Догляд за автозчепним пристроєм. Автозчепний пристрій, як і інші відповідальні вузли вагона

Автозчепний пристрій, як і інші відповідальні вузли вагона, у зимові місяці вимагає більш ретельного спостереження, тому що експлуатаційні умови роботи його в цей період ускладнюються. Працюючи в режимах постійно діючих значних ударно-тягових сил, вузли й деталі автозчепного пристрою при низьких температурах набагато частіше виходять із ладу, чим при звичайних умовах. У зимовий час внаслідок попадання усередину корпуса автозчепу снігу й утворення льоду з'являються також додаткові причини виникнення однієї з основних несправностей автозчепу — саморозчеплення. Тому виявленню й усуненню несправностей автозчепного пристрою оглядачам вагонів слід приділяти підвищену увагу.

Огляд автозчепного пристрою необхідно починати при зустрічі, що прибуває поїзда сходу. При цьому легко виявити вагони, що мають різну висоту осей зчеплення автозчепів, зі збільшеною відстанню від упору автозчепу до ударної розетки, з натягнутим ланцюжком розчіпного привода. Після зупинки поїзда огляд автозчепного пристрою слід виконувати в такій послідовності: перевірити корпус автозчепу, розчіпний привод, центруючий прилад, положення валика підйомника, а також наявність і справність сигнального відростка й напрямного зуба замка; замірити відстань між упором автозчепу й ударною розеткою, яке повинне бути у восьмивісних вагонів від 100 до 140 мм і в інших вагонів — від 60 до 100 мм,, між хвостовиком автозчепу й стелею ударної розетки, що допускається не менш 25 і не більш 40 мм.

Останнім часом будуються вагони, обладнані новим поглинаючим пружинно-фрикційним апаратом типу Ш-2-В; підвищеної енергоємності. Відмінною рисою таких вагонів є ударна розетка, що виступає грань якої виконана не сферичної, а прямолінійної. Допустима відстань між упором автозчепу й ударною розеткою при цьому встановлено в межах 120—150 мм. Поглинаючі апарати Ш-2-В можна заміняти серійними. Однак установка нового поглинаючого апарата на вагони з ударною розеткою звичайного виконання не допускається.

Спеціальним ломиком слід перевірити дія запобіжника від саморозчеплення зчеплених автозчепів, а в пунктах формування й обороту пасажирських составів додатково перевірити знос елементів контуру зчеплення. Ломик (мал. 11) загостреним кінцем шириною 20 мм уводять зверху в простір між ударною стінкою зева одного автозчепу й торцевою поверхнею замка іншого. Повертаючи виступаючий кінець ломика, натискають загостреним кінцем на замок. Якщо він іде усередину головки автозчепу на 7—20 мм і при цьому чутний чіткий металевий звук від удару запобіжника на противагу замткоутримувача, це свідчить, що запобіжне обладнання справне.

Знос елементів контуру зчеплення в розтягнутому пасажирському поїзді перевіряють ломиком-калібром (рис. 12). При цьому зазори а і б (мал. 13) перевіряють збільшеною хрестоподібною частиною ломика, що має контрольні розміри (22±0,1) мм для перевірки зазору а (25±0,1) мм для перевірки зазору б. В обох випадках у відповідні зазори ломик проходити не повинен.

Рис. 11. Ломик для перевірки дії запобіжника від

саморозчеплення

Рис. 13. Зазори, що перевіряються в Рис. 12. Ломик-Калібр для перевірки зносу

контурах зчеплених автозчепів у контурах зчеплених автозчепів

пасажирських вагонів пасажирських вагонів

Якщо при перевірці ломиками буде виявлена несправність запобіжника від саморозчеплення або знос елементів контуру зчеплення, то автозчеп необхідно роз'єднати й перевірити шаблонами: у вантажних вагонів 873 і в пасажирських 940р.

Для зручності роботи при перевірці автозчепу багато оглядачів вагонів роблять насічки на ломиках з боку загостреного кінця на відстані 60, 100 і 140 мм. Контроль розмірів між упором автозчепу й ударною розеткою за допомогою таких насічок прискорює огляд вагонів.

Несправності й порушення в роботі автозчепних пристроїв можуть призвести до саморозчеплення, розриви поїздів, втрата ефективності поглинаючих апаратів при дії поздовжніх сил і ін.

