ТЕМА15. Правове становище особистого селянського господарства.

Які ознаки та поняття особистого селянського господарства?

Особисте селянське господарство громадян – це особлива форма господарсько-трудової діяльності сімейного об”єднання, заснованого на приватній власності на землю, рухоме і нерухоме майно з застосуванням особистої праці з ціллю виробництва сільськогосподарської продукції для задоволення своїх, сімейних, матеріальних і побутових потреб.

Особисте селянське господарство виступає в якості складової частини суспільного сільськогосподарського виробництва і є додатковим джерелом прибутків сім”ї.

Особисте селянське господарство слід відрізняти від підприємницької сільськогосподарської діяльності яку здійснює селянське (фермерське) господарство. Суб”єктами підприємницької діяльності є громадяни, які не зв”язані трудовими і членськими відносинами з сільськогосподарськими підприємствами. Особистим селянським господарством займаються робітники сільського господарства, інші громадяни, які здійснюють господарсько-трудову діяльність в особистому господарстві в час, вільний від роботи в суспільному виробництві. Основний прибуток власники особистих підсобних господарств одержують як працівники суспільного виробництва.

Особистим селянським господарством займаються робітники сільського господарства інші громадяни, які проживають в селі і здійснюють господарсько-трудову діяльність в особистому селянському господарстві в вільний час від роботи в суспільному виробництві.

Особисте сільське господарство характеризується такими ознаками:

а) вироблена громадянами цього господарства продукція використовується, насамперед, для власного споживання, тобто вона носить споживчий характер.

Проте, лишки від споживання цієї продукції власники особистих селянських господаств мають право реалізувати заготівельним організаціям споживчої кооперації, самостійній реалізації продуктів своєї праці на ринку і ін.

б) Це – форма виробництва, яка грунтується на приватній власності на землю, на рухоме і нерухоме майно і на особистій праці;

в) Особисте селянське господарство доповнює суспільне виробництво і має підсобний до нього характер, є додатковим (а не основним) джерелом прибутків.

Особисте селянське господарство громадян має чітко визначену земельну, майнову правосуб’єктність, що визначає його особливість.

Який правовий режим майна особистого селянського господарства?

Особисте селянське господарство – це сімейно-трудове об’єднання, в основу відносин між його членами покладено право приватної власності, а тому майнові відносини, що складаються в ньому між подружжям та іншими членами сім’ї регулюються ЦК України, Законом “Про власність”, кодексом України “Про шлюб та сім’ю”, Земельним кодексом України, шлюбним контрактом, укладеним подружжям та іншим чинним законодавством. Відповідно до ст. 22 Кодексу України “Про шлюб та сім’ю” майно дружини і чоловіка належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено шлюбним контрактом. Це положення відображає і постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995р. “Про захист права приватної власності” // В зб. Постанови Пленуму Верховного суду України в цивільних справах за редакцією П.І. Шевчука. – К. – 199. – С. 438.

Правило спільної сумісної власності розповсюджується і на відносини з приводу майна, яке придбане внаслідок суспільної праці членів сім’ї, а також майна придбаного внаслідок спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності, якщо це не закріплено в угоді і не передбачене нею інше, а саме право спільної часткової власності.

Чинне законодавство визначає коло об’єктів, що можуть бути у приватній власності громадян. Оскільки в основі особистого селянського господарства лежить приватна власність, то згідно ст. 13 Закону “Про власність” у власності може бути таке майно: житлові будинки, квартири, господарські будівлі, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, сільськогосподарська техніка і механізми, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на них, вироблена продукція транспортні засоби, грошові кошти, акції цінні папери а також інше майно.

Законом України “Про власність” (ст.13) скасовані обмеження на склад майна, його його кількість, вартість яке може бути у приватній власності громадян, а також правило, що майно яке належить на праві приватної власності носить тільки споживчий характер.

Отже в сучасних умовах члени особистого селянського господарства можеть мати у власності будь яке майно, в будь якій кількості і використовувати його на свій розсуд, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням суб”єктного складу особистого селянського господарства форми власності на якій воно базується, правосуб”єктності власників майна характеру їх відносин в зв”язку з цим майном, можна зробити висновок, що майно господарства належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо угодою між усіма його членами чи контрактом між подружжям не передбачена спільна часткова власність.

Який правовий режит земельних ділянок які надаються для ведення особистого селянського господарства?

Згідно зі статею 4 Земельного кодексу України // ВВР.-2002.-№34.- ст.27, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статей 22,33,78,81 Земельного кодексу України громадянам України надаються