|
Читайте также: |
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ
Складні іменники можуть писатися разом і через дефіс.
Разом пишуться:
1) Складні іменники, утворені поєднанням двох або кількох основ, з яких одна — дієслівного походження: вертол%т, лісоспл<в, самох%д.
2) Складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ: білокр%вці, чорног\з, чорноз+м.
3) Складні іменники, утворені від двох іменникових основ: вербол>з, лісост+п, трудод+нь (але: люд_но-день), сюди ж належать іменики, першою частиною яких є незмінний іменник іншомовного походження: автостр<да, велотр+к, радіокоміт+т.
4) Складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: гор_цвіт, зірв_голова, пройд_світ, Переб_йніс, Убийв>вк.
5) Складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівника сто — називного) та іменника: дванадцятит>нка, шестид+нка, п’ятир%ччя.
6) Складні іменники з першою частиною пів -, напів -, полу -: пів <ркуша, пів год_ни, пів карб>ванця, пів к>ло, пів огірк<, пів ’#блука, напів автом<т, напів с>н, пол \кіпок, пол \мисок, але перед іменниками — власними назвами — пів - пишеться через дефіс: пів -К_єва, пів -Євр>пи.
7) Складні іменники, утворені з трьох і більше основ: автомотогурт>к, світловодолік<рня.
Через дефіс пишуться:
1. Складні іменники, утворені з двох іменників, в яких відмінюються обидві частини, що означають:
а) протилежні за змістом поняття: куп%вля-пр>даж, р>зтяг-ст_ск;
б) спеціальність, професію: л%кар-ек>лог, астрон>м-магніт>лог;
в) назви казкових персонажів: Лис_чка-Сестр_чка, З<йчик-Побіг<йчик.
2. Складні іменники, утворені з двох іменників, в яких відмінюється лише друга частина. Такі іменники означають:
а) державні посади, військові, наукові звання: генер<л-губерн<тор, контр-адмір<л, прем’@р-мін%стр, \нтер-офіц+р, член-кореспонд+нт, штабс-капіт<н;
б) складні одиниці виміру: кілов<т-год_на, люд_но-день, т>нно-кілом+тр.
3. Складні іменники, в яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, явища, названого другим словом: блок-сист+ма, д_зель-мот>р, жар-пт_ця, стоп-кран.
4. Складні іменники з першою складовою частиною віце -, екс -,
лейб -, максі -, міні -, обер -: віце-презид+нт, екс-чемпі>н, лейб-м+дик, м<ксі-спідн_ця, м%ні-футб>л, >бер-м<йстер.
5. Іншомовні назви проміжних частин світу: норд-в+ст, норд->ст.
6. Субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин: брат-і-сестр<, люб_-мен+, розр_в-трав<, чар-з%лля.
7. Скорочені іменники, в яких подається початок і кінець слова: б-ка — бібліотека, д-р — директор, л-ра — література, т-во — товариство.
8. Перша частина складного слова, коли далі йде слово з такою ж другою частиною: р<діо- й телеапарат\ра, т+пло- й гідроелектрост<нції.
ПРАВОПИС ПРИКЛАДОК
Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс, що залежить від значення поєднуваних складників.
Через дефіс прикладки пишуться:
1) Якщо в ролі прикладки виступає родова назва: Дніпр>-рік<, Сап\н-гор<, звіроб%й-трав< (якщо прикладкою є видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: рік< Дніпр>, м%сто К_їв, трав< звіроб%й);
2) якщо узгоджуваний іменник, що має означальне значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції: д%вчина-крас\ня, хл>пець-богат_р (якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного іменника, він пишеться окремо: красуня дівчина, богатир хлопець);
3) якщо пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями: д%вчина-укра^нка, укра^нка-д%вчина, уч_тель-ф%зик, ф%зик-уч_тель;
4) якщо прикладка входить до складу терміна, перетворюючись у складний іменник: гриб-параз_т, жук-коро^д, з<єць-рус<к, льон-довгун+ць.
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
Складні прикметники можуть писатися разом і через дефіс.
Разом пишуться:
1) Складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом: лісостепов_й (лісост+п), радіофіз_чний (радіоф%зика), самох%дний (самох%д), чорноз+мний (чорноз+м).
2) Складні прикметники, утворені сполученням іменника та узгоджуваного з ним прикметника: загальноосв%тній (заг<льна осв%та), мовностильов_й (м>вний стиль), народногоспод<рський (нар>дне господ<рство), східнослов’#нський (сх%дні слов’#ни).