Причинами саморозчеплень автозчепів є наступні несправності, що найбільше часто зустрічаються:

- вигин або злам балочки для верхнього плеча запобіжника від саморозчеплення;

- знос, вигин або злам запобіжника від саморозчеплення й противаги або лапи замкоутримувача;

- спадання замкоутримувача із шипу й при цьому заклинювання замка;

- злам шипу замка для навішування запобіжника від саморозчеплення;

- злам перемички прорізу в замку для нижнього плеча запобіжника від саморозчеплення;

- западання підйомника в овальний виріз замка, внаслідок чого втрачається рухливість замка;

- тонкомірність замка;

- вигин сигнального відростка замка, в результаті чого відросток не має вільного проходу через отвір у дні кишені корпуса автозчепу;

- знос тягових і ударних поверхонь великого й малого зубів;

- розширення зева;

- удари напрямною площиною великого зуба одного автозчепу на противагу валика підйомника другого автозчепу при зносах по контуру зчеплення.

Однак саморозчеплення можливі не тільки через несправність деталей автозчепів, але і внаслідок інших причин. Так, попадання під замок сторонніх предметів, а в зимовий період також скупчення снігу або льоду може викликати саморозчеплення через те, що в процесі зчеплення замок не зможе повністю вернутися у своє нижнє положення й запобіжник від саморозчеплення стане виключеним.

Підвищення різниці висот між поздовжніми осями автозчепів, що допускається (у вантажних поїздах ця різниця допускається не більш 100 мм, а в пасажирських, що курсують зі швидкістю до 120 км/год, — не більш 70 мм і зі швидкістю понад 120 км/год — не більш 50 мм) може стати причиною саморозчеплення при русі поїзда на ділянках колії, що мають велике осідання, а також при спуску групи вагонів (відчеплення) з сортувальної гірки.

У пасажирських вагонах, що мають підвищену вертикальну динаміку, автозчепи повинні бути обладнані спеціальними запобіжниками, що перешкоджають взаємним вертикальним переміщенням двох зчеплених автозчепів під час прямування поїзда.

Виявлені при огляді під головками маятникових підвісок і на центруючій балочці під хвостовиком автозчепу різні сторонні предмети необхідно зняти, тому що їх наявність неприпустима не тільки з погляду можливої втрати цих предметів при проходженні поїзда, але й, що особливо важливо, призводить до порушення паралельності поздовжніх осей автозчепів, передчасному зношуванню й пошкодженню окремих деталей автозчепного обладнання. До порушення співвісності автозчепів призводить також провисання автозчепу через зношування деталей центруючого приладу.

Крім названих причин, до саморозчеплення може призвести випадання або заїдання валика підйомника при його повороті, погнутість державки або розчіпного важеля, обрив кріпильних болтів або злам державки й кронштейна важеля, коротка або довгий ланцюг розчіпного привода. Так, короткий ланцюг при висуванні автозчепу за рахунок стиснення поглинаючого апарата, а також при значних бічних відхиленнях корпуса автозчепу на кривих ділянках колії повертає валик підйомника, і відбувається вимикання запобіжника від саморозчеплення. Довгий ланцюг також може створити умови для саморозчеплення автозчепів, оскільки при неуважному огляді поїзд може бути відправлений з важелем, установленим у розчіпченому положенні. У цьому випадку відбувається або неповне зчеплення або вимикається запобіжник від саморозчеплення, як і при короткому ланцюзі.

Наявність тріщин у корпусі автозчепу, тяговому хомуті, клині тягового хомута й упорній плиті нерідко призводить до їхнього зламу або розриву поїзда. Характерними ознаками наявності тріщин у вузлах автозчепного пристрою є сліди корозії, утворення інею в зимовий час, а в літнє - пилового валика. Тріщини в корпусі автозчепу звичайно зустрічаються в місцях переходу головки до хвостовика, у кутах ударної поверхні зева й у хвостовику близько овального отвору для клина.

На злам тягового хомута, клина тягового хомута, упорної плити, пружини, стяжного болта або корпуса поглинаючого апарата вказує на збільшену або зменшену відстань від упору корпуса автозчепу до ударної розетки. При зламі клина, крім того, болти, що підтримують його, мають вигин, причому болт, розташований ближче до передньої балки рами вагона, зігнутий більшою мірою, чим інший. На заплечику клина у цьому випадку з'являється блискуча поверхня, а на тяговому хомуті - великозернистий металевий пил. При піднятті клина ломиком с різким опусканням чутний звук подвійного удару. Зламана упорна плита має вигляд як би зігнутої, якщо склад поїзда розтягнутий, якщо стиснутий, то помітні вм'ятини у вигляді півмісяця в місцях її примикання до натискного конуса поглинаючого апарату, а натискний конус має овальні краї.

У всіх випадках, коли виявлені в деталях і вузлах автозчепного пристрою неприпустимі зноси, тріщини, злами й інші несправності, такі вузли й деталі підлягають негайній заміни. Залежно від складності робіт по догляду за автозчепом вони можуть бути виконані з відчепленням вагона від поїзда або без відчеплення.

Дата добавления: 2015-08-27