Не треба скаржитись на долю

Не треба скаржитись на долю,

Вона у кожного своя.

У когось виткана із болю,

У когось - пісня солов’я.

Господь дає усім по силах,

Свій хрест смиренно ти неси.

На всіх життєвих крутосхилах,

У нього захисту проси.

Проси великого терпіння,

Проси душевної краси,

Бо, лиш душа твоя нетлінна

В усі лишається часи.

Бо, лиш душа колись до Бога

Зійде по східцях на поклін,

Яка буде її дорога?

Тоді, як тіло роз’їсть тлін.

Тримай її немов люстерко

Завжди у повній чистоті,

Щоб не будо на серці терпко

Іди, з молитвою в житті.

Не треба скаржитись на долю,

Що небесами нам дана.

Нехай із грудочками солі,

Вона ж у нас лише одна.

Вклонімось ми людям у білих халатах

Вклонімось ми людям, у білих халатах,

За руки умілі і чуйні серця.

За те, що у будні за те, що у свята,

Працюють старанно у поті лиця.

Вклонімось, за те, що дарують надію,

Розраду велику, душевне тепло,

А серденько наше безмежно радіє,

Як птах молодий, що лиш став на крило.

Бо знає, що лікар всякчас допоможе

І ліки знайде, і потрібні слова.

Такі, що хвороби усі переможуть,

Неначе водиця жива.

Вклонімося людям у білих халатах,

За всі урятовані ними життя…

За те, що уміють наш біль гамувати

І віру вселяти у краще буття.

Дата добавления: 2015-08-17