Вольові якості особистості

Способи здійснення вольових актів у різних людей ін­дивідуально-своєрідні. Набувши у поведінці людини ви­значеності і стійкості, вони перетворюються на характер­ні вольові якості особистості.

Вольові якості — відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої регуляції поведінки, її влади над собою.

Таких якостей існує багато. Вони характеризують во­льову діяльність людини у позитивному і негативному

ракурсах. Найважливішими позитивними якостями є ці­леспрямованість, принциповість, самостійність, витримка, рішучість, наполегливість та ін.

Цілеспрямованість. Полягає в умінні людини керува­тися у своїх діях і вчинках загальними і стійкими ціля­ми, зумовленими її стійкими переконаннями. Цілеспря­мовані люди завжди мають чітко прогнозовану поведін­ку, спрямовану на досягнення поставленої мети. Протилежна якість — недостатня цілеспрямованість — є ознакою слабовілля, яке проявляється в схильності люди­ни легко піддаватися випадковим спонуканням, обирати лише близькі цілі.

Принциповість. Виявляється в умінні людини ке­руватися у своїх діях і вчинках стійкими принципами і твердими переконаннями, в істинності яких вона впев­нилася і які прийняла як керівництво до дій. Принци­пові люди в повсякденному житті твердо відстоюють свою позицію, свої думки і погляди, не йдуть на сумнівні компроміси. Негативною вольовою якістю є безпринцип­ність.

Самостійність. Це вміння людини обходитися у сво­їх діях без сторонньої допомоги і критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх відповідно до своїх поглядів і переконань. Вона виявляється в здатності за власною ініціативою ставити нові цілі, шукати власні оригінальні шляхи вирішення проблем, а не задовольнятися шаблона­ми. Несамостійність є типовим проявом слабовілля. Вона виразно виступає у формі навіюваності — схильності лег­ко піддаватися чужим впливам і порадам.

Витримка. Виражається в умінні своєчасно стриму­вати небажані спонукання, дії і вчинки. Це властивість особистості, в якій виражена і закріплена гальмівна функ­ція волі. Стримана людина завжди може керувати своїми почуттями, їх зовнішнім виявом, придушувати імпульсив­ні дії. Вона обирає такий рівень активності, який відпові­дає умовам, що склалися. Протилежною, негативною, ри­сою є нестриманість.

Рішучість, її засвідчують здатність людини своєчас­но і без зайвих вагань приймати обґрунтовані та відпові­дальні рішення, твердо і непохитно впроваджувати їх у життя. Протилежна риса — нерішучість є проявом слаб­кої волі. Нерішуча людина завжди вагається, приймає рі­шення або надто повільно, або дуже поквапливо. Вона схильна відтягувати прийняття остаточного рішення чи його неодноразово переглядати.

Наполегливість. Сутність її полягає в умінні активно викликати дії, потрібні для подолання труднощів, і енер­гійно діяти під час досягання мети. Наполеглива людина не розгублюється перед невдачами, а, мобілізуючи свої си­ли, знову намагається досягти задуманого. Ненаполегливі люди легко пасують перед труднощами, піддаються сум­ніву і перестають діяти. Наполегливість відрізняється від впертості — необґрунтованого, нерозумного відстоюван­ня малопродуманих рішень.

Воля людини характеризується й іншими властивос­тями — сміливістю, мужністю, стійкістю, дисциплінова­ністю. Вони є індивідуальним поєднанням складного комплексу якостей.

Сукупність позитивних вольових якостей утворює си­лу волі особистості, негативних — її вольову слабкість. Рівень розвитку різних вольових якостей є неоднаковим. Часто можна зустріти людей, у яких сильно розвинуті одні вольові якості і слабо розвинені інші. Наприклад, рішуча, але ненаполеглива людина приймає обґрунтовані та своєчасні рішення, проте не може втілити їх у життя.

Вольова слабкість людини може набувати навіть хво­робливих форм абулії й апраксії.

При абулії (гр. abulia — нерішучість) спостерігається патологічне порушення психологічної регуляції дій.

Апраксія (гр. аргахіа — бездіяльність) — складне по­рушення довільних цілеспрямованих рухів і дій, зумовле­не розладами в центральній нервовій системі.

Волю як регулятор поведінки не дано людині від при­роди. Вона формується у процесі життя і діяльності, під­коряючи поставленій меті всі дії особистості. Це особис-тісне надбання, яке розвивається під впливом виховання і самовиховання. Воно здобувається за постійного спілку­вання з людьми, у спільній роботі з ними. Розвинута і загартована воля дає змогу людині переборювати значні труднощі на шляху до мети.

Запитання. Завдання

1. Чим різняться між собою мимовільні, довільні й вольові дії?

2. Розкрийте основні ознаки волі як психологічного явища.

3. Проаналізуйте вплив волі на діяльність людини.

4. Чому людина ризикує в житті?

5. Які вихідні ознаки вольової поведінки?

6. Чому в однакових умовах виховання в сім'ї у дітей нерідко роз­виваються різні вольові якості?

7. Розкрийте шляхи формування волі.

8. Є люди, які без необхідності здійснюють небезпечні ризиковані дії. Так, деякі альпіністи обирають найскладніший маршрут до важко-доступної вершини. Чи можна вважати такі дії вольовими? Як поясни­ти їх природу?

Література

Бех І. Д. Від волі до особистості. — К.. 1995.

Иванников В. А. Психологические механизмьі волевой регуляции — М., 1991.

Калин В. К. На путях построения теории воли// Психологический жур­нал. — 1989. — Т. 10. — № 2.

Котьірло В. К. Развитие волевого поведения дошкольников. — К.. 1971.

Селиванов В. Й. Воля й ее воспитание. — М., 1976.

Ситін Г. М. Психологія самовиховання. — К., 1973.

Психологія індивідуальності

5.1. Темперамент

Поведінка людини залежить не тільки від соціальне зумовленої спрямованості її особистості, а й від специфіки її природної організації, зокрема такої індивідуально-психологічної особливості, як темперамент.

Дата добавления: 2015-10-28