Вітряна віспа

Вітряна віспа – гостре вірусне захворювання, викликане вірусом із родини герпесвірусів, характеризується помірною гарячкою, появою на шкірі, слизових оболонках дрібних пухирців із прозорим вмістом.

Особливості збудника: Varicella-Zoster з родини герпесвірусів. Джерело інфекції: хвора людина на вітряну віспу, рідше оперізувальний герпес;. Шлях зараження: повітряно-краплинний; Механізм передачі: крапельний. Вікові категорії, що вражаються найчастіше: сприйнятливість – висока (70-80 %), частіше хворіють діти, Вид імунітету після перенесеного: тривалий стійкий, можливі повторні захворювання – 3 %.

Патогенез:

1. Вхідні ворота – слизова оболонка дихальних шляхів, первинне розмноження вірусу.2. З током лімфи потрапляє в кров, вірусемія.3. Заноситься в епітеліоцити шкіри, слизових оболонок з розвитком типової картини захворювання.4. Нейротропність: ураження міжхребцевих гангліїв, кори головного мозку, підкоркової ділянки, кори мозочка.5. Дуже рідко – генералізація інфекції з ураженням печінки, легень, шкіри.

Класифікація клінічних форм вітряної віспи

За формою:1. Типові.2. Атипові:а) стерта (рудиментарна);б) бульозна;в) геморагічна;г) гангренозна;д) генералізована (вісцеральна). Клінічні критерії: інкубаційний період – 11-21 день

· Типова форма: гостро підвищується температура тіла до фебрильних цифр, на тулубі, волосистій частині голови, обличчі, на слизових оболонках ока, статевих органів, волосистій частині голови з’явиляються дрібні плями, папули, на наступний день з’явиляються свіжі елементи висипки, старі елементи перетворюються у везикули, частково у кірочки. Поява нових елементів висипки супроводжується підвищенням температури тіла. Типовою висипкою для вітряної віспи є поліморфна висипка (пляма, папула, везикула, кірочка).

· Бульозна форма вітряної віспи характеризується: окрім типової везикульозної висипки, з’являються великі міхурі (діаметром 2-4 см) з каламутним вмістом, які лопають і залишають вогкі поверхні.

· Генералізована вітряна віспа характеризується нейротоксикозом із судомним синдромом, гіпертермією, суцільною висипкою у вигляді везикул, нерідко із геморагічним вмістом, ураженням внутрішніх органів. Високий ризик виникнення генералізованої форми вітряної віспи мають діти хворі на Т-клітинний імунодефіцит, діти-реціпієнти органів, ВІЛ-інфіковані, ті, які приймають хіміотерапію.

· Геморагічна форма: гостий початок захворювання з підвищення температури до 39,9 °С, висипань на шкірі, на другий день при огляді відмічаються висипання на шкірі обличчя, волосистої частині голови, тулуба, рук, ніг у вигляді плям, папул, везикул, наповнених геморагічним вмістом, кірочок, появляються крововиливи.

· Критерії тяжкості: характер висипань, вираженність інтоксикаційного синдрому та наявність ускладнень.

Ускладнення: в перші 3-4 дні періоду висипань виникає пневмонія. Неврологічні ускладнення вітряної віспи виникають у періоді висипань, характерні менігіти та енцефаліти, або їх поєднання, менінгіт частіше серозний.

Вторинні (бактеріальні):

· Піодермія(пустульоз) - поява пухирців із гнійним вмістом та вінчиком гіперемії навколо них можлива в будь-який період при порушені правил асептики.· Отит.· Лімфаденіт· Пневмонія

Результати додаткових досліджень: Лейкопенія, лімфоцитом. Діагноз підтвержується імунофлюресцентним методом серологічними реакціями РЗК, ІФА.Дослідження ліквору проводиться при наявності ознак менінгоенцефаліту.

Лікування: Базисна терапія (до зникнення клінічних симптомів):

1. Загальногігієнічні ванни з 0,05 % перманганатом калію, відваром трав.

2. Обробка кожного елемента 1 % розчином діамантового зеленого чи фукорцину, ляпісом, промивання слизових 2 % розчином соди чи фурациліну (0,02 %), очі закапують 20 % розчином альбуциду, закладають мазь “Зовіракс”.

Етіотропна терапія проводиться противірусними препаратами (зовіракс, ацикловір). При ускладненні піодермією призначаються антибіотики (гентаміцин). Симптоматична терапія вітряної віспи включає: жарознижувальні середники, дезінтоксикацій ну, десенсибілізуючу, антибактеріальну терапію. З метою профілактики виникнення вторинної бактеріальної інфекції у ротовій порожнині у пацієнта із вітряною віспою рекомендують полоскання ротової порожнини 5 % розчином борної кислоти, слабким розчином перманганату калію, слабким розчином фурациліну, кип'яченою водою. При розвитку кератокон’юнктивіту у пацієнта із вітряною віспою слід призначити мазь „Зовіракс” та 20% розчин альбуциду.

Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого стану):

– жарознижувальні (парацетамол, ефералган, тайленол);

– дезінтоксикація (альбумін, кріоплазма, 5 % глюкоза, фізрозчин);

– – десенсибілізувальні (діазолін, тавегіл, супрастин);

– – дегідратація (при нейротоксикозі) – лазикс, маніт, манітол.

– Критерії виписки зі стаціонару: одужання, але не раніше ніж 5-ь днів після появи останнього висипання.

– Тактика лікаря в вогнищі інфекції: Специфічна профілактика проти вітряної віспи проводиться вакциною варилрикс, але вона не є обов’язковою. Пасивна імунопрофілактика імуноглобуліном з високим титром проти вірусу Варіцела-Зостер проводиться не пізніше 11 дня від моменту контакту. Карантин в групі накладається з 11 по 21 день з моменту контакту. Хворого на вітряну віспу ізолюють на на 5 днів після появи останнього елемента висипу. ізоляція хворого до 5 днів з часу останніх висипань; контактних до 3 років (що не хворіли), ізолюють з 11 до 21 дня з часу контакту. Провітрювання і вологе прибирання;

Дата добавления: 2015-08-18