Правопис складних слів 5 страница

4. У знахідному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову з родовим відмінком (іменники, що означають живі істоти): вчител%в, геро^в, робітник%в, випускник%в (але: піти в партиз<ни, перейти в робітник_), або однакову з називним відмінком, усі інші іменники: берег_, вантаж%, олівц%, с+лища; мор#, узв_шшя.

Назви деяких свійських тварин мають паралельні форми: вол%в і вол_, к>ней і к>ні.

5. В орудному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми:

а) Закінчення -ами (у твердій та мішаній групах), -ями (у м’якій) мають іменники чоловічого та середнього роду: берег< ми, робітник< ми, товариш< ми, трактор< ми; в\х ами, с+л ами, #вищ ами, шахтар# ми; знар#дд ями, місц# ми, обл_чч ями, роздор%жж ями.

б) Закінчення -ми (паралельно з формами -ами, -ями) мають іменники чоловічого та середнього роду: гістьм_ і гост# ми, гр%шм и і грош_ ма, к%ньм и й к>н ями, чобітьм_ й ч>бот ами; кол%ньм и й кол%­н ами, кол%сьм и й кол+с ами, кр_льм и і кр_л ами.

Іменники око і плече в орудному відмінку множини мають закінчення -има: оч_ ма, плеч_ ма.

6. У місцевому відмінку множини іменники чоловічого і середнього роду мають закінчення -ах (у твердій та мішаній групах), -ях (у м’якій групі): на берег< х, на працівник< х, на шахтар# х; на міс­ц#х, на обл_чч ях, на роздор%жж ях, на ч>бот ах (чоб>т ях).

7. У кличному відмінку множини іменники другої відміни мають форму, однакову з називним: брат_, робітник_; діяч%, др\зі, товариш%; кра^, учител%; мор#, с+ла.

ІІІ відміна

Однина

1) У родовому та давальному відмінках однини іменники третьої відміни мають закінчення -і: в%ст і, м>лодост і, г<луз і, люб>в і, п>дорож і, т%н і, ф<льш і.

2) У знахідному відмінку однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком: вість, м>лодість, г<лузь, люб>в та ін.

3) В орудному відмінку однини іменники цієї відміни мають закінчення -ю, причому:

а) Якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то приголосний перед -ю подовжується, а на письмі подвоюється: с%лл ю, т%нн ю, п<морозз ю, м%цц ю, н%чч ю, п>дорожж ю;

б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних, переважно двома приголосними або губним (б, п, в, м, ф), а також буквою р чи щ, то подовження не відбувається, а за загальним правилом після губних та р ставиться апостроф: кр>в’ ю, люб>в’ ю, м<тір’ ю, Об’ ю, кінов<р’ ю, н+хворощ ю.

4) У місцевому відмінку однини вживається закінчення -і: у д>повід і, у г<луз і, у т%н і, на ос%.

5) У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: люб>в е, р<дост е, в%ст е.

Множина

1) У називному, знахідному та кличному відмінках множини іменники третьої відміни мають закінчення -і: в%дповід і, в%ст і, т%н і, п>дорож і.

2) У родовому відмінку множини виступає закінчення -ей: від>мост ей, в%дповід ей, віст+ й, д>повід ей, област+ й; ноч+ й.

3) У давальному відмінку множини іменники третьої відміни мають закінчення -ям, після шиплячого — -ам: в%дповід ям, д>по­від ям, г<луз ям; ноч< м, п>дорож ам.

4) В орудному відмінку множини іменники третьої відміни мають закінчення -ями, після шиплячого — -ами: в%дповід ями, д>повід ями, віст# ми, г<луз ями; ноч< ми, п>дорож ами.

5) У місцевому відмінку множини іменники третьої відміни мають закінчення -ях, після шиплячого — -ах: у в%дповід ях, у г<луз ях, у д>повід ях, у віст# х, у т%н ях; по ноч< х, у п>дорож ах.

6) Особливу систему відмінювання має іменник третьої відміни мати, а саме:

	Однина	Множина
Н.	м<т-и (рідко — м<тір)	мат-ер-%
Р.	м<т-ер-і	мат-ер-%в
Д.	м<т-ер-і	мат-ер-#м
Зн.	м<т-ір	мат-ер-%в
Ор.	м<т-ір’-ю	мат-ер-#ми
М.	м<т-ер-і	мат-ер-#х
Кл.	м<т-и	мат-ер-%.

IV відміна

Однина

1) У називному, знахідному та кличному відмінках однини іменники четвертої відміни мають закінчення -я, після шиплячого -а: чаєн#, гусен#, дит#, козен#, пл+м’ я; лош<, курч<, коліщ<.

2) У родовому відмінку однини вживаються форми на - ят-и, після шиплячого - ат-и та - ен-і: голуб’#ти, гус#ти, дит#ти; лош<ти, курч<ти, коліщ<ти; %м е ні (та ім’#), пл+м е ні (пл+м’я).

3) У давальному відмінку однини вживаються форми на - ят-і, після шиплячого — на - ат-і та - ен-і: гус#т і, дит#т і, козен#т і; кур­ч<т і, лош<т і; %мен і, пл+мен і.

4) В орудному відмінку однини вживається форма (без суфікса
- ат, -ят) на - ям, після шиплячого — -ам, а іменники із суфіксом -ен-
мають паралельні форми на -ен, -ем і -ям: галчен#м, гус#м; дит#м, козен#м; курч<м, лош<м; %мен е м і ім’#м, пл+мен е м і пл+м’ям.

5) У місцевому відмінку однини вживаються форми на -ят-і, після шиплячого -ат-і та -ен-і: на галчен#ті, на гус#ті; на курч<ті; в %м е ні, у пл+м е ні.

Множина

У називному та кличному відмінках множини іменники четвертої відміни мають форму на -ят-а, після шиплячого -ат-а й -ен-а: гус#та, тел#та; курч<та, лош<та; імен<, племен<.

2) У родовому відмінку множини наявне нульове закінчення на
-ят (після шиплячого -ат)і -ен: тел#т, лош<т, курч<т; ім+н, плем+н.

3) У давальному відмінку множини вживаються форми на -ят-ам (після шиплячого -ат-ам) і -ен -ам: гусен#там, тел#там; курч<там; імен<м, племен<м.

4) У знахідному відмінку множини іменники четвертої відміни мають форму, однакову з називним відмінком: коліщ<та, імен<, пле­мен<; з родовим відмінком (для назв людей): дівч<т, хлоп’#т; або обидві форми (для назв тварин): гус#т і гус#та, курч<т і курч<та, ягн#т і ягн#та.

5) В орудному відмінку множини вживаються форми на ят-ами
(після шиплячого -ат-ами) та -ен-ами: гус#тами, ягн#тами; курч<­тами, лош<тами; імен<ми, племен<ми.

6) У місцевому відмінку множини вживається форма на -ят-ах (після шиплячого -ат-ах) і -ен-ах: на гус#тах, на ягн#тах; на кур­ч<тах, на лош<тах; в імен<х, у племен<х.

Дата добавления: 2015-10-02