Читайте также: |
|
б) Ї (ї) пишеться після голосного: проз<їк, моз<їка, на^вний, ру^на; Ка^р, Єне^да, Ізма^л.
Але в складних словах, в яких перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і: староінд%йський, новоірл<ндський; так само і пишеться після префікса, що закінчується на голосний або приголосний: доістор_чний, антиістор_чний, поінформув<ти; безід+йний, дезінф+кція та ін.
в) И в словах іншомовного походження пишеться:
1) В загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (правило «дев’ятки»): д_зель, дин<мо, дисципл%на, інстит\т, зигз<г, сист+ма, ситу<ція, фіз_чний, цист+рна, ц_фра; реж_м, дж_нси, джиг%т; речитат_в; ш_рма, шифр; бриг<да, риф, ф<брика.
2) У географічних назвах з кінцевими - ида, - ика: Атлант_да, Ант<рктика, Арктика, Африка, Б<лтика, К>рсика, М+ксика.
3) У географічних назвах після приголосних ж, ч, ш, щ, дж, ц: Алж_р, Вашингт>н, Вірдж_нія, Жир>нда, Л+йпциг, Цинд<о, Чик<го. Але перед голосним і в кінці слова пишеться і: В%ші, Ш%офок.
4) У географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім j): Р_га, Рим, Пар_ж, Брит<нія, Мадр_д, Ц$рих. Але: Австрія, Р%о-де-Жан+йро.
5) У ряді інших географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Адд_с-Аб+ба, Аргент_на, Братисл<ва, Браз_лія, Єг_пет, Єрусал_м, Палест_на, С_рія, Сиц_лія, Скандин<вія, Тиб+т та в похідних від них: аргент_нець, аргент_нський та ін.
6) У словах, запозичених з французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться у: брош\ра, жур%, параш\т, а також у словах парф \ ми, парфум + рія.
7) Е передається літерою е: екв<тор, екзамен<тор, іде<л, силу+т, те<тр, фает>н, філ+; Есх%л.
Коли іншомовне е на початку слова вимовляється в українській мові як звукосполучення й + е, воно передається літерою є: Євр>па, європ+єць, єн>т, @ресь; Ємен, Євфр<т, Євр<зія.
Є пишеться також після апострофа, е, і, й, є: бар’@р, п’єдест<л, конв+єр, феєрв+рк, абітурі@нт, паці@нт; Ді@го, Трі@ст, Сь@рра - Ле>не. Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е: діел+ктрик, рееваку<ція, реемігр<ція та ін.
У слові траєкторія пишеться є, а у словах проект, проекція й подібних — е.
АПОСТРОФ
Апостроф у словах іншомовного походження пишеться перед
я, ю, є, ї:
1) Після приголосних б, п, в, м, ф (губних), г, к, х (задньоязикових), ж, ч, ш (шиплячих) та р: п’єдест<л, інтерв’$, прем’@р, торф’ян_й, миш’#к, кар’@ра; Рив’@ра, Барб’@, Фур’@.
2) Після кінцевого приголосного префікса: ад’$нкт, ад’ют<нт, ін’@кція, кон’юнкт\ра.
Апостроф не пишеться:
1) Перед йо: курй>з, серй>зний.
2) Коли а, у позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бюдж+т, бюр>, фюзел#ж, рюкз<к, рюш; Барб$с, М$ллер, Гюг>, Кюв’@, Р$дберг.
М’ЯКИЙ ЗНАК
Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:
а) Перед я, ю, є, ї, йо: адь$, атель@, марсель@за, міль#рд, бульй>н, вінь@тка, Лавуазь@, Жуcь@, Моль@р, Ньют>н, Рень@.
б) Після л перед приголосним відповідно до вимови: ф%льм, альбатр>с; Н+льсон. Але: залп та ін.
в) У кінці слів відповідно до вимови: магістр<ль, Б<зель, Бул>нь, але: бал, мет<л, рул>н, шприц; Гал<ц, Су+ц та ін.
М’який знак не пишеться перед я, ю, коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у: мад#р, маляр%я, д$на, іл$зія, ню<нс, т$бик, тюль; Ал#ска, Дюм<, Ц$рих.
ВІДМІНЮВАННЯ СЛІВ
ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
1) Іменники іншомовного походження відмінюються як відповідні українські іменники:
І відміна: ф%зика – ф%зики, ф%зиці і т.д.
ІІ відміна: арсен<л – арсен<лу, арсен<лом; Ш_ллер – Ш_ллера, Ш_ллером; Рафа+ль – Рафа+ля, Рафа+лем та ін.
ІІІ відміна: магістр<ль – магістр<лі, магістр<ллю і т.д.
2) Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються,
а саме:
а) іменники на -а з попереднім голосним і приголосним: амплу<, бо<; Жофру<, Клем<;
б) іменники на - е: каф+, кашн+, турн+; Беранж+, Г+йне;
в) іменники на - є: атель@, Барб’@, Готь@, Лавуазь@;
г) іменники на - і: такс%, п>ні, кол%брі; Голсу>рсі, Росс%ні, Фірдоус%, Ш+ллі;
д) іменники на - ї: Вінь^, Шантій^;
е) іменники на - о: бюр>, метр>, деп>, кін>, мант>, р<діо; Áрно, Буал>, Віард>, Гюг>;
є) іменники на - у: раг\, какад\, ш>у;
ж) іменники на - ю: мен$, інтерв’$, Сю;
з) жіночі імена на приголосний, а також жіночі прізвища на - ін,
- ов: Аліс, Дол>рес, Зейн<б; (Éльза) В%рхов, (Джеральд%на) Ч<плін.
Слов’янські чоловічі імена та прізвища на - о відмінюються: Бр<нко — Бр<нка, Кост$шко — Кост$шка, Т%то — Т%та, Цв+тко — Цв+тка.
ПРАВОПИС ПРІЗВИЩ
Найголовніші правила щодо правопису слов’янських прізвищ такі:
1) Російський звук е, польські і, е, болгарський і сербський е, чеські е, ё після приголосних передаються літерою е: Ал е кс<ндров, Венг+ров, Кузн е ц>в, Л+рмонтов, Оз е ров, Тург+нєв; Б+лич, В+слав, М е числ<в, Міцк+вич, Міч<т е к, Н+дич, С е нк+вич, Ц+нкий, Ч<п е к.
2) Російський звук е передається літерою є в таких випадках:
а) На початку слів: Є вдок_мов, Є лиз<ров, Є г>ров, Є втуш+вський.
б) У середині слів після голосного і після апострофа і м’якого знака: Бу єр к>в, Верес< єв, Гул# єв, Досто@вський; Ал#б’ єв, Григ>р’ єв, Зин>в’ єв, Афан<сь єв, Євг+нь єв а.
в) Після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц) у суфіксах
- єв, -єєв російських прізвищ: Л>мт єв, Медв+д єв, Матв@ єв, Мендел@ єв, але: М\ромц ев, П_сар ев, Нехор>ш ев, Подь#ч ев, Усв#тц ев; Андр+ єв, Аракч+ єв, Мац+ єв, Плещ+ єв, а також у болгарських прізвищах Б>т ев, Др\м ев і под.
г) Коли кореневому російському е в аналогічних українських коренях відповідає і (тобто на місці колишнього ь): Б є л%нський (пор. рос. б+лый і укр. б%лий), Л є ск>в (лес — ліс), Р є пін (р+па – ріпа), П є шк>в (пешк>м – п%шки), Стол@тов (лет – літ), Твердохл@бов (хлеб – хліб) та ін.
3) Російська літера ё в українській мові передається:
а) Сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а також після губних б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення й + о: Буга й >в, Й >лкін, Вороб й >в, Ока й >мов, Солов й >в.
б) Через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о: Алф ь >ров, Корол ь >в, Вер ь >вкін, Новос ь >лов, Т ь >ркін.
Але в прізвищах, утворених від спільних для української і російської мов імен, пишеться е: Арт+мов, Сем+нов, Ф+доров і т. ін.
в) Через о під наголосом, після ч, щ: Грач>в, Щипач>в, Хрущ>в, Лихач>в.
4) Російська літера и передається:
а) Літерою і на початку слова: І ван>в, І гн<тьєв, І с<єв та після приголосних у суфіксі -ін: П\шк ін, Міч\р ін, Пол\шк ін.
б) Літерою ї після голосного, апострофа і м’якого знака: В> ї нов, Г\р’ ї н, Ізма^лов, Іль^н.
в) Літерою и:
1) Після ж, ч, ш, щ, дж, ц перед приголосним: Г<рш и н, Г\щ и н, Дор>ж и н, Л\ч и н, Ч_ чиков, Ш_шкін, Щ и гл>в; це стосується й прізвищ інших народів: Абаш_дзе, Ваш_нгтон, Дж и гархан#н, Ч и нгісх<н, Таж и б<єв, Ц и цер>н, Ч и ков<ні, але перед голосним пишеть-
ся і: Ж і >но, Тиц і <н.
