Найбільше у світі водосховище розміщене на р. Вольта в Західній Африці.

Природні зони

Широтна зміна природних зон добре виражена на більшій частині мате­рика,

лише в Східній Африці та на півночі, в Атлаських горах, її змінює висотна поясність.

Зона вологих екваторіальних лісів (гілея). На півночі басейну Конго й уздовж північного узбережжя Гвінейської затоки

Жаркий та вологий еква­торіальний клімат сприяє формуванню у верхніх шарах ґрунту сполук, багатих на залізо й алюміній. Утворюються червоно-жовті фералітні ґрунти. Вони неродючі, бо рясні опади сприяютьвимиванню ор­ганічних речовин.

Рослини пристосувалися до умов надмірної зволо­женості. Вони утворюють багато ярусів, мають жорс­ткі, щільні, покриті восковим нальотом листки, корені-підпірки. Росте багато порід з цінною деревиною, їстівними плодами. Трапляються пальми, ростуть фі­куси, деревоподібні папороті, кавове дерево, банани, численні ліани.

Тварини пристосувалися до життя на деревах (гори­ла, мартишки, шимпанзе). Серед ссавців переважа­ють карликова жирафа (окапі), карликові бегемоти, китицевуха свиня, лісові слони, серед птахів — папуги та нектарниці. Дуже різноманітний видовий склад комах, плазунів. Найбільший хижак — леопард. Поширені терміти.

Змінно-вологі ліси. На північ і південь від зони вологих екваторіальних лісів у зоні субеква­торіального клімату. На червоних (латеритних) ґрунтах ростуть дерева, що скидають листя в сухий сезон: панданус, фікус, окремі дерева гіменокардія. Тваринний світ представлений дикобразами, гієнами, леопардами, мавпами та ін.

Зона саван. Далі на північ до широти 15-17° і на південь приблизно до широти Пів­денного тропіка. Са­вани займають 40% площі континенту. Клімат субекваторіальний. Зміна сухого й вологого се­зонів пов'язана з переміщенням повітряних мас. У сухий сезон накопичуються органічні рештки, формуються червоно-бурі ґрунти. Для саван ха­рактерне поєднання трав'яного покриву з окре­мими деревами або їхніми групами (гаями), за­ростями чагарників.

Рослини саван пристосовані до умов сухого се­зону: скидають листя, у сезон дощів накопичу­ють вологу в стовбурі (баобаб) або в листях (алое з м'ясистими листками, агава), повертають листки ребром до Сонця (окружкова акація). Деревна рослинність представлена мімозою, пальмами. Ландшафт з віддаленням від екватора змінюється від високотравної савани до опустиненої. У су­хих саванах ростуть деревоподібні молочаї. Уздовж річок ростуть гале­рейні ліси.

Тваринний світ різноманітний. Багато великих тварин ( антилопи, буй­волиу зебри, носороги, африканськіслони, бегемоти, жирафи ), хижаків ( леви, гепарди, леопарди ); роль санітарів виконують гієни, шакали. У річках та озерах водяться крокодили. Серед птахів — африканські страуси, марабу, чаплі, пелікани, фламінго,птах-секретар. Багато термітів, мура­шок. Чимало плазунів — ящірок, змій, хамелеонів.

Зона пустель. У Північній півкулі, де материк широкий, лежить найбільша у світі пустеля Сахара. Протягом року переважає сухе тропічне повітря. Річна кількість опадів менша за 100 мм. Висока температура зумовлює велику випаровуваність, низьку відносну воло­гість. Спостерігають великі добові амплітуди тем­ператур: удень повітря нагрівається до«+50°С, уночі охолоджується до 4-10° С. За таких умов гірські породи швидко руйнуються, перетворю­ючись на купи каміння та піску. Унаслідок вивіт­рювання формуються різні типи пустель: кам'я­нисті, піщані, глинисті. На півдні континенту, у межах тропічного поясу, випадає трохи більше опадів, ніж на півночі: улітку до вузької частини материка надходять повітряні маси з Індійського та Атлантичного океанів і їхня взаємодія сприяє випаданню опадів. Тому велика частина Калахарі є не пустелею, а сухою саваною. На західному узбережжі Африки в межах тропічних по­ясів повітря, переміщуючись уздовж берега до екватора, постійно прогрі­вається й віддаляється від точки насичення. Не сприяють утворенню опадів іхолодні течії, спрямовані до екватора (Канарська, Бенгальська). Отже, вплив океану не зумовлює зволоження клімату. Уздовж південно- західного узбережжя Африки вузькою смугою (50-130 км) більше ніж на 2 000 км простягнулася пустеля Наміб. Більшу частину пустелі займають високі, до 40 м і вищі, піщані дюни. Дощі в пустелі випадають дуже рідко, через холодну Бенгальську течію Атлантичного океану. Острови та бухти Атлантичного узбережжя пустелі Наміб — справжнє царство тюленів. Це єдине місце на Землі, де тюлені живуть поблизу екватора.

В Африці пустелі сягають величезних площ. Усі три найвідоміші пустелі континенту потрапляють до 10 найбіль­ших пустель світу (Сахара — 1-ше місце, Калахарі — 2-ге, Наміб — 9-те).

