято з рослинного світу.

У художній літературі, живописі, скульптурі викорис­товується і типізація —виділення істотного в однорідних фактах і втілення його в конкретному образі.

Індивідуальні особливості уяви. Індивідуальні особ­ливості особистості, її потреби, інтереси, знання, вміння, зміст основної діяльності позначаються на її уяві, надаю­чи їй індивідуальної своєрідності, яка виражається в різ­ній широті і змістовності уяви, перевазі певних видів уяв­лень, їх силі, яскравості, різній дієвості. Чим багатший досвід людини, чим розвинутіші інтереси і потреби, тим багатшою і різноманітнішою є уява. Тому стверджують про широку і вузьку, багату і збіднену фантазію людини. Зміст основної діяльності визначає сферу найбільшого прояву фантазії — живопис, література, техніка тощо, а також її зміст. Так, в уяві художника переважають обра­зи кольорів і форм, в уяві конструктора — зорові образи, що виражають геометричні відношення.

Існують індивідуальні відмінності за змістом образів уяви, швидкістю і легкістю їх виникнення. Від емоційнос­ті конкретної людини залежать сила, яскравість і динамі­чність образів уяви. Переважання певного типу образів її уяви також зумовлюється співвідношенням першої і дру­гої сигнальних систем.

Аналіз особливостей пам'яті, мислення і уяви свідчить, що раціональні форми пізнання є вищою формою пізна-

Пізнавальна діяльність особистості

Раціональні форми освоєння дійсності

вальної діяльності. Використання мови та інших знако­вих систем дає змогу за допомогою понять глибше пізна­вати навколишній світ.

Запитання. Завдання

1. Поясніть вислів: «Пам'ять — це дорога з минулого в майбутнє».

2. Які недоліки мають різні теорії пам'яті?

3. Розкрийте відмінності між сенсорною і короткочасною пам'яттю.

4. Як відбувається розвиток і формування пам'яті?

5. Чим довільне запам'ятовування відрізняється від мимовільного?

6. За допомогою яких прийомів можна сповільнити процес забу­вання потрібного матеріалу або запобігти йому?

7. Чим можна обґрунтувати величезні можливості пам'яті людини?

8. Які причини індивідуальних відмінностей у пам'яті людей?

9. Поясніть, чому початок і кінець розмови запам'ятовуються кра­ще, ніж її середина.

10. Поясніть, чим мислення відрізняється від процесів чуттєвого пізнання.

11. Чому мислення має суспільну природу?

12. У чому проявляється суб'єктивність мислення?

13. Визначте роль інтуїції, гіпотези і плану в мисленнєвій діяльнос­ті на матеріалі предмета вашої спеціалізації.

14. Чим мислення людини відрізняється від практичного мислення тварин?

15. Порівняйте задачу з проблемною ситуацією. Яка між ними від­мінність?

16. Складіть алгоритми розв'язування задачі.

17. Покажіть можливі шляхи формування самостійності, критичнос­ті та інших якостей мислення у студентів.

18.У чому полягає відмінність уяви від інших психічних процесів?

19. З'ясуйте, чи можна назвати уяву образним мисленням.

20. Чому фантазія краще розвинута у дітей, які виховуються в ба­гатодітних сім'ях?

21. Як впливає уява на фізіологічні та органічні процеси людини?

22. Проілюструйте роль уяви у творчій діяльності людини.

23. Чому не може бути уяви у тварин?

24.Сучасні комп'ютери здатні здійснювати складні обчислення, грати в шахи, складати вірші і музику, читати і перекладати тексти. Чим таке мислення комп'ютера відрізняється від мислення людини?

Література

Адамар Ж. Очерки психологии открьітия в области математики. — М., 1974.

Аткинсон Р. Человеческая память й процесе обучения. — М., 1980. Балл Г. А. Теория учебньїх задач. — М., 1990.

Беркинблит М., Петровский А. Фантазия й реальность. — М., 1968.

Брунер Д. Психология познания. — М., 1977.

Брушлинский А. В. Психология мьішления й кибернетика. — М., 1979.

Вейн А. М., Каменецкая Б. Й. Память человека. — М., 1973.

Вьіготский Л. С. Собрание сочинений: В 6 т. — М., 1982. — Т. 2.

Давьідов В. В. ВидьІ обобщений в обучении. — М., 1972.

Дергачев В. В. Молекулярньїе й клеточньїе механизмьі памяти. — М., 1977.

Загальна психологія/ О. Скрипченко, Л. Долинська, 3. Огороднійчук та ін. — К., 1999.

Зинченко П. Й. Непроизвольное запоминание. — М., 1961.

Зінченко П. І., Репкіна Г. В. Пам'ять і ЇЇ розвиток. — К., 1965.

Иванов С. Отпечаток перстня. — М., 1974.

Исследование мьішления в советской психологии/ Под ред. Є. В. Шо-роховой. — М., 1966.

Калмьїкова 3. Й. Продуктивнеє мьішление как основа обучаемости. — М.,1981.

Коршунова Л. С. Воображение й его роль в познании. — М., 1989.

Косткж Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особис­тості. — К., 1989.

Линдсей П., Норман Д. Переработка информации у человека. — М., 1974.

Лурия А. Р. Маленькая книжка о большой памяти. — М., 1968.

Моляко В. А. Психология конструкторской деятельности. — М., 1983.

М'ясоїд П. А. Загальна психологія. — К., 1998.

Петровский А. В. Роль фантазии в развитии личности. — М., 1961.

Психологія/ За ред. Г. С. Костюка. — К., 1968.

Психологія/ За ред. Ю. Л. Трофімова. — К., 1999.

Роменець В. А. Фантазія, пізнання, творчість. — К., 1965.

Рубинштейн С. Л. О мьішлении й путях его исследования. — М., 1958.

Рубинштейн С. Л. ОсновьІ общей психологии: В 2-х т. — М., 1989.

Скрипченко О. В. Психічний розвиток учнів. — К., 1974.

Смирнов А. А. Проблеми психологии памяти. — М., 1966.

Тихомиров О. К. Психология мьішления. — М., 1984.

Фрейд 3. Толкование сновидений. — К., 1991.

Хофман Й. Активная память. — М., 1986.

4.

Емоційно-вольова сфера особистості

4.1. Емоції і почуття

Людина ніколи не може бути байдужою до предметів і явищ навколишньої дійсності, стосунків з іншими людь­ми, суспільних подій. Вони викликають задоволення чи незадоволення, сміх, радість, здивування, горе, смуток то­що. У психологічній літературі різноманітні переживан­ня, в яких виражається ставлення людини до того, що діється навколо неї, до інших людей і до самої себе, позна­чають поняттями «емоції» і «почуття».

Дата добавления: 2015-10-28