Читайте также:
|
Витяг з листа, написаного міс Олів Стірлінг до містера Сесіла Прайса[69].
«Справді обурливо те, що божевільні витівки Досс обернулися подібним чином. Це змушує думати, що немає жодного сенсу поводитися як належить.
Я ВПЕВНЕНА, що, коли вона пішла з дому, її розум був розладнаним. Це підтверджують її слова про купку піску. Звісно, я не думаю, що з її серцем щось було негаразд. Чи, можливо, Снайт чи Редферн, чи як його насправді звуть, змусив її вживати Лілові Пігулки у цій хатині на Міставіс і вилікував її. Непогане свідчення ефективності сімейного бізнесу, правда?
На вигляд він украй непоказна особа. Я сказала про це Досс, але все, що вона відповіла, це: «Мені не подобаються чоловіки з реклами комірців».
Безперечно, він не виглядає на чоловіка з реклами комірців. Хоча мушу зазначити, що тепер, коли він обстригся і пристойно вдягнувся, то набув певної вишуканості. Гадаю, Сесіле, тобі слід більше вправлятися. Це не дасть тобі надміру розповніти.
Також він запевняє, що це він Джон Фостер. Гадаю, ми маємо право вірити ЦЬОМУ або ж ні.
Старий доктор Редферн вручив їм два мільйони як весільний подарунок. Очевидно, ці Лілові Пігулки дають хліб і до хліба[70]. Осінь вони збираються провести в Італії, зиму в Єгипті, та об’їздити автомобілем усю Нормандію під час цвітіння яблунь. Але не в тій жахливій старій Ліззі. Редферн придбав чудове нове авто.
Що ж, думаю, я теж втечу і зганьблю себе. Це, схоже, виплачується.
Дядько Бен непристойно радіє. Дядько Джеймс теж. Метушня, яку вони здійняли навколо Досс, цілковито огидна. Тільки чути, як тітка Амелія промовляє: «Мій зять Бернард Редкліф» та «Моя дочка, місіс Бернард Редкліф». Мої мати й батько не кращі за решту родичів. Не помічають, що Валансі попросту сміється з них у кулак.»
Дата добавления: 2015-08-20; просмотров: 32 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| РОЗДІЛ XLIII | | | РОЗДІЛ XLV |