3) Складні прикметники з другою дієслівною основою: волел$бний, деревообр>бний, машинобудівн_й.
! Увага. Прикметники з другою префіксальною дієслівною частиною пишуться через дефіс: вант<жно- роз вант<жувальний, контр>льно- ви м%рювальний.
4) Складні прикметники, в яких першим компонентом є прислівник: важкохв>рий, загальнодерж<вний, або другою складовою є дієприкметник: свіжозр\баний, нижчепідп_саний, новоутв>рений, але: трохи вище зазначений, бо є пояснювальне слово.
! Увага. Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і з наступними прикметниками і дієприкметниками пишуться окремо: абсол$тно сух_й, діаметр<льно протил+жний, послід>вно мирол$бний, р%зко окр+слений, сусп%льно кор_сний, сусп%льно необх%дний, хім%чно зв’#заний.
5) Складні прикметники, в яких основне смислове навантаження передається останнім прикметником, а попередні лише уточнюють, звужують його зміст. Такі прикметники мають термінологічне значення: вузькодіал+ктне (мовне явище), грудочеревн< (перепона), лінгвостиліст_чні (особливості); також — глухонім_й, сліпоглухонім_й.
6) Складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: триповерх>вий, п’ятир<зовий, стодвадцятип’ятир%чний, але 145-р%чний.
7) Складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників: поперечношліфув<льний (апарат).
Через дефіс пишуться:
1) Складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс: в%це-презид+нтський (в%це-презид+нт), генер<л-губерн<торський (генер<л-губерн<тор), соці<л-демократ_чний (соці<л-демокр<т).
! Увага. Якщо складний прикметник утворюється від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставиться: Москв<-рік< — москвор%цький.
2) Складні прикметники, утворені з двох і більше прикметникових основ, які поєднані як рівноправні, і між ними можна вставити сполучник і: навч<льно-виховн_й, наук>во-техн%чний, сусп%льно-політ_чний, всесв%тньо-істор_чний, нар>дно-в_звольний, постач<льно-збутов_й.
3) Складні прикметники з першою частиною на - ико (- іко): діа-
л+ктико-матеріаліст_чний, іст>рико-культ\рний, мех<ніко-математ_чний.
4) Складні прикметники з першою частиною військово -, воєнно -: військ>во-морськ_й, військ>во-спорт_вний, во@нно-стратег%чний.
! Увага. Складні субстантивовані прикметники військовополонений і військовозобов’язаний пишуться разом.
5) Складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають поєднання окремих кольорів, відтінки кольорів або якість з додатковим відтінком: блак_тно-с_ній, т+мно-черв>ний, бл%до-рож+вий, гіркув<то-сол>дкий, черв>но-зел+но-ж>втий, але: жовтогар#чий, червоногар#чий (окремі кольори).
6) Складні прикметники, в яких перша частина не має прикметникового суфікса, але яка за змістом є однорідна з першою частиною: м’#со-вовнян_й, м’#со-мол>чний, крохм<ле-п<токовий.
! Увага. Складні прикметники цього типу, що виступають як наукові терміни, пишуться разом: головон>гі, грудочеревн< (перепона).
7) Складні назви проміжних частин світу: півн%чно-з<хідний, півд+нно-сх%дний, норд->стівський.
8) Складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 5-р%чний, 10-поверх>вий.
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ
ЧИСЛІВНИКІВ І ЗАЙМЕННИКІВ
Складні числівники і займенникки можуть писатися разом
і через дефіс.
Разом пишуться:
1) Складні кількісні числівники: один<дцять, тр_ста, п’ятдес#т.
2) Складні порядкові числівники і схожі з ними прикметники, останніми компонентами яких є - сотий, - тисячний, - мільйонний: шестис>тий, двадцятит_сячний, кількамільй>нний.
! Увага. Складені кількісні та порядкові числівники пишуться окремо: т_сяча дв%сті тр_дцять один, т_сяча п’ятс>т дв<дцять в>сьмий.
Порядкові числівники, до складу яких входять слова з половиною, теж пишуться окремо: три з полов_ною т_сячний загін.
3) Складні заперечні займенники: ніхт>, ніщ>, ні#кий, ніч_й.
Через дефіс пишуться:
1) Порядкові числівники, написані цифрами і літерами: 5-й, 8-ї, 55-мільй>нний, 5-т_сячний, 41/2-т_сячний.
