О, як люблю

О, як люблю свою я неньку,

За її лагідне серденько.

За доброту, тепло і ласку,

За чарівну дитинства казку.

За щиру усмішку привітну,

Що, як весна щоденно квітне.

За все прекрасне, що ти дала,

Коли ростила і плекала.

За ті недоспані всі ночі

Доземно я вклонитись хочу

Живи, ще довго ти на світі,

Світи, як сонечко нам світить.

Із титулом найвищим - мати

Новим життям округлився живіт

І жінка цим безмеж щаслива,

Вона несе людину в світ

Розумну і красиву.

Вона несе цей дар небес,

Який ні з чим не порівняти.

Найчарівніша із принцес,

Із титулом найвищим - мати.

Я боюсь

Я боюсь порошиною впасти,

Бо її утолочать углиб

Я боюся безслідно пропасти,

Як мільйони у небі зірниць.

А найкраще – палати, як свічка

Віддаючи все ближнім тепло

Чи шуміти, як бистра ця річка

З живодайним її джерелом.

Щоб із нього всі кволі напились

Вгамувавши і спрагу і біль,

Щоб наснаги набрали і сили

І гріховна не їла їх сіль.

Життя людське

Життя людське - це дар Господній

Про це нам треба пам’ятать.

До вас, жінки, звернусь сьогодні,

Його гріховно обривать.

Колись прийде важка розплата

Самотність холодом війне…

Минеться молодість, як свято,

Біль втрат і старість огорне.

Дата добавления: 2015-08-17