Правопис складних слів 4 страница

! Увага. Але в складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що звичайно має в родовому відмінку закінчення -у, пишеться -у, -ю: Зел+ного Г< ю, Кр<сного Лим<н у, Крив>го Р>г у, Черв>ного Ст<в у, Шир>кого Яр у, Дав_дового Бр>д у.

6. Інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дніпр<, Іртиш<, Орл<, Пир#тин а, Псл а, Т+терев а.

7. Назви мір довжини, ваги, часу тощо: гр<м а, м+тр а, гек­т<р а, м%сяц я, проц+нт а, т_жн я (але в%ку, р>ку).

8. Назви місяців, днів тижня: понед%лк а, вівт>рк а, ж>втн я, листоп<д а (але листоп<д у — назва процесу).

9. Назви грошових знаків, числові назви: грош<, д>лар а, кар­б>ванц я, ф\нт а стерлінгів, черв%нц я; дес#тк а, мільй>н а, міль#рд а.

10. Назви машин і їх деталей: автомоб%л я, д_зел я, мот>р а, тр<ктор а, комб<йн а, п>ршн я.

11. Терміни іншомовного походження, що означають конкретні предмети, елементи будови чогось, геометричні фігури та їх частини: <том а, р>мб а, с_нус а, с+ктор а, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: дод<тк а, відм%нк а, займ+нник а, ім+нник а, трик\тник а, чис+льник а та ін., але: в_д у, р>д у, с_нтак­сис у, скл<д у, сп>соб у.

2. Закінчення - у (у твердій та мішаній групах) і -ю (у м’якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:

1) Речовину, масу, матеріал: бальз<му, борщ\, в>дн ю, гран%т у, к_сню, ль>д у, м+д у, піск\, с_р у, але хл%б а;

2) збірні поняття: анс<мбл ю, батальй>н у, березняк\, г< ю, г\рт у, капіт<л у, колект_в у, л%с у, орк+стр у, п<рк у, п>лк у, с<д у, сушняк\, т+кст у;

3) назви кущових і трав’яних рослин: бузк\, гор>х у, звіроб> ю, молоч< ю, очер+т у, щавл$, ячм+н ю (але вівс<), а також назви сортів плодових дерев: кальв%л ю, рен+т у, ренкл>д у та ін.;

4) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокз<л у, д<х у, зав>д у, з<л у, пал<ц у, п>верх у, сар< ю, універм<г у, ш_нк у, але: бліндаж<, гараж<, курен#, млин<, хлів<; закінчення - а, - я вживається також в іменниках — назвах архітектурних деталей: кар­н_з а, +ркер а, п>ртик а.

Обидва закінчення -а, (-я), -у, (-ю) мають іменники: м > сту і мост <, парк < ну й паркан <, пл > ту і плот <.

5) Назви установ, навчальних закладів, організацій: інсти­т\т у, університ+т у, кл\б у, коміт+т у, шт<б у;

6) переважна більшість іменників із значенням місця, простору тощо: кр< ю, лим<н у, л\г у, майд<н у, руч< ю, св%т у, ур_вк у, #р у, але: горб<, х\тора тощо, а також зменшені форми на -к: ліск<, май­д<нчик а, ярк<, ставк<;

7) явища природи: в%тр у, мор>з у, ураг<н у, х>лод у;

8) назви почуттів: б>л ю, гн%в у, ж<л$, стр<х у;

9) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: б%г у, гр_п у, дисон<нс у, екз<мен у, +кспорт у, інтер+с у, к<шл ю, зв\к у (але, як термін, зв\к а), іде<л у, м%німум у, х>д у, х_ст у, ш\м у, але: ривк<, стрибк<, стусан<;

10) терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі та под.: ан<ліз у, %мпульс у, с_н­тез у, а також літературознавчі терміни: альман<х у, +пос у, ж<нр у, памфл+т у, ром<н у, ст_л ю, сюж+т у, фейлет>н у тощо;

11) назви ігор і танців: баскетб>л у, в<льс у, краков’#к у, танк\, т+ніс у, футб>л у, хок+ ю, але гопак<, козак<;

12) назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей та ін.: Б\г у, Д>н у, Дун< ю, Н%л у; Ур<л у, К%пр у, Алж_р у, Афганіст<н у, Кит< ю, Кавк<з у, Сиб%р у.