2) Складні займенники з компонентами будь -, - будь, - небудь, казна -, хтозна - (порівняйте: хто зна, коли це буде і подібне): б\дь-хто, б\дь-що, щ>-будь, хт>-небудь, к<зна-що, хт>зна-який, ч_й-будь, щ>-будь.
Але: будь у к>го, будь на ч>му, казна з к_м (бо в середині таких слів з’являється прийменник).
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ПРИСЛІВНИКІВ
Складні прислівники можуть писатися разом, окремо і через дефіс.
Разом пишуться:
1) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: відн_ні, відтеп+р, забаг<то, нав%чно, над>вго, от<м, позавч>ра, потр>ху, якнайкр<ще.
! Увага. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменника з незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьог>дні, до з<втра, на з<втра, на п>тім (не відкладайте цього на п>тім, на з<втра, до з<втра), за баг<то, на баг<то (порівняйте: забаг<то говориш і за баг<то років, стало набаг<то легше, на баг<то місць), на добр<ніч, на ур<.
2) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: б+звісти, безперест<нку, вбік, вв+чері, вк\пі, зз<ду, зісп>ду, наг>ру (але на-гор<), надв+чір, настор>жі, наяв\, ул<д, ун_з, всер+дину, усл%д, усм<к, уш_р тощо.
3) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким прикметником: відд<вна, вост<ннє, вручн\, д>гол<, доп%зна, зав_дна, зр%дка, нап+вне, н<рівні, пом<лу, сп>вна, нашвидк\ та ін.
4) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдв>є, втр>є, вч+тверо й под.; вп+рше, вдр\ге й под.; н<двоє, н<троє, нач+тверо й под.; удв>х, утрь>х, учотирь>х і т.д.; водн>, заодн>, поод_нці, сп+ршу.
5) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником: внічи$, втім, нав%що, н<що, передус%м, поч%м, поч>му, але: до ч>го, за в%що, за що та ін. у ролі додатків.
6) Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників з будь-якою частиною мови: вд>світа, впод>вж, завб%льшки, навздог%н, навк>ло, навкруг_, навм_сне, навпак_, н<встіж, н<вск%с, навскос_, на>сліп, напогот>ві, позавч>ра, поз<торік, попідт_нню, спідл>ба.
7) Складні прислівники, утворені з кількох основ з прийменником або без нього: бос>ніж, водн>сталь, лів>руч, мимов>лі, мимо^здом, мимох%дь, мимох%ть, нас<мперед, повсякч<с, прав>руч, привсел$дно, самох%ть, тимчас>во, чимд\ж.
8) Складні прислівники, утворені сполученням часток аби -, ані -, де -, чи -, що -, як - з будь-якою частиною мови: аб_куди, аб_як; аніск%льки, анітр>хи, ані#к, дед<лі, де%нде, д+коли, д+куди; чим<ло, щов+чора, щом%сяця, щохвил_ни, щонайб%льше, щопр<вда, щор<з, щор>ку, щос_ли, але: дарм< що, п>ки що, т%льки що, хіб< що, чи що; яком>га, #кось і як>сь (з різними значеннями), якр<з, якнайб%льше та ін.
! Увага. Слід відрізняти складні прислівники, утворені з прийменників або часток у поєднанні з різними частинами мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників, числівників тощо, коли останні не втрачають свого лексичного значення і зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови і, отже, пишуться окремо.
Порівняйте: Він подивився убік.
Його ударили у бік.
Спочатку лекція була цікавою.
З початку розмови вони зрозуміли один одного.
Всередині щось заболіло. В середині кола стояла маленька дівчинка.
Я говорю про це востаннє. В останнє вікно постукали.
Втім, я про це знаю. В тім спектаклі брав участь і я.
Нащо було починати справу. На що ви звертаєте свою увагу?
Треба пам’ятати, що прислівники завжди відносяться до дієслова, від якого до них ставиться питання, а прийменники з іншими частинами мови можуть мати іншу синтаксичну віднесеність.
Окремо пишуться:
1) Прислівникові сполучення, що складаються з прийменника та іменника, який зберігає своє лексичне значення й граматичну форму, і тому пишуться окремо. У таких сполученнях, що, як і прислівники, відповідають на питання як, між прийменником і іменником можна вставити означення до цього іменника (прикметника, займенника, числівника): без в%дома (без його в%дома), без ж<л$ (без ніякого ж<л$); до д%ла, до зач_ну, на жаль, на зло, на прощ<ння, на відм%нно, на сл>во, на с>вість, на сьог>дні, як слід, у стокр<т, уві сн%, як тр+ба та ін.