Сахель — це смуга напівпустель та опустелених саван у Північному Судані та вздовж пів­денних кордонів Сахари. Тут розміщені такі африканські країни, як Нігер, Буркіна-Фасо, Сенегал, Малі, Судан, Чад. Періодично в цьому районі спостерігають жахливі посухи.

Найбезхмарніше небо на Землі — над Східною Сахарою, де 354 дні на рік сяє сонце.

Ґрунти в пустелях не утворюють суцільного покриву, містять мало ор­ганічних речовин, але багато мінеральних солей. За умови близького до поверхні залягання підземних вод утворюються оазиси.

Щоб досягти ґрунтових вод, одні рослини мають довге коріння та малу наземну частину (вельвічія), другі — видозмінене в голки листя (верблюжа колючка), треті — м'ясисті стебла й плоди (алое, молочай, дикі кавуни). В оазисах Сахари поширена фінікова пальма. На засолених пустельних ґрунтах ростуть солянка, полин.

Найдивовижніша рослина пустелі Наміб — вельвічія — не схожа на жодну сучасну рослину. Це дерево має ко­роткий (50 см, рідко— 1,5 м) і товстий (до 1 м у діамет­рі) стовбур, від якого відходять 2 щільних шкіряних лис­тки завдовжки до 3,7 м. Листя зберігається протягом, довгого життя дерева — близько 100 років (окремі де­рева проживають декілька сторіч). За допомогою листка вельвічія збирає з повітря вологу. З часом листки розщеплюються, утворюючи довгі вузькі смужки-стріч- ки, за що це дерево ще називають «восьминогом пустелі».

Тварини пустель пристосовані для тривалого існування без води. Так, верблюди запасають її в горбах, а дрібні антилопи та страуси швидко долають сотні кілометрів у пошуках води. Хижаки — гієни, шакали, леви, гепарди, лисиця-фенек — дістають вологу з їжі. Змії, ящірки, черепахи можуть довго обходитися без води, ховаючись у норах.

Зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників. Середземноморський клімат субтропіків зумовив формування на пів­ночі й півдні континенту.

Кліматичні умови сприяють утворенню родючих ко­ричневих ґрунтів. До сухого літа рослини добре пристосовані: мають тверде листя та колючки, що випаровують мало вологи. Тут ростуть кар­ликові пальми,суничне дерево, дика маслина, африканські види бука й дуба.

Серед диких тварин трапляються благородний олень, лань, косуля, куниця, бобер, їжак та ін.

Висотна поясність характеризується найбагатшим спектром висотних поясів: від саван (біля підніжжя гір) до снігів та льодовиків (на їхніх вер­шинах).

У горах Атлас на північних схилах поясність починається з се­редземноморських субтропіків, на південних — з пустель. До висоти 2 200 м ростуть хвойні ліси, вище — ялівець.

В Африці є дуже цікава Капська флористична область. Це батьківщина багатьох наших кімнатних та декоративних рослин — клівії, хлорофітума, амариліса, гладіолуса.

У цілому Африка — батьківщина багатьох культурних рослин: кавового дерева, бананів, пшениці, сорго, ка­вунів, олійної пальми.

Природоохоронні території.

Найбільші та найвідоміші національні парки наявні в Східній та Південній Африці — «Рувензорі», «Серегетті», Крюгера.

Населення та політична карта

За кількістю населення Африка посідає 2-ге міс­це серед материків після Євразії. Територія заселена нерівномірно, що по­яснюють, насамперед, природними умовами.

Узбережжя Середземного моря й Гвінейської затоки, а також південно-східне узбережжя материка заселені густо. Особливо висока густота населення в дельті Нілу (1 000 і більше осіб на 1 км2).

Невисока густота в Сахарі, Калахарі, на півострові Сомалі, де є зовсім безлюдні території. Середня густота населення Афри­ки становить 22 особи на 1 км2. Більша частина населення Африки (70%) мешкає в сільській місцевості.

Расовий та етнічний склад = на півночі материка живуть представники європеоїдної раси — араби, туарегий бербери. Реш­ту території заселяють народи негроїдної раси.

За зовнішніми ознаками, мовою, особливостями культури й побуту най­різноманітнішим є населення, що мешкає на південь від Сахари й на узбережжі Гвінейської затоки. Тут живуть сотні племен і народностей. Запа­дина Конго, Східна й Південна Африка заселені загалом народами, що розмовляють мовами банту. У вологих екваторіальних лісах живуть піг­меї, у пустелях і напівпустелях Південної Африки — готентоти й бушме­ни, у Східній Африці — тутсі, зріст яких близько 2 м, у басейні Нілу— найчорніші представники нілоти, у районі Ефіопського нагір'я — ефіопи.

На о. Мадагаскар живуть малагасійці, що належать до монголоїдної раси.

Населення європейського походження мешкає в багатьох країнах конти­ненту, які в минулому були колоніями. Найбільша їхня кількість припа­дає на Південну Африку, де живуть представники європеоїдної раси бури

Дата добавления: 2015-11-04