2) У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської та інших слов’янських мов: Бор_сов, В и ногр<дов, Дан_лов, Казим_рський, К и р_лов, К и сель>в, М и р>нов, М_шкін, Од и нц>в, П и вов<ров, Т и хом_ров, але: Нік%тін, Нікол<єв, Філ%ппов тощо, вихідними для яких є імена, відмінні від українських.
3) У префіксі при-: Пр_швін, Пр и битк>в, Пр и в<лов.
4) У суфіксах - ик-, -ич-, -иц-, -ищ -: Б@л и ков, Г>л и к, Кот+льн и ков, Кр\т и ков; Гн%дич, Гр и гор>вич, Станюк>в и ч, Трубла@в и ч; Гол_цин, Пал_цин; Рад_щев, Тат_щев.
5) Російське ы передається літерою и: Рибак>в, Циганк>в, Черниш>в; Пташ_нський, Крут_х.
6) Суфікси слов’янських, переважно російських прізвищ - ск (ий),
- цк (ий) передаються відповідно через - ськ (ий), - цьк (ий): Маяк>в ськ ий, М\сорг ськ ий, Остр>в ськ ий; Гомул_ цьк ий, Город+ цьк ий.
7) Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: - ый через - ий; -ий після твердого приголосного — через -ий; після м’якого приголосного — через - ій; -ая, -яя — через -а, -я: Б@л и й, Г>рьк ий, Кр<йн ій; Б@л а, Горов<, Кр<йн я.
Закінчення -ой передається через - ой: Донськ>й, Полєв>й, Толст>й.
8) Апостроф у прізвищах пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Ал#б’єв, Ар+ф’єв, Водоп’#нов, Григ>р’єв, Зах<р’їн, Лук’#нов, Пом’ял>вський, Прок>ф’єв, Рум’#нцев, Юр’єв:
Перед йо апостроф не пишеться: Соловй>в, Воробй>в.
9) М’який знак в прізвищах пишеться після д, т, з, с, ц, л, н:
а) Перед я, ю, є, ї: Д ь #конов, Панкр<т ьє в, Трет ья к>в, Пол>з ьє в, Ул ь #нов, Іл ь $шин, Ан<н ьї н.
б) Перед приголосними: В>л ьн ов, Кон ьк >в.
3) У кінці слова: С>бо ль, Ло сь.
Твердий кінцевий приголосний ц у прізвищах із суфіксом - ець пом’якшується: Скит<л ець, Боров+ ць, Гл\хов ець.
! Увага. У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Л%фши ц, М>рі ц, Кл<узеві ц.
ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ
ВІДМІНЮВАНИХ СЛІВ
1. Правопис відмінкових закінчень іменників
І відміна
Однина
1. У родовому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -и, - і, -ї:
а) и мають іменники твердої групи: маш_н и, перем>г и, кн_жк и, ф<брик и, рук_;
б) і (після голосного і апострофа -ї) мають іменники першої відміни м’якої та мішаної груп: б\р і, мр% ї, над% ї, пр<ц і, робітн_ц і, сім’^; кр\ч і, меж%, пл>щ і, т_ш і.
2. У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа -ї: маш_н і, перем>з і, ф<бриц і, кн_жц і, б\р і, над% ї, мр% ї, робітн_ц і, сім’^, статт%; кр\чі, меж%, пл>щі, т_ші.
3. У знахідному відмінку іменники І відміни твердої та мішаної груп мають закінчення -у, м’якої -ю: с_лу, маш_ну, р\ку, кн_жку, меж\, пл>щу, кр\чу; б\рю, над%ю, робітн_цю, сім’$, статт$.
4. В орудному відмінку однини іменники І відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного та апострофа — -єю: с_лою, маш_ною, рук>ю, б\рею, над%єю, робітн_цею, сім’@ю, статт+ю, меж+ю, т_шею.
5. У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — - ї: на с_л і, на маш_н і, на руц%, у перем>з і; у б\р і, у над% ї, у сім’^, у статт%, на меж%, на кр\ч і, у т_ш і.
! Увага. Перед закінченням -і в давальному і місцевому відмінках приголосні г, к, х чергуються із з, ц, с: но г а—но з і, ру к а—ру ц і, му х а—му с і.
6. У кличному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -о, -е, -є, -ю.
а) О мають іменники твердої групи: дит_н о, друж_н о, Г<нн о, перем>г о, с+стр о, кн_жк о.
б) Е мають іменники м’якої та мішаної груп, є — іменники м’якої групи після голосного і апострофа: д>л е, в>л е, з+мл е, К<тр е, д\ш е, кр\ч е; мр% є, Мар% є, с%м’ є, Солом% є, але Ілл+.
в) Ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: баб\с ю, Г<л ю, д>н ю, мат\с ю.
! Увага. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Гал_н о Петр%вн о, Соф% є Ів<нівн о.