2) Словосполучення, які мають значення прислівника і складаються з двох іменників (числівників) та одного або двох прийменників: день у день, рік у рік, раз у раз, од_н в од_н, з дня на день, час від ч<су, з б>ку на бік.
3) Словосполучення, які виконують у реченні функції прислівника і складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) й дальшого іменника: так_м ч_ном, тим р<зом, тим ч<сом, др\гого дня, т+мної н>чі та ін.
4) Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по дв>є, по тр>є та ін.
5) Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого або середнього роду: в ціл>му, в осн>вному.
Через дефіс пишуться:
1) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення - ому або - к (и): по-бой>вому, по-господ<рському, по-%ншому, по-укра^нськи, по-сус%дськи і по-лат_ні.
2) Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-п+рше, по-др\ге, по-тр+тє та ін.
3) Неозначені складні прислівники з частками будь -, - будь, - не-
будь, казна -, - хтозна, - то: аб_-то, б\дь-коли, де-н+будь, куд_-будь, к<зна-коли, хт>зна-як, як-н+будь, т<к-то.
4) Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряд_-год_, десь-%нде, десь-%нколи, сяк-т<к та ін.
5) Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або із службовими словами між ними: віч-н<-віч, всьог>-н<-всього, дал+ко-дал+ко, ледь-ледь, кол_-не-кол_, пліч->-пліч, де-не-д+ та ін.
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ПРИЙМЕННИКІВ
Складні прийменники можуть писатися разом, окремо і через дефіс.
Разом пишуться:
1) Складні прийменники, утворені сполученням одного або кількох прийменників з будь-якою частиною мови: вн<слідок, впод>вж, з<мість, навк>ло, наперед>дні, наприкінц%, щ>до.
2) Складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: з<для, зар<ди, навпр>ти, окр%м, п>за, п>між, п>над, пер+д, п>сер+д, пр>між.
Через дефіс пишуться:
1) Складні прийменники, першою частиною яких є прийменник з -, із -: з-за, із-за, з-над, з-п+ред, з-під, із-під, з-п>за, з-п>між, з-п>над, з-п>під, з-п>серед, з-пр>між.
Окремо пишуться:
1) Прийменникові сполуки: у (в) разі, під кін+ць, під ч<с, щ> ж до.
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ СПОЛУЧНИКІВ
Складні сполучники можуть писатися разом, окремо і через дефіс.
Разом пишуться:
Складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів з частками або прийменниками: адж+, ан%ж, втім, зат+, м>вби, н<чеб, н<чебто, нем>в, нем>вби, нем>вбито, нен<че, нен<чебто, н%би, н%бито, ніж, >тже, прит%м, прит>му, прич%м, прич>му, прот+, т>бто, ц+бто, щоб, якб_, якщ>; також слова аб>що, т>що.
! Увага. Складні сполучники зат +, прот +, щоб, якб _, якщ >, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо.
Порівняйте: Щоб добре вчитися, треба багато працювати.
Що б мені подарувати другові на день народження?
Я знаю, проте не скажу. Про те оповідання ми не говорили.
Якби тут був мій товариш. Як би краще виконати цю роботу?
Отже, правопис слів залежить від тієї ролі, яку вони виконують в реченні.
Окремо пишуться:
1) Сполучники з частками б, би, ж, же: адж+ ж, ал+ ж, а #к же, бо ж, коли б, к>ли б то, >тже ж, хоч< б, х>ч би.
2) Складені сполучники: дарм< що, для т>го щоб, з<мість того щоб, з т_м щоб, з т>го ч<су як, незваж<ючи на те що, після т>го як, при ць>му, та й, так що, тимч<сом як, том\ що, у м%ру тог> як, ч+рез те що й под.
Через дефіс пишуться:
Сполучники от>ж-то, т_м-то, т%льки-но, том\-то.
ПРАВОПИС ЧАСТОК
Розрізняють частки словотворчі, які утворюють нові слова, і формотворчі, які утворюють форми слів (хай, би та ін.)
Словотворчі частки можуть писатися разом, окремо і через дефіс.
Разом пишуться:
1) Частки аби -, ані -, де -, чи -, що -, як - у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): аб_що, аб_хто, анітр>хи, аніск%льки, дед<лі, д+коли, чим<ло, щос_ли, щонайкр<щий, щопр<вда, яком>га, якщ> та ін.
