Читайте также:
|
Які поняття, основні риси і ознаки селянського (фермерського) господарства?
Аналіз Закону України “Про селянське фермерське господарство” від 20.12.1991 р. // ВВР.- 1992. №14.- ст.186, в новій редакції від 22 червня 1993 р. дозволяє сформулювати слідуюче визначення поняття селянського (фермерського) господарства.
Селянське (фермерське) господарство - це самостійний господарюючий суб”єкт – підприємець, представлений складом сім”ї та родичів, які об”єднались для впровадження, переробки і реалізацію сільськогосподарської продукції і сировини на основі використання майна і земельних ділянок, які знаходяться у них на праві власності, оренди або в довічному успадкуванні.
Основними рисами і ознаками селянського (фермерського) господарства є:
а) це добровільне об”єднання громадян;
б) основу селянського (фермерського) господарства, як правило, становить окрема сім”я до складу якої входить подружжя, батьки, діти (ті що досягли 16-річного віку) та інші родичі;
в) воно утворюється для виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції і сировини;
г) члени цього суб”єкта – підприємця приймають обов”язкову особисту участь у веденні господарства;
д) члени цього господарства мають рівні права на участь в управлінні, на оплату праці, на укладення договору про спільну діяльність всіх його членів.
Який порядок створення селянського (фермерського) господарства?
Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку і виявив відповідне бажання і має документи, що підтверджують його здатність займатись сільським господарством.
Селянське (фермерське) господарство створюється на добровільних началах.
Першочерговим право на створення такого господарства належить громадянам, які проживають в сільській місцевості і мають досвід в обробітку землі та занняття сільським господарством, або необхідну кваліфікацію в галузі тваринництва.
Обов”язковою умовою для особи, яка виявила бажання створити фермерське господарство є необхідністю пройти конкурсний відбір в конкурсній комісії яка формується в районній, чи міській державній адміністрації до її складу включаються представники (фахівці) районної ради народних депутатів, управління сільського господарства та відділу земельних ресурсів, асоціації фермерів і ін.
Селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в Раді, яка передала земельну ділянку для його створення. За реєстрацію вноситься плата у відповідності з вимогами чинного законодавства. В Раду яка передала земельну ділянку подається заява, список осіб які виявили бажання створити селянське (фермерське) господарство, документ про внесення плати за реєстрацію тощо.
Після відведення земельної ділянки в натурі в одержання Державного акта на землю селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Воно одержує всі необхідні в зв”язку з цим повноваження.
Відповідна сільська (селищна) рада народних депутатів заносить дані про селянське (фермерське) господарство до спеціальної погосподарської книги.
Який правовий режим майна селянського (фермерського) господарства?
Суб”єктом майнових відносин є селянське (фермерське) господарство як юридична особи, або ж одна особа, якщо господарство складається тільки з неї (ст.ст.14,15 Закону).
Майнові правовідносини в селянському (фермерському) господарстві регулюються Цивільним і Земельним кодексом України, Законом України “Про селянське (фермерське) господарство” іншим чинном законодавством України.
Рухоме і нерухоме майно, будинки надвірні та господарські будівлі, продуктивна і робоча худоба сільськогосподарська техніка і реманент, вироблена продукція, кошти, акції, цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення, належить членам селянського (фермерського) господарства на правіспільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою міжними. Тобто члени селянського (фермерського) господарства угодою можуть визначити дольову власність на все майно чи на якусь його частину (об”єкти).
Майнові спори між членами селянського (фермерського), спори між спадкоємцями, а також між ними та іншими громадянами з питань подальшого ведення селянського (фермерського) господарства вирішуються в судовому порядку.
Які особливості господарської діяльності селянського (фермерського) господарства?
Як підприємець, селянське (фермерське) господарство самостійно визначає цім, завдання та напрямки своєї діяльності по виробництву, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції. В той же час чинне законодавство передбачає, що основним видом діяльності селянського (фермерського) господарства є виробництво, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції. Це ніскільки не обмежує право-дієздатність цього господарства як в виробництві так і в реалізації виробленої продукції. Селянське (фермерське) господарство на власний розсуд підбирає договірних контрастів по реалізації продукції, на яку самостійно встановлює ціни, окрім іноземних партнерів, відносини з якими регулюються імперативно.
Нарівні з сільськогосподарським виробництвом селянське (фермерське) господарство може займатись будь якою іншою діяльністю при умові дотримання земельного законодавства яким передбачено використання землі відповідно до її цільового призначення з виконанням міроприємств по підвищенню родючості землі, застосування природоохороної технології виробництва тощо.
Селянське (фермерське) господарство вільне і в виборі контагентів які здійснюють реалізацію сільськогосподарської техніки, мастильно палівної продукції, міндобрив, гербіцідів і т.ін.
В разі потреби селянське (фермерське) господарство, у відповідності з чинним законодавством, має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).
Доходи одержані селянським (фермерським) господарством, як результат господарської діяльності використовуються членами господарства на власний розсуд.
Які умови та порядок припинення діяльності селянського (фермерського) господарства?
Законом України “Про селянське фермерське господарство” передбачені випадки добровільного припинення господарством своєї діяльності і примусового судовими і адміністративними органами.
Відповідно до ст.29 Закону діяльність селянського (фермерського) господарства в добровільному порядку припиняється у випадках:
а) добровільної відмови голови господарства від земельної ділянки, наданої йому в користування,в тому числі від її оренди, а також при відчуженні земельної ділянки, що належить йому за правом приватної власності.
б) прийняття членами господарства рішення про припинення його діяльності.
в) при вилученні або примусовому викупі у господарства землі, для державних і громадських потреб не тільки потреб на згоду господарства, а й відповідна компенсація.
Без згоди членів господарства його діяльність припиняється у слідуючих випадках.
а) ведення господарства переважно за рахунок праці найманих працівників;
б) використання землі не за її цільовим призначенням або способами, що призводять до зниження родючості, їх хімічно-екологічної ситуації;
в) несплати земельного податку, а також орендної плати у встановлені строки;
г) невикористання земельної ділянки для сільськогосподарського виробництва протягом року від дня її надання;
д) визнання господарства неплатоспроможним (банкрутом);
є) якщо немає жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його діяльність.
Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 94 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Подарських кооперативів. | | | ТЕМА15. Правове становище особистого селянського господарства. |