Паротитна інфекція

Паротитна інфекція гостре вірусне захворювання, що викликається вірусом із родини параміксовірусів, передається повітрянокраплинним шляхом,характеризується переважним ураженням слинних залоз, рідше інших залозистих органів (підшлункова залоза, яєчка, яєчники, молочні залози та ін.), а також нервової системи.

Особливості збудника: РНК-вірус із родини параміксовірусів. Джерело інфекції: х ворі Шлях зараження: повітряно-краплинний. Механізм передачі хвороби: к рапельний Вікові категорії, що вражаються найчастіше: дошкільнята, молодші школярі Вид імунітету після перенесеного захворювання: стійкий по життєвий. Сезонність: зимово-весняна

Патогенез:1. Вхідні ворота – слизові рота, носогорла, верхніх дихальних шляхів.2. Первинна вірусемія.3. Гематогенне занесення в залозисті органи (переважно слинні залози).4. Репродукція в слинних залозах.5. Виділення зі слиною, повітряно-краплинне поширення.

6. Вторинна вірусемія.7. Ураження ЦНС, інших залоз (підшлункова, яєчка, яєчники, передміхурова, молочні, щитоподібна).

8. Запуск імунної системи, видалення збудника

Патоморфологічні зміни: Вірус поширюється в залозисті органи гематогенно. Характер запалення серозний. Найчасті ше вражатимуться привушні слинні залози з обох боків. Найдовша заразливість хворого 9 днів, а заразливість хворого найвища в перші 3-5 днів.

Класифікація

1. Типові форми:а) залозиста (паротит, субмаксиліт, сублінгвіт, панкреатит, орхіт, оофорит, мастит, бартолініт, простатит, тиреоїдит);б) нервова (серозний менінгіт, менінгоенцефаліт);в) комбіновані (паротит+панкреатит+серозний менінгіт).

2. Атипові форми:а) стерта;б) субклінічна (безсимптомна).

За тяжкістю: а) легкого ступеня;б) середньотяжкого ступеня;в) тяжкого ступеня.

Перебіг:а) гострий;б) залишковий астенічний, гіпертензивний синдром (може бути при енцефаліті);в) ускладнений;

г) неускладнений.

Показники тяжкості:а) ступінь вираженості ураження залоз (припухлість, болючість, набряк);б) ураження ЦНС – вираженість менінгеальних та менінгоенцефальних симптомів;в) ступінь загальної інтоксикації (температура тіла, порушення загального стану).

Клінічні критерії:

інкубаційний період – 11-21 день.

. Типова залозиста (ізольоване ураження лише залозистих органів): підвищення температури до фебрильних цифр, припухлість навколовушних, підщелепних, під’язикових слинних залоз, яєчок. Ураження привушних залоз (паротит): фебрильна температура, процес як правило двобічний, виповнені ретромандибулярніямки, малоболючий інфільтрат, шкіра над інфільтратом звичайного забарвлення, напружена, залоза тістувата, сухість слизової рота, виявляється набряклість та гіперемія зовнішнього отвору стенонової протоки (симптом Мурсона), біль позаду та спереду мочки вуха при розмові, жуванні (симптом Філатова), через 2-3 доби можливе ураження інших залозистих органів. Паротит: знижується апетит, відмічається нудота, повторне блювання, нападоподібний біль в животі, рідкі випорожнення, підвищується діастаза сечі.

· Типова нервова: ймовірні зміни в лікворі - помірний плеоцитоз лімфоцитарного характеру

· комбінована - ураження залоз зовнішньої секреції та нервової системи

· Менінгоенцефаліт

Критерії тяжкості: Тяжкість визначаєтьсяСтупенем ураження залоз, ЦНС, ступенем інтоксикації.

Особливості: у дітей раннього віку частішеуражаються привушні і підщелепові слинні залози, орхіт частіше розвивається у дітей старшого віку, підлітків та дорослих.

Ускладнення: Менінгі, при орхіті - атрофія яєчка, постінфекційна астенія

· Результати додаткових досліджень: в загальному аналізі крові: лейкопенія (іноді лейкоцитоз в перші дні), лімфоцитозом. При паротитному менінгіті: помірний плеоцитоз лімфоцитарного характеру. Безсимптомну форму інфекції можна діагностувати за наростанням титру антитіл в динаміці при серологічному дослідженні.

Лікування:

Паротиту, субмаксиліту, сублінгвіту: ліжковий режим 5-7 днів; механічно щадна дієта; догляд за порожниною рота (2 % розчин бікарбонату натрію); сухе тепло на уражені залози; антибіотики у випадку приєднання бактерійної інфекції (пеніциліни, макроліди, цефалоспорини); десенсибілізувальні (діазолін, тавегіл,фенкарол, супрастин, піпольфен).

Панкреатиту: 1-2 дні – голод, через 10-12 днів – стіл №5; дезінтоксикаційна терапія (пиття, внутрішньовенно: кріоплазма, альбумін, 5 % розчин глюкози,фізрозчин натрію хлориду); інгібітори протеаз (гордокс, контрикал, трасилол); спазмолітики для зняття больового синдрому (но-шпа, папаверин); ферментні препарати (панкреатин, фестал, дигестал).

Орхіту: ліжковий режим, суспензорій; кортикостероїди – 2-3 мг/кг (за преднізолоном) в 3-4 прийоми 3-4 дні, поступове зменшення дози, курс 7-10 днів; знеболювальні (анальгін, парацетамол); десенсибілізувальні (діазолін, тавегіл, супрастин).

Менінгіту: діагностично-лікувальна спинномозкова пункція; дегідратаційна, дезінтоксикаційна терапія (маніт, манітол – 1-1,5 г/кг, лазикс – 1-3 мг/кг, концентровані розчини плазми, альбуміну, глюкози); кортикостероїди – 1-3 мг/кг за преднізолоном; симптоматичне лікування (нейроплегічні засоби – сибазон – 0,3 мг/кг, 0,25 % дроперидол – 0,05-0,1 мл/кг, літична суміш – 0,1-0,2 мл/кг; жарознижувальні – парацетамол, тайленол, ефералган); десенсибілізувальні (діазолін – 1-3 мг/кг).

Тривалість голодування при типовому пактреатиті тяжкого ступеню до 2 днів. Сухе тепло на уражену залозу. Рекомбінантний інтерферон при тяжкому ступеневі. При орхіті коротким курсом призначаються гормони (преднізолон).

Критерії виписки зі стаціонару: клінічне одужання.

Тактика лікаря в вогнищі інфекції: Хвору дитину слід ізолювати на 9 днів. Тривалість карантину в дитячому закладі до 21 дня. Термін диспансерного спостереження урологом за дитиною, що перехворіла на паротит ний орхіт 2 роки.

Специфічна профілактика: вакцинація живою атенуйованою паротитною вакциною у 12 міс. – 0,5 мл підшкірно. Повторна – у 6 років, якщо не проводилась – то в 11 років (вакцинують моно- чи тривакциною разом із вакцинацією проти кору, краснухи); у 15 років – моновакциною (хлопці).

Дата добавления: 2015-08-18