! Увага. Є ряд іменників, в яких закінчення залежить від значення слова: алм<з а (коштовний камінь) — алм<з у (мінерал), <кт а (документ) — <кт у (дія), апар<т а (прилад) — апар<т у (установа, працюючий персонал), бл>к а (частина споруди, машини) — бл>к у (об’єднання держав), буряк< (одиничне) — буряк\ (збірне), в<л а (деталь машини) — в<л у (насип), елем+нт у (абстрактне) — елем+нт а (конкретне), інструм+нт а (одиничне) — інструм+нт у (збірне), к<ме­н я (одиничне) — к<мен ю (збірне), кл_н а (предмет) — кл_н у (прос­торове поняття), п>яс а (предмет) — п>яс у (просторове поняття), рах\нк а (документа) — рах\нк у (дія), т+рмін а (слова) — т+рмін у (строк), ф<ктор у (чинник) — ф<ктор а (маклер) і т. ін.

3. У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю.

І. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м’якій після приголосного), -єві (у м’якій групі після голосного і апострофа) мають іменники чоловічого роду: відм%нк ові, буд_нк ові, дир+ктор ові, м<йстр ові, Петр> ві, робітник> ві; в+летн еві, журавл+ ві, секретар+ ві, тов<риш еві, шахтар+ ві, добр>ді єві, кр< єві, носі@ ві, Серг% єві, солов’@ ві.

Ці ж іменники можуть мати закінчення -у (-ю): буд_нк у, відм%нк у, дир+ктор у та ін.

Паралельні закінчення -ові та -у мають також іменники середнього роду з суфіксом -к-, що означають малі істоти: немов­л#тк ові —немовл#тк у, дит#тк ові —дит#тк у, тел#тк ові —тел#тк у.

! Увага. Коли в тексті зустрічається поряд кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, то для поліпшення стилю викладу думки і уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід спочатку вживати закінчення -ові, -еві, -єві, а тоді — -у, -ю: Павл+нкові Анат>лію Ф+доровичу, Леон%дові Мих<йловичу Борис+нку, добр>дієві бригад_ру.

Закінчення - у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають:

1) Іменники середнього роду: сел\, св#т у, вікн\; знанн$, знарядд$, підд<шш ю, обл_чч ю, роздор%жж ю, с+рц ю.

У деяких словах можливі закінчення -ові, -еві: л_хові, м%стові, с+рцеві.

2) Іменники чоловічого роду на -ів (їв), -ов, -ев, -ин, -ін (-їн): К_їв — К_єв у, Лебед_н — Лебедин\, Львів — Льв>в у, >стрів — >стров у, (рів — р>ву), Г<ршин — Г<ршин у.

4. У знахідному відмінку однини іменники другої відміни мають форму, однакову з формою родового відмінка, — це іменники чоловічого роду, які означають істоти, а також персоніфіковані явища: робітник<, допов%дач а, кон#, хл>пц я; В%тр а, Мор>з а — і форму, однакову з формою називного відмінка, — це усі інші іменники чоловічого і середнього роду: буд_нок, олів+ць, інстит\т, декр+т, стіл, ячм%нь; нас%ння, м%сто, м%сце, м>ре, сел>.

! Увага. Деякі іменники, переважно назви побутових предметів, можуть мати паралельні форми, спільні з формами або родового, або називного відмінка: зрізав д\ба (і дуб), взяв карб>ванця (й карб>ванець), написав лист< (й лист), узяв нож< (й ніж), поклав олівц# (й олів+ць).

5. В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення - ом, -ем (-єм) і -ям, -им:

а) Закінчення -ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа -єм) — іменники чоловічого та середнього роду мішаної та м’якої груп (крім іменників середнього роду на -я): м%ст ом, м<йстр ом, робітник> м, сел> м; бійц+ м, кобзар+ м, кон+ м, нож+ м, плеч+ м, пр%звищ ем; пирі@ м, солов’@ м, урожа@ м.

б) Закінчення -ям мають усі іменники середнього роду на -я: знанн# м, з%лл ям, знар#дд ям, л_ст ям, роздор%жж ям, підд<шш ям.

в) Закінчення -им в орудному відмінку мають:

1) Іменники — прізвища чоловічого роду твердої групи на -ов,
-ев (-єв), -ів (-їв), -ин (-їн): Виногр<дов им, Одинц>в им, Зв+гінцев им, Іль’їн_ м, Ковал+в им (від Ковал%в), Л+син им.

