Читайте также:
|
Що слід розуміти під аграрними правовідносинами?
Аграрні правовідносини становлять собою врегулюванні аграрним правом та іншими суміжними з ним галузями права в комплексі суспільні відносини, які виникають в аграрному секторі між автономними і рівноправними суб’єктами наділеними суб’єктивними правами і обов’язками.
Якщо норми аграрного права, що регулюють суспільні відносини, звернені до широкого кола суб’єктів аграрних відносин, то кожне правовідношення носить конкретний характер, тому що виникає між чітко визнаними суб’єктами – учасниками цього правовідношення. У зв’язку з цим норми аграрного права в кожному правовідношенні, що виникло, отримують свою безпосередню реалізацію.
Аграрні правовідносини, крім загальних ознак, властивих будь-яким видам правовідносин, мають ряд особливостей. Перш за все, це відносини пов’язані з оборотом землі і виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, а також відносини, що складаються в процесі виробництва сільськогосподарської продукції.
З яких елементів складаються аграрні правовідносини?
Кожне аграрне правовідношення передбачає наявність низки необхідних елементів, без яких не може існувати. Воно складається між його певними учасниками – суб’єктами стосовно об’єкта цього правовідношення.
Суб’єктами аграрних правовідносин або їх учасниками є фізичні і юридичні особи, які наділені правами та обов’язками в сфері виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.
В результаті здійснення аграрної та земельної реформ, закріплення права приватної власності на землю настали кореневі зміни в складі сільськогосподарських підприємств і організацій з’явились нові суб’єкти аграрних правовідносин – селянські (фермерські) господарства, сільськогосподарські кооперативи, орендні підприємства, приватні та приватно-орендні підприємства та ін.
Суб’єктами аграрних відносин є не тільки юридичні особи, а й громадяни – фізичні особи, які займаються підприємництвом, особистим підсобним господарством, садівництвом, овочівництвом, тваринництвом.
Аграрні правовідносини відрізняються не тільки своїм особистим складом учасників суб’єктів, але й специфічними об’єктами, найважливішим з яких є земля з її неповторними властивостями і якостями.
Вона - головний засіб виробництва сільськогосподарської продукції і простір ний базис всякої діяльності, а також місце мешкання жителів села. Об’єктами аграрних правовідносин є і інші природні ресурси – ліси, води, загально розповсюджені корисні копалини.
Значну роль серед об’єктів аграрних правовідносин відіграють живі організми – тварини, які використовуються в сільськогосподарському виробництві.
Аграрними правовідносинами є також суспільні відносини, які складають предмет аграрного права, що функціонують в процесі аграрного правозастосування. До них відносяться майнові, земельні, управлінські, трудові, фінансово-кредитні, господарсько-договірні, соціально-побутові та інші відносини, що випливають із мети, предмета діяльності та функцій суб’єктів аграрного підприємництва.
Який зміст аграрних правовідносин?
Змістом будь-яких правовідносин, в тому числі і аграрних, є суб’єктивні права і обов’язки учасників цих відносин.
Суб’єктивне право – це можливість учасника аграрного правовідношення поводити себе певним чином у взаємостосунках з іншими учасниками цих відносин. Суб’єкт правовідносин наділений суб’єктивним правом не тільки здійснювати дозволені законом дії, але й вимагати від зобов’язаної особи виконати певні дії. Отже суб’єктивному праву одного суб’єкта кореспондує суб’єктивний обов’язок іншого суб’єкта.
Суб’єктивний обов’язок – це міра належної поведінки зобов’язаного учасника правовідношення. Він може полягати як в активних діях - виконанні тієї чи іншої роботи, передачі речі і т.ін., так і в пасивних, коли зобов’язана сторона повинна утриматись від здійснення тих чи інших дій.
Основні права та обов’язків суб’єктів сільськогосподарських відносин визначаються цілями та завданнями аграрного виробництва.
В наш час метою аграрного товаровиробництва є вивід аграрної економіки із кризового стану, підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва, забезпечення соціального розвитку села.
Основними напрямками слід визнати продовження здійснення аграрної і земельної реформ, збереження і постійне підвищення ресурсного потенціалу в сільському господарстві і сфері переробки, в першу чергу, родючості землі, розвитку племінного тваринництва і насінництва і ін.
Як класифікуються аграрні правовідносини?
В залежності від сфери, в якій виникають ті чи інші правовідносини, вони можуть бути поділені на дві групи: внутрішньогосподарські і зовнішньогосподарські. Відрізняються ці правовідносини за своїм змістом, характером нормативних актів, що їх регулюють і методами регулювання.
Внутрішні правовідносини складаються у середні господарюючих утворень аграрного виробництва, а тому регулюються їх локальними нормативно-правовими актами.
Це майнові, земельні, трудові, управлінські, які підв’язані з використанням засобів праці, організацією виробництва, оплатою праці, зберіганням продуктів, їх транспортуванням тощо.
Легалізаційні правовідносини – правовідносини щодо визначення статусу суб’єктів агро бізнесу різних організаційно-правових форм.
Зовнішньогосподарські відносини сільськогосподарських формувань, як правило, складаються між товаровиробниками. Регулюються вони головним чином нормативними актами, прийнятими компетентними органами державної влади.
Внутрішні правовідносини можуть бути підрозділені на відносини в сфері тваринництва, рослинництва, овочівництва, рибоводства, звіроводства та ін. Вони можуть бути також класифіковані як трудові, земельні, майнові, фінансові та інші відносини.
Зовнішньогосподарські відносини можуть бути підрозділені на договірні і без договірні (деліктні), податкові, комерційні, технологічні.
| Аграрні правовідносини |
| Внутрішні правовідносини | Зовнішні правовідносини |
| майнові | Земельні | Трудові | управлінські | Договірні | позадоговірні | Комерційні | технологічні |
На яких підставах виникають, змінюються та припиняються внутрішні і зовнішні правовідносини?
Аграрні правовідносини виникають, змінюються і припиняються лише з настанням певних життєвих обставин, що враховуються законодавством. Такі обставини називаються юридичними фактами.
Юридичні факти – це певні життєві обставини, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних прав чи обов’язків.
Ст. 4 ЦК України містить перелік юридичних фактів, які є підставою виникнення, зміни чи припинення аграрних правовідносин, в тому числі аграрних.
Всі юридичні факти можна підрозділити на дві основні групи: дії і події. Дії – це життєві обставини, які є наслідками вольової, свідомої поведінки людей. Вони можуть носити як активний, так і пасивний характер. Події – це обставини, настання яких не залежить від волі людей.
Юридичними фактами є лише такі дії та події, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин.
Дії підрозділяються на правомірні, які відповідають вимогам законодавства і неправомірні, які здійснюють суб’єкти з порушенням законодавства.
Обставинами, яки спричиняють виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин є адміністративні акти – владні розпорядження уповноважених органів, обов’язкові для відповідних суб’єктів.
В деяких випадках для виникнення, зміни чи припинення аграрних правовідносин необхідна наявність не одного а декількох юридичних фактів в сукупності – це комплексний юридичний факт.
| Підстави виникнення аграрних правовідносин |
| Юридичні факти |
| дії | Адміністративно-правові акти | події |
Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 199 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Тема 4. Правове регулювання виробничо-господарської діяльності аграрних товаровиробників. | | | Тема 6. Правове регулювання відносин з організації, дисципліни та охорони праці на сільськогосподарському підприємстві. |