СЛОВНИК Поняття й терміни. «Руська трійця»— громадсько-культурна організація в Західній Україні (м

«Руська трійця» — громадсько-культурна організація в Західній Україні (м. Львів), представники якої прагнули піднесення національної свідомості шляхом поширення використання української мови усіх сферах громадського життя.

«Русалка Дністровая» — виданий «Руською трійцею» альманах, де були вміщені народні пісні, думи, перекази, історичні документи, що розкривали побут, культуру й героїчне минуле українського народу.

Головна руська рада — перша легальна політична організація українців Галичини (м. Львів), що була заснована під час революції 1848—1849 рр. і відстоювала інтереси краю перед урядом Австрій­ської імперії.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Робота з історичним джерелом

З відозви Головної руської ради від 10 травня 1848 року

... Ми зібралися і працюватимемо у такий спосіб:

1. Першим нашим завданням буде зберегти віру й поставити наш обряд і права наших священни­ків і церкви нарівні з правами інших обрядів.

2. Розвивати нашу національність у всіх напрямках: досконаленням нашої мови, заведенням її у школах вищих і низших, видаванням часописів... поширенням добрих та корисних книжок в українській мові т прагненням завести нашу мову в усіх публічних установах і т. п....

1. У яких історичних умовах виникла організація, що виступила з цитованою відозвою? Хто входив до її складу?

2.Які програмні засади були проголошені Головною руською радою?

3. Яку роль відіграла Головна руська рада в українському національному русі?

ПЕРСОНАЛИ Історичний портрет Маркіян Шашкевич (1811 — 1843)

Український письменник, етнограф, фольклорист, громадський і культурний діяч Маркіян Семено­вич Шашкевич народився 6 листопада 1811 р. в с. Підлиссі на Золочівщині в родині священика. Освіту здобував у львівській і бережанській гімназіях. Згодом навчався у Львівській духовній семінарії, паралельно відвідував заняття в університеті.

У той час в Україні панувало національне і духовне поневолен­ня. Українська мова і культура були на межі знищення. Маркіян Шашкевич, згуртувавши національно свідому молодь, разом зі сво­їми однодумцями Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким орга­нізовує літературний гурток «Руська трійця». Члени гуртка бажа­ли заявити про існування своєї прадавньої культури, національної мови, мистецтва. Прагнули об'єднати в єдину державу землі, що на той час перебували у складі двох імперій.

По суті, гурток інтелігенції у Львові «Руська трійця» очолив у 30-х роках XIX ст. боротьбу за національні права українського народу. Діяльність «Руської трійці» стала початком літературного і загальнокультурного відродження в західноукраїнських землях.

У 1837 р. за ініціативою Маркіяна Шашкевича видано альма­нах «Русалка Дністровая», що став провісником народження нової української літератури в Галичині.

За своє недовге життя Шашкевич залишив порівняно невелику поетичну спадщину. Проте її ви­соко оцінили І. Франко та пізніші дослідники. Перший вірш Маркіяна Шашкевича «Голос галичан» з'явився друком у 1835 р. У його творчому доробку, серед інших поезій чимало віршів патріотичного характеру, написано також і кілька ліричних поезій. Звичайно, є твори і на історичну тему, вірші про героїчне минуле народу: «Хмельницького обступлення Львова», «О, Наливайку», «Болеслав Кривоустий». Він один із перших зробив переспів «Слова о полку Ігоревім», переклав частину Святого Пись­ма (Євангеліє від Матфея й Іоана) народною мовою. А також видав брошуру «Азбука і АЬесасіїо», у якій виступив проти спроб уведення в українську мову латинської абетки. Уклав «Читанку для ма­лих дітей», що побачила світ у 1850 р., уже після смерті автора. Будучи священиком, упровадив у лі­тургію українську мову.

Помер Маркіян Шашкевич у тридцятидворічному віці в злиднях, хворий на туберкульоз, і був по­хований у Новосілках Лісних. У 1893 р. з ініціативи товариства «Просвіта» відбулося його перепоховання у Львові на Личаківському цвинтарі.

ПЕРСОНАЛИ Історичний портрет Іван Вагилевич (1839—1866)

Український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч Іван Вагилевич народився в сім'ї священника в с. Ясень (тепер Рожнятівського району Івано-Франківської області). Навчався у Львівській духовній семінарії, яку закінчив 1839 р. Під час навчання брав участь у польських конспі­ративних організаціях.

1833 р. разом із Маркіяном Шашкевичем і Яковом Головацьким організував «Руську трійцю». Через діяльність у ній Вагилевича ви­святили на священика лише через сім років після того, як він закін­чив семінарію.

Був одним із зачинателів нової української літератури в Галичині. Співавтор збірок «Зоря» та «Русалка Дністровая».

У 1846—1848 рр. був пастирем у с. Нестаничі (тепер Радехівсько-го району).

У 1848 р., під час «Весни народів», Вагилевич самовільно залишив парафію та виїхав до Львова. Він перейшов на полонофільські пози­ції, проповідував ідею польсько-українського союзу під зверхністю Польщі. І. Вагилевич став редактором газети «Дневник руський», яку видавало угруповання української шляхти «Руський Собор», і сфор­мулював на її шпальтах програмні засади модерного українського ааціоналізму.

Після придушення революції Вагилевич був позбавлений духо-зного сану за самовільне залишення ним парафії. У цій ситуації Вагилевич вирішив перейти в лютеранство. Таким чином він утратив

підтримку своїх покровителів — князя Лева Сапіги та графа Маврикія Дідушицького. Останній, який був куратором бібліотеки Оссолінських (тепер — Львівська наукова бібліотека їм. В. Стефаника НАН України), наполіг на його звільненні. Вагилевич пропрацював лише дев'ять місяців у 1851 на посаді директора бібліотеки.

Після звільнення Вагилевич ледве зводить кінці з кінцями, тяжко працюючи, аби прогодувати дру­жину та дітей: він був перекладачем української мови, друкував статті в «Газеті львівській», коригував виступи депутатів Галицького сейму, брав участь у підготовці нового видання словника польської мови Лінде. 1862 р. він одержав посаду міського архіваріуса, яку обіймав до самої смерті.

Іван Вагилевич помер 10 травня 1866 р. у Львові.

Дата добавления: 2015-09-04