Неслов’янські прізвища на -ов, -ин, -ін в орудному відмінку однини мають закінчення -ом: Б$лов ом, Д<рвін ом, Ч<плін ом.

2) Іменники — географічні назви середнього роду з суфіксами присвійності –ов-, -ев- (-єв-), -ин- (-їн-), що відмінюються як прикметники: Гор>шине—Гор>шин им, Михалк>ве—Михалк>в им.

Але іменники — географічні назви чоловічого та середнього роду з суфіксами -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що не відмінюються як прикметники, мають в орудному відмінку однини закінчення -ом: Голос%єв ом, К_єв ом, Лебедин> м, Ор@хово-З\єв ом, Свя­т>шин ом, Х<рков ом.

6. У місцевому відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві (-єві), -у (-ю), -і (-ї):

1) Закінчення -ові в твердій групі, -еві (після голосного і апострофа -єві) у м’якій та мішаній групах мають:

а) Іменники чоловічого роду, що означають істоти: на бр<т ові, при вч_тел еві, на вол> ві, на робітник> ві, на тов<риш еві;

б) іменники середнього роду твердої групи з суфіксом -к- (назви істот): на хлоп’#тк ові, на дит#тк ові, на тел#тк ові.

! Увага. Іменники чоловічого роду на означення осіб та середнього роду у місцевому відмінку поряд із закінченням -ові, -еві (-єві) мають закінчення -у, -ю (при б<тьк у, на робітник у). Іменники чоловічого роду, що означають істот (не осіб), у місцевому відмінку однини мають поряд із закінченням -ові, -еві (-єві) й закінчення -і, -ї: на осл%, на кон%, на т_гр і.

2) Закінчення -у (після голосного -ю) мають:

а) Іменники чоловічого і середнього роду твердої групи із суфіксами -к-, -ак-, -ик-, -ок-, -к (о), що означають неістоти: в буд_нк у,
у в%йськ у, у гуртк\, у літак\, у мішк\.

Одночасно вживаються й паралельні форми з -ові: у буд_нк ові, на літак> ві, на л%жк ові.

б) Іменники чоловічого роду односкладових основ із закінченням
-у (-ю) в родовому відмінку, якщо наголос у місцевому відмінку переходить з основи на закінчення: у бо$, на льод\, на сніг\, у сок\, на шлях\.

3) Закінчення -і (після голосного та апострофа - ї) мають:

а) Переважно безсуфіксні іменники на означення неістот: в <кт і, у декр+т і, у кр< ї, на м%сц і, на стовп%, на рем>нт і, у ц+нтр і, у шт<б і.

! Увага. Деякі іменники цього типу мають паралельні закінчення -і (-ї) та -у (-ю), що залежить від місця наголосу в слові: у г< ї — у га$, у кр< ї — у кра$, на т>рз і — на торг\.

б) Іменники середнього роду твердої групи (без суфікса - к -), а також м’якої та мішаної груп: у м%ст і, на сел%, у сл>в і, на плеч%), у пр%звищ і, у житт%, у стан>вищ і, на роздор%жж і, на обл_чч і.

! Увага. З прийменником по можуть вживатися паралельні закінчення -у (-ю) та -і (-ї): по Дніпр\ — по Дніпр%, по м%ст у — по міст%, по сел\ — по сел%.

Для позначення часу вживається тільки закінчення -і: по об%д і, по зак%нченн і.

7. У кличному відмінку іменники другої відміни закінчуються на -у (-ю), -е.

а) Закінчення -у мають іменники твердої групи (з суфіксами -ик, -ок, -к (о), іншомовні імена з основою на г, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): б<тьк у, с_нк у; Дж+к у, Ж<к у, Л$двиг у, Фр%дріх у; слухач\, тов<риш у, а також іменники д%ду, с_ну, т<ту.

б) Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: м%сяц ю, кн#з ю, Гр_ц ю, кр< ю, розм< ю, #сен ю.

в) Закінчення -е мають безсуфіксні іменники м’якої групи із суфіксом -ець, деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богд<н е, г>луб е, >рл е, П+тр е, Степ<н е, чум<ч е; ж+нч е, коз<ч е, кр<вч е (від крав+ць), хл>пч е, ш+вч е (від швець) (але: бійц$, знавц$); гусл#р е, Д>вбуш е, м<л#р е, ст>рож е, тесл#р е, школ#р е.

г) Прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев
(-єв), -ин, -ін (-їн), наприклад, Гл%бов, Корол%в, П\шкін, Романишин, Т$тчев, Чап<єв, Щ>голів при звертанні мають як форму назив­ного, так і форму кличного відмінка: Гл%бов і Гл%бове, П\шкін і П\шкіне та ін.

Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: К_єв е, Льв>в е, Лебед_н е.

! Увага. 1) У звертаннях, які складаються з двох загальних назв, кличну форму мають обидві назви, хоч друге слово може мати форму називного відмінка: п<не генер<ле (генер<л), добр>дію бри­гад_ре (бригад_р).

2) У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, кличну форму мають обидва слова: бр<т е Сем+н е, др\ж е Гр_ц ю, кол+г о Серг% ю, п<н і Катер_н о, тов<риш у Євг+н е.

3) У звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, кличну форму має тільки загальна назва, прізвище вживається тільки в називному відмінку: кол+г о Романч\к, др\ж е Герасим+нко, добр>дійк о Скирд<, тов<риш у Ха@цький.

4) У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають форму кличного відмінка: П+тр е Ів<нович у, Волод_мир е Серг%йович у, М<рі є Вас_лівн о, Яро­сл<в е Хомич\.

ІІ відміна

Множина

І. У називному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -и, -і (-ї), -а (-я):

а) Закінчення -и мають іменники чоловічого роду твердої групи: берег_, гор>д и, чоловік_, директор_, працівник_, ліс_, робітник_, але: др\з і.

! Увага. Іменники чоловічого роду з суфіксами -анин (-янин), -ин, -їн у множині суфікс ин (-їн) втрачають: болг<ри, к_яни, львів’#­ни, сел#ни, хазя^ (хазяїн_), але груз_ни, осет_ни, рус_ни.

б) Закінчення -і (після голосного та апострофа -ї) мають іменники чоловічого роду м’якої та мішаної груп, а також деякі іменники середнього роду: гер>ї, в+летні, купц%, кра^, пролетар%, секретар%, солов’^, слухач%, товариш%, >чі, пл+чі, \ші (частіше в\ха).

в) Закінчення -а (у твердій і мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають усі іменники середнього роду: д+на (від дно), міст<, п+р а, стрем+н а; #вищ а, пр%звищ а; знанн#, мор#, обл_чч я, підд<шш я, пол#, роздор%жж я.

Кілька іменників чоловічого роду ІІ відміни мають у називному відмінку паралельні закінчення -и та -а: в\с и — в\с а, рукав_ — рук<в а, хліб_ — хліб< (збірне), ґрунт_ — ґрунт<, але тільки в%вс а, т<т и (від т<то).

2. У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), -ей та нульове закінчення:

а) Закінчення -ів (після голосного й апострофа — -їв) мають іменники чоловічого роду та іменники середнього роду на -е, -я: берег%в, геро^в, батьк%в, дощ%в, кра^в, м+трів, п%дписів, школяр%в; відкритт%в, пол%в, присл%в’їв.

! Увага. Деякі іменники чоловічого роду можуть мати паралельно і нульове закінчення: кілов<тів (кілов<т), в<тів (ват), т<тів (тат), чобіт, а також після числівників: сім днів (і день), сто раз (і раз%в), але днів сім, раз%в сто; сім чолов%к і сім чоловік%в, чолов%к із дв%сті, а також ті іменники, що втрачають у множині суфікси -ин, -їн: болг<р, громад#н, тат<р, але груз_нів, осет_нів.

б) Закінчення -ей мають деякі іменники чоловічого роду: гос­т+й, к>ней, гр>шей і середнього роду: оч+й, плеч+й (і пліч), зрідка уш+й (переважно вух).

в) Нульове закінчення мають усі іменники середнього роду на -о,
-е та більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): знань, ваг<нь, вес%ль, бол%т, в%кон, завд<нь, пит<нь, підд<ш, пр%звищ, серць і серд+ць, але: мор%в, пол%в (рідше піль).

! Увага. При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні з’являється вставний о або е: в%кон, с\конь; бол%тець, вік>нець, г<сел, ден (від дно), оз+рець, р+бер.

3. У давальному відмінку множини другої відміни іменники чоловічого та середнього роду мають закінчення -ам (у твердій і мішаній групах) і -ям (у м’якій групі): робітник< м, батьк< м, сту­д+нт ам, кра# м, пролетар# м, шахтар# м, а також др\з ям, місц# м, мор# м, обл_чч ям, роздор%жж ям.

Дата добавления: 2015-10-02