Розділ XXII

Черговою новиною, яка дійшла до Стірлінгів про Валансі, було те, що її бачили у кінотеатрі Порт-Лоуренса в компанії Барні Снайта, а потім обоє повечеряли у китайському ресторані. Це була чистісінька правда — і ніхто не був цим здивований більше самої Валансі. Якось під вечір Барні приїхав у Леді Джейн і без зайвих церемоній запитав, чи не «стрибнула» б вона з ним.

— Я вибираюся до Порту. Хочете зі мною?

Його очі були трішки провокуючими, а голос трішки зухвалим. Валансі, яка не приховувала від себе, що поїхала б з ним куди завгодно і коли завгодно, «стрибнула» без дальших запрошень. Вони влетіли у Дірвуд і пролетіли його. Місіс Фредерік і кузина Стіклс, які саме вийшли на веранду трохи подихати свіжим повітрям, побачили їх у хмарі пилюки і, шукаючи розради, глянули в очі одна одній. Валансі, що у якомусь неясному праіснуванні боялася автомобілів, була без капелюшка, її волосся віяло на вітрі. Неодмінно захворіє на бронхіт — і помре в домі Галасливого Абеля. Вона була одягнена у сукню з викотом та короткими рукавами. А цей тип Снайт сидів без піджака, в самій сорочці, та палив люльку. Вони гнали зі швидкістю сорок миль за годину — шістдесят, як запевняла кузина Стіклс. Леді Джейн могла дати газу, коли хотіла. Валансі весело помахала рукою до родичів. Що ж до місіс Фредерік, вона запрагла довідатися, як викликати у себе напад істерики за бажанням.

— Чи ж заради цього, — святобливим тоном промовила вона, — я зносила муки материнства?

— Я НЕ вірю, — врочисто сказала кузина Стіклс, — що наші молитви залишаться без відповіді.

— Хто — ХТО — захистить цю нещасну дівчину, як мене не стане? — простогнала місіс Фредерік.

А Валансі дивом дивувалася, чи справді всього кілька тижнів тому вона теж сиділа з ними на тій самій веранді. Ненависний фікус. Обридлі питання, надокучливі, як чорні мухи. Вічне «чи випадає». Страх перед чайними ложечками тітки Веллінгтон і грошима дядька Бенджаміна. Шпички убогості. Вічна боязнь усіх і всього. Заздрість до Олів. Вона була рабинею проїдених міллю традицій. Нічого не сподівалася, нічого не чекала.

А тепер кожен її день був веселою пригодою.

Леді Джейн промчала п’ятнадцять миль між Дірвудом та Портом і проїхала через Порт. Спосіб, яким Барні минав вуличних поліцейських, мав деякі ознаки правопорушення. Вогні мерехтіли як зорі у чистому повітрі ніжно-лимонного смеркання. Це вперше Валансі сподобалося місто і вона безтямно тішилася надмірною швидкістю. Невже вона справді колись боялася автомобілів? Зараз, поруч із Барні, вона була цілковито щасливою. Ні, не дурила себе думкою, що ця пригода має якесь значення. Добре знала, що Барні запросив її, піддавшись миттєвому імпульсу — імпульсу, викликаному співчуттям до неї та її убогих мрій. Валансі виглядала зле, бо не спала вночі через серцевий напад і мала потім напружений день. Їй потрібна була невеличка розвага. От він її й запросив — лише цього разу! Крім того, на кухні був п’яний Абель, який саме дійшов до стадії, коли починав заявляти, наче не вірить в Бога, і співати непристойні пісні. Тому добре було б, якби вона кудись вибралася. Барні чудово знав репертуар Галасливого Абеля.

Вони пішли в кіно, — Валансі вперше була в кіно. А потім відчули приємний здоровий голод і з’їли неймовірно смачне курча у китайському ресторані. Тоді рвонули додому, залишивши за собою незабутній слід скандалу.

Місіс Фредерік перестала ходити до церкви. Вона не могла стерпіти жалісливих поглядів та питань її друзів. Але кузина Стіклс ходила щонеділі, твердячи, що вони мусять нести свій хрест.

Дата добавления: 2015-08-20