2) Частки би (б), то, що в складі сполучників: щоб, якб_, нем>вбито, н%бито, аб>що, і частка же(ж) у складі стверджувальних часток: авж+ж, ат>ж.
3) Частка - ся (сь) у зворотних дієсловах та у складі займенників і прислівників: навч<ється, буд\ється; хт>сь, як_йсь, десь, кол_сь.
4) Частка не, коли вона виступає у складі будь-якої частини мови у ролі префікса і, отже, слово без не не вживається: нев%льник, нег>да, нед\га, н+жить, немовл#, нен<висть, н+ук — іменники; невгас_мий, непох_тний, незліч+нний, невп_нний, невсип\щий, нег<йний, ненав_сний, ненаст<нний, нест#мний — прикметники; невд>взі, невп_нно, нев_нно, незаб<ром, непор\шно, несамов_то, несказ<нно — прислівники.
З дієсловами не пишеться завжди окремо, крім тих, які без не не вживаються: нев>лити (зм\шувати), незч\тися, ненав_діти, нест#митися, і тих, яким частка не надає нового значення: незд\жати (хвор%ти), але не зд\жати (не змогт_), непок>їтися (хвилюв<тися), несл<вити (ганьб_ти), але не сл<вити (не прославл#ти).
5) Частка не в складі префікса недо -, який означає дію, стан або якість, які виявляються неповною мірою: недоб<чати, недод+ржати, недооц%нювати, недоплат_ти; недок<заний, недооц%нений, недоп_саний, нед>биток; недост<ча, недор%д, недоторк<нність, нед>ук та ін.
Якщо частка не виступає для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксом до, вона пишеться з ним окремо: пор.: він недочував і він не дочув моїх слів.
6) Частка не з іменниками, прикметниками, займенниками і прислівниками, з якими вони становлять одне поняття і переважно можуть бути замінені іншим, рівнозначним словом: невм%ння, нев>ля, неврож<й, непр<вда (брехн#); небалак\чий (мовчазн_й), немал_й (вел_кий); недал+ко (бл_зько), недарм<, н+хотя, а також: незваж<ючи на …, нем>в, нен<че.
7) Частка не з дієприкметниками, які виступають при іменнику в ролі означення (а не присудка) і не мають при собі пояснювальних слів: незак%нчена роб>та, нез’яс>ване пит<ння, неспрост>вані ф<кти.
8) Частка ні із заперечними займенниками і прислівниками: ніхт>, ніщ>, ні#кий, ніч_й; нік>ли, нін<що, ніск%льки, ні#к.
Окремо пишуться:
1) Частка що в сполуках: дарм< що, т%льки що, хіб< що, щ> ж до.
2) Частка то в експресивних сполученнях: що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.
3) Частка не зі словом, з яким вона не становить одного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує — людина творить свою долю.
4) Частка не з дієсловами і дієприкметниками, які виступають у функції присудків, з дієслівними формами на - но, - то й дієприслівниками: не м>же не б<чити, не поспіш<ючи; праці не зр>блено; підл>га не в_мита; кімн<ту не пр_брано.
5) Частка не з прикметниками у функції присудка, якщо часткою не заперечується ознака, виражена даним словом: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дніпро.
6) Частка не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Ця робота ще не доведена до кінця.
7) Частка не з числівниками, займенниками і прислівниками займенникового походження, а також з прийменниками і сполучниками: не два, не сь>мий; не три, не цей, не %нші; не ін<кше, не так; не при…, не на …, не то…не то; не раз.
8) Частка не з підсилювальними прислівниками, з незмінюваними присудковими словами та зі словами, що пишуться через дефіс: не д\же, не з>всім; не від т>го, не д>сить; не м>жна, не тр+ба; розмовл#ли не по-н<шому.
9) Частка ні в стійких словосполученнях: ні жив_й ні м+ртвий, ні р_ба ні м’#со, ні с+ ні т+, ні сюд_ ні туд_.
10) Частка ні, вживана як повторювальний сполучник або підсилювальна частка: Він не може ні писати, ні працювати. Ні один не зробив так, як треба.
11) Частка ні з займенниками, якщо між ним і часткою є прийменник: ні з ким, ні до ч>го, ні з< що.
Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 100 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| ПРАВОПИС СУФІКСІВ | | | ПРАВОПИС СКЛАДНИХ СЛІВ 2 страница |