Множина
1. У називному відмінку множини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -и, м’якої та мішаної груп — -і, після голосного і апострофа — -ї: кн_жк и, с_л и, перем>г и, ф<брик и; б\р і, над% ї, робітн_ц і, статт%, с%м’ ї, кр\ч і, м+ж і, пл>щ і, а також іменники чоловічого роду: ст<рост и (і з іншим значенням старост_), с\дд і.
2. У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів:
а) Нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: верст (від верст< — давня міра відстані), в_гід (від в_года) і виг>д (від виг>да), губ (і губ%в), дор%г, маш_н, кор%в, назв, своб>д; меж, площ, дол>нь, лег+нь (і лег+нів), над%й, робітн_ць, круч;
б) закінчення -ей мають кілька іменників жіночого роду: миш+й, свин+й, сім+й, стат+й (від статт#) та ін;
в) закінчення -ів мають деякі іменники чоловічого роду: с\ддів, старост%в (і ст<рост — з іншим значенням), окремі іменники жіночого роду, а також прізвища: Журб%в, Чупр_нків та ін.
! Увага. В іменниках, які в називному відмінку однини перед закінченням мають сполучення двох приголосних, між ними у родовому відмінку множини з’являється о: д>ч о к, книж>к, мис>к, к\х о нь, %г о р, с>с о н (і с>с е н) та ін. (пор.: до чк а, кни жк а, ми ск а і под.).
Вставних звуків не буває в іншомовних словах: арф, догм, пальм, шайб, хоча в деяких словах іншомовного походження за аналогією до українських слів з’являється о: <рка—<р о к, м<рка—м<р о к.
3. У давальному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ам, -ям:
а) Закінчення -ам мають іменники твердої та мішаної груп: маш_н ам, ф<брик ам, кр\ч ам, м+ж ам, пл>щ ам;
б) закінчення -ям — іменники м’якої групи: б\р ям, над% ям, робітн_ц ям, с%м’ ям, статт# м.
4. У знахідному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини, причому: а) іменники — назви осіб та істот мають форму, однакову з формою родового відмінка множини: лис_ць, вовч_ць, робітн_ць, листон>ш, укра^нок.
! Увага. Назви свійських тварин можуть мати форму, однакову з формою називного відмінка: гн<ти ов+ць (і в%вці), п<сти кор%в
(і кор>ви), годув<ти свин+й (і св_ні);
б) іменники, що не означають істот, уживаються в формі, однаковій із формою називного відмінка: маш_ни, книжк_, ручк_, мр%ї, кр\чі, пл>щі, м+жі.
5. В орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми:
а) Закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп: книжк< м и, рук< ми; м+ж ами, кр\ч ами, пл>щ ами;
б) закінчення -ями мають іменники м’якої групи: робітн_ц ями, в\лиц ями, с%м’ ями, статт# ми;
в) закінченнями -ми (паралельно з формами -ами, -ями) мають тільки поодинокі іменники: воріть м _ (і вор>тами), кур м _, слізь м _
(і сльоз<ми), св_нь ми (і св_нями).
6. У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ах для твердої та мішаної груп і -ях — для м’якої групи: у книжк< х, на ф<брик ах; на м+ж ах, на кр\ч ах; у статт# х,
у с%м’ ях.
7. У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з називним: д>чк и, жінк_, робітн_ц і.
ІІ відміна
Однина
1. У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їх значення мають закінчення -а, -я, -у, -ю.
а) Іменники середнього роду в родовому відмінку однини у твердій та мішаній групах мають тільки закінчення -а, а в м’якій — -я: вікн<, сел<; плеч<, пр%звищ а; знанн#, м>р я, обл_чч я, п>л я.
б) Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини у твердій та мішаній групах мають закінчення -а, а в м’якій -я, коли вони означають:
1. Назви осіб, власні імена та прізвища: студ+нт а, робітник<, економ%ст а, уч_тел я; Петр<, Дмитр<, Дорош+нк а, Франк<.
2. Назви персоніфікованих предметів та явищ: Л%с а, В%тр а, Мор>з а.
3. Назви тварин і дерев: в>вка, з<йця, д\ба, пса, кілк<, #сеня.
4. Назви предметів: гвинт<, замк<, портф+ля, стол< (й ст>лу), стільц#, плащ<.
5. Назви населених пунктів: К_єв а, Жит>мир а, Л>ндон а, Л\цьк а, М_ргород а, Пар_ж а, Свят>шин а, Терн>пол я.
Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 66 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ СЛІВ 2 страница | | | ПРАВОПИС СКЛАДНИХ СЛІВ 4 страница |