Бо чим дальше, ссуть кров нашу / Все більше та більше!

Баладна творчість (“небилиці”)

12 творів.

Використав значний літературний досвід.

1851-1854, Кам”янець-Подільський: “Два трупи”, “Вечорниці”, “Упир”, “Хрест на горі”, “Розмай”, “Люба”.

1858-1859, СПб: “Явір” (з чеської), “Безнадія” (з німец.), “Тополя”, “Верба”, “Купці”.

Сюжети – в межах романтичної традиції 30-40-х рр. ХІХ ст.:

- трагічна смерть батька від руки сина (“Два трупи”);

- зістріч дівчини з померлим коханим (“Вечорниці”, “Упир”, “Безнадія”);

- особисте щастя ціною запродання душі нечистому (“Хрест на горі”);

- кара за невірність у коханні, за підступність і захланність (“Розмай”, “Люба”, “Купці”);

- сила людського закляття (“Явір”, “Тополя”, “Верба”).

Оригінальна риса – не переспівував уже відомі сюжети (за незначним винятком), а створював власні.

Вся увага – на змалювання людини, що шукає щастя.

Наявні обов”язкові романтичні аксесуари балади:

могили, чорний ворон-віщун, буряна природа і тривожна людина.

Способи художньої обробки тем і сюжетів – народнопісенного походження:

v зачин;

v повтори;

v паралелізми;

v сталі епітети;

v порівняння;

v коломийковий розмір.

“Байки світові (лірникові думи)” (1856-1859)

Твір космогонічного характеру: історія створення світу, морально-християнські уявлення на основі християнської моралі (зокрема про початок світу, про велетів, про появу чоловіка і жінки, коня, про Ісуса Христа на землі та ін.).

Мета: інтерпретацією світових біблійних сюжетів збагатити національний фонд української літератури.

“…На наше нещастя, наші молодії паничі іще з того часу, як перший раз заглянуть в школу, уже начинають забувати і свою мову, і своїх людей. І то ще добре, як (котрий), скінчивши школи і натягнувши чужий жупан, занесе з собою на чужий край кілька рідних пісень, а то звичайне з них виходить ні родині свічка, ні Москві огарок”

Передмова до прозової частини “Байок”

Композиція:

v віршована – “Байки світовії в співах”;

v прозова – “Байки світові в людських оповідках”.

В основі – народні пісні та перекази, що йшли від стародавніх апокрифів (збирав, вивчав і систематизував лірниківські співи апокрифічного походження).

Збірка зорієнтована на виконання “співомовою”, під акомпонемент кобзи чи бандури.

Орієнтація віршового тексту на певну мелодію, на якийсь “голос” чи музикальний супровід – одна з найважливіших особливостей поезії у розумінні Степана Руданського..

“Цар Соловей” (1857, рік десятиріччя розгрому КМБ)

Алегорична поема-казка на основі народної фантастики: роздумує про взаємини слов’ян: чехів, поляків, українців, росіян:

q Цар Соловей – слов”янський прабатько;

q Царевич Пастух з чарівною дудкою – чехи;

q Пан Мисливий з поляни (Мисливець) - поляки;

q Царівна Золотокрила (їй дано у крилах велику силу – як стріпне ними, то сипляться козаки на конях; їй заповідано не виходити заміж, бо то - неволя) – Україна;

q Вічно п”яний, одновірний Причепа з півночі – то Росія.

Ця поема – відгук на поширені панславістські ідеї.

Дата добавления: 2015-10-28