|
Читайте также: |
Власна теорія поезії
На думку Руданського, між народною творчість і писаною літературою якщо і існує якась лінія розмежування, то вона дуже хистка й умовна. Роль поета фактично зводиться ним до збирання, художньої обробки фольклорних матеріалу і повернення шляхом пропаганди тому, хто породив його, тобто народові
ßßß
збірка “Копа пісень” (1862), де вміщені народнопісенні й авторські твори.
Назвавши всю віршову поезію “співомовками”, Руданський подає зовсім оригінальне жанрове її розгалуження:
§ пісні: всі різновиди ліричної поезії, які, залежно від пануючого в пісні мотиву, здобувають відповідні назви:
v мотиви особисті:
q жальки: “Повій, вітре…”, “До моїх дум”, “Ти не моя”;
q скаржки: “Псалом 136”, “Ой чому ти не літаєш…”;
q гадки: “Голубонько-дівчинонько”, “Калино-малино”;
v мотиви громадянські:
q думки: “Над колискою”, “Над могилою”;
q взбудки: “Хлопці-молодці”, “Пісня Хмельницького”.
§ приказки: гумористично-сатиричні співомовки чи віршові гуморески, в основі яких – народний анекдот;
§ байки-небилиці: твори розповідного характеру (співопісні), у яких домінує баладно-фантастичний елемент:
q “замогилки” – з демонологічним елементом;
q “змінки” – з метаморфозами;
q “звичайки” – з домінуючим побутовим елементом.
§ співи: величні епічні твори або поеми реалістично-побутового, історичного чи фантастичного змісту.
І.Франко звузив значення авторського терміна “Співомовки”, назвавши так лише гумористичні твори поета.
Співомовка – специфічно український жанр епічної поезії, запроваджений в літературу Степаном Руданським, коротке віршоване оповідання з гумористичним змістом, побудоване, як правило, на основі народного анекдота.
Національно-патріотична лірика
Твори, в яких постає поет високої національної свідомості,. Ситуації й форми обираються найнесподіваніші:
v мати співає колискову (“Над колискою”), а співаючи, вона ніби бачить майбутнє свого сина: наймитування - “цілий вік, як той чорний віл, у ярмі й неволі”, рекрутчина:
Поженуть тебе в чужу сторону,
І зачнуть муштрувати,
І приказ дадуть – мову рідную
На чужую ламати.
І налдомишся, і забудеш ти
Свою мову рідненьку,
Спом’янеш не раз не по-рідному
Свою рідну неньку.
Йдеться про насильницьку денаціоналізацію українців – через військо, через позбавлення рідної мови.
v “Наука” (1860) – про загрозу стати перевертнем, зректися свого кореня. Виряджають у науку сина і різні настанови дають батько й мати. Мати прагне, щоб син вийшов у люди, “щоб склонив себе, як билиночку”, аби лиш з панами порівнявся:
В сріблі-золоті / Закупаєшся,
Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 54 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Жанрова природа творів | | | Бо чим дальше, ссуть кров нашу / Все більше та більше! |