Внутрішні води

Внутрішні води Африки належать до басейнів Атлантичного океану, Індійського океану й басейну внутрішнього стоку.

Розподіл поверхневих вод тісно пов'язаний з кліматом. Приблизно тре­тина континенту належить до області внутрішнього стоку, тому що більша частина території дістає дуже мало опадів. Через високі температури висо­кою є випаровуваність, частина води просочується через осадові породи й лише інколи застоюється в котловинах.

Річки.

Більша частина річок несе свої води в Атлантичний океан, тому що основним во­доділом єСхідноафриканське плоскогір'я.Особливості рельєфу (виходи кристалічних порід фундаменту платформи) відображаються на характері річок. У їхніх руслах багато порогів, водоспадів, що робить їх непридатни­ми для наскрізного судноплавства.

Майже всі річки Африки мають дощове живлення. Тільки в областях із сухим тропічним кліматом живленняґрунтове.Річки, що беруть початок у горах, живляться снігами та льодовиками, проте їх мало.

Найгустіша річкова мережа в областях з екваторіальним кліматом. Тут річки повноводні впродовж усього року.

У субекваторіальних поясах річки повноводні лише в сезон дощів.

В областях із сухим тропічним клі­матом великі простори позбавлені поверхневих вод. Трапляються сухі русла (ваді), які наповнюються водою тільки під час випадання випадко­вих опадів.

Підйом води в річках субтропічного поясу припадає на період дощів. На узбережжі Середземного моря це відбувається в зимові місяці.

Найбільша річка Африки й найдовша річка всього світу — Ніл (з р. Ка- герою — 6 695 км). Він бере початок з р. Кагера, що на Східноафрикансь- кому плоскогір'ї, і впадає в Середземне море, утворюючи велику дельту.

Річка зав­жди повноводна, особливо влітку й восени. Сезон дощів на Ефіопському нагір'ї, де беруть початок більшість приток Нілу, припадає на літо. До нижньої течії Нілу висока вода доходить на початку осені. Повінь виносить на заплаву річки родючий намул.

Конго (Заїр) (від витоку р. Луалаба 4 320 км) — друга за величиною річ­ка Африки. Найповноводніша (друга усвіті після Амазонки): несе в Ат­лантичний океан. Конго двічі на своєму шляху перетинає екватор. Вели­ка частина басейну розміщена в екваторіальній зоні постійного істотного зволоження, інша — у зоні істотного сезонного зволоження. Живлення річки дощове. Праві притоки (Лінді, Убангі) живлять Конго переважно від березня до листопада, ліві (Ломамі, Лулонга, Ква) — від вересня до берез­ня.

Нігер — третя за довжиною (4 160 км) і величиною басейну (понад 2 млн км2) річка Африки. Починається на Північногвінейській височині, на висоті 900 м. Витік його лежить усього за декілька десятків кілометрів від океану, звідки він тече спочатку на північний схід, а на межі Сахари різко змінює напрямок і тече на південний схід. Упадаючи у Гвінейську затоку, річка утворює широку дельту.

Як і Замбезі, має до­щове живлення та чітку зміну рівня води протягом року: зимовий межень та літню повінь.

Замбезі — найбільша річка Південної Африки, що впадає в Індійський океан. Її довжина — 2 660 км, площа басейну — 1 330 тис. км2. Бере поча­ток на висоті понад 1 000 м на водороздільному плато Конго-Замбезі. Має багато порогів і водоспадів, зокрема один з найбільших у світі — водоспад Вікторія заввишки 120 м і завширшки 1 800 м. Його відкрив Д. Лівінгстон 1855 р. Через р. Шире в Замбезі має стік оз. Ньяса. Живленнядощо­ве.Повінь буває в літній період Південної півкулі. Гідровузли Каріба та Кабора-Баса належать до одних з найбільших у світі.

Озера.

Озера Східної Африки в більшості тектонічного похо­дження, лежать на дні рифтових западин. Великі озера породжені вели­кими розломами. Серед рифтових озер є солоні (Рудольф, Руква) і прісні (Ньяса, Танганьїка), малі й великі, глибокі та мілководні. Усі вони ма­ють подовжену форму, зумовлену формою рифту, і утворюють своєрідні ланцюжки.

Тільки дві озерні групи отримали назву «Великі озера».

Це — Великі озера Північної Америки та Великі озера Східної Африки.

Найбільше за площею озеро Африки — прісно­водне оз. Вікторія (69,4 тис. км2). Розкинулося в районі екватора в Східній Африці. Створене тек­тонічними процесами,

Оскільки його улоговина розміще­на в тектонічному прогині платформи, озеро міл­ководне (до 80 м). Менші за площею, глибші озера, розміщені в довгих і вузьких рифтових западинах — Танганьїка (площа 34 тис. км2, глибина 1 470 м), Ньяса (площа 30,8 тис. км2, глибина 706 м).

Найбільше з рифтових озер — Танганьїка — найдовше прісноводне озеро у світі (670 км), його мак­симальна глибина (1470 м)поступається лише глибині Байкалу.

На півдні Сахари розміщене безстічне оз. Чад (4-11 м), площа якого змінюється залежно від водності річок, що впадають у нього (10- 26 тис. км2 у вологий сезон). Головною річкою, що живить озеро, є р. Шарі. Коли на Шарі повінь, Чад утричі збільшує свою площу. Жодна річка не витікає з Чаду, проте вода в озері слабо солона: сіль виноситься підземними водами в сусідні улоговини. За походженням Чад реліктове озеро, оскільки воно є залишком давнього моря. Озеро бідне на рибу.

Німецький географ Генріх Варт (1821 — 1865) склав першу карту озера.

Озеро Тана утворилося на висоті близько 2 ООО м на Ефіопському нагір'ї в результаті підгачування річки лавовим потоком. Тана невелике за пло­щею (3 100-3 600 км2), але глибоке (до 70 м) озеро, тому судноплавне. Озе­ро прісноводне. Береги обривисті. З Тани починається Голубий Ніл.

Африка має багаті підземні. Загалом водоносні горизонти прісні, утримуються близько до поверхні в пониженнях рельєфу, у котловинах, сухих руслах.

Водні ресурси. За запасами гідроенергії (700 млн кВт, приблизно 20% світових) Африка поступається тільки Азії. Найбільшими запасами во­лодіють басейни Конго (390 млн кВт) і Замбезі (137 млн кВт). На Африку припадає приблизно 800 м опадів на рік, що дає можливість використову­вати поверхневі, ґрунтові та підземні води для зрошення.

Зрошувані землі становлять не більше ніж 5% усіх оброблюваних площ і зосереджені в долинах Нілу (Єгипет, Судан), Нігеру (Малі) та в Південній Африці.

Дата добавления: 2015-11-04