Предмет культурології як науки. Методи дослідження в культурології.

Культурологія - це наука про культуру. Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму і світом фізичного і духовного буття людини. Сам термін «культурологія» вживається з початку ХIХ сторіччя. «Батьком» культурології по праву вважається англійський етнограф та історик культури Едвард Тайлор, його книга «Первісна культура» досі є еталоном культурологічного дослідження. Крім цього, великий внесок у розвиток культурології внесли зарубіжні вчені: англійська релігієзнавець і етнолог Д. Фрезер, німецький мислитель - гуманіст А. Швейцер, іспанський філософ Х.Ортега -і-Гассет. О. Шпенглер, нідерландський історик культури Й. Хейзінга. У нашій країні інтерес до загальної теорії культури сформувався в 50 -ті роки ХХ століття. В даний час наука, що отримала назву «культурологія» переживає період свого розквіту. З'являються нові напрямки в науці: культурфилософия, соціальна культурологія, інформаційна та прикладна культурологія. Серед багатьох імен вітчизняних вчених, назвемо найбільш значні: С.С. Аверинцев, С.Н. Артановський, М.М. Бахтін, П.П. Гайденко, П.С. Гуревич, Ю.А. Жданов, Н.С. Здобін, М.С. Каган. В даний час можна виділити три основні уявлення про культ.:Перший - розглядає культурологію як комплекс дисциплін, що вивчають культуру з позицій історії, соціології, філософії тощо. Другий - представляє культурологію як розділ якої - небудь фундаментальної науки. Третій - розглядає культурологію як самостійну наукову дисципліну, що володіє своїм статусом серед гуманітарних наук. Виділяють наступні етапи розвитку культурологіі:Перший - до науковий етап містить собі ранні стихійні здогадки та подання про логічність і відносній завершеності. Його закінчення середина 17 ст.. Другий - науково - історичний етап тривав до середини 19 століття. На цьому етапі ще не робиться чіткого розмежування між розвитком історії та культури. Третій - науково- філософський етап (сучасний) - зберігає і поглиблює історичний підхід у вивченні культури.

Методи досліджень – це шляхи, підходи, сукупність операцій, процедур пізнавальної діяльності, що забезпечують її відповідність природі об’єкта, що вивчається. Виділяють:

· діахронний метод потребує викладу явищ, фактів, подій світової і вітчизняної культури в хронологічній послідовності;

· синхронний метод передбачає всебічне порівняльне дослідження в одному обраному проміжку часу;

· порівняльний метод застосовується в культурологічних дослідженнях двох або декількох національних культур.

· сутність типологічного методу полягає в аналізі культурних явищ від абстрактного до конкретного.

Серед специфічних методів найпоширенішим є археологічний, Семіотичний метод(вивчення знаків: структура чи текст).Біографічний метод(робота з текстами).

Дата добавления: 2015-08-17