Коротке життя С.Р. нагадує драму, що пройшла десь за кулісами історії, ніким, здавалося б, не помічена, ніде не занотована за життя письменника.

Петро Колесник

Не сміхун він, а козак-невмірака, невгнутий лицар українського слова.

Б.Лепкий

Доля його була типовою для української різночинної інтелігенції середини ХІХ ст. Ні про його життя, ні про його творчість широкому загалові досить довго не було нічого відомо, аж доки в кінці ХІХ ст. творча українська інтелігенція впритул не зацікавилась письменниками “Основи”, де декілька творів опублікував і С.Руданський.

Руданський і його покоління “основ”ян” (Свидницький, Кузьменко, Кулик) “не пережили критичного часу й вигибли протягом одного-двох десятиліть дочиста; всі вони в житті бідували, борсалися, кидалися то в один, то в другий бік, спивалися і сходили один по одному в незнану могилу”

С.Єфремов

Біографія

Народився 6 січня 1834 р. на Вінниччині в селі Хомутинці у родині зросійщеного священика.

1841-1849 - Шаргородська бурса.

Кам’янець-Подільська духовна семінарія. (“Люборацькі” А.Свидницького, “Життєпис” І.Нечуя-Левицького)

1856-1861 - Військово-медична академія (СПб.-Петрополь) (Пирогов, Сєченов, Боткін та ін. відомі вчені-медики). Загалом медико-хірургічна академія була популярним місцем навчання тодішньої різночинної молоді, що прагнула змінити суспільство.

Батько відмовив у матеріальній допомозі.

“Если захочешь написать письмо, то пиши или почтительно, не по-малороссийскому, или лучше ничего не пиши!», - так сердито відповів він на україномовного листа свого сина. Сам Руданський у відповідь на таке незадоволення у листі до брата писав: “Заказують мені мою рідну мову, - заказує батько; але в мене був дід, був прадід, був прапрадід – вони мені не заказали; не слухає батько моєї мови – за то мене і по смерті, може, послухають чотирнадцять мільйонів моїх одномовців. Батько, може, не любить моєї мови через те, що нею говорять у нас мужики, а нібито в Московщині не говорять по-московськи? Да і чим ми лучче від мужика? Всі ми рівні і у Бога і у натури”.

Святійший синод – клопотання про позбавлення духовного стану. Цілий рік розглядали справу Руданського, поки у вересні 1856 р. йому надали свідоцтво про волю. Саме тоді з вільного слухача він перетворився у повноправного студента.

Під час навчання надзвичайно бідував. У своєму автобіографічному вірші “Студент” він так написав про цей час:

В славнім місті Петербурзі,

Недалеко від Неви,

Із болота виглядає

Хата бідної вдови…

Зима люта. Вітер свище;

Сніг по вікнах брязкотить;

Мороз душу обіймає,

Мороз тіло каменить

А у хаті на постелі

У сурдуті і плащу

Сидить студент медицини

Дата добавления: 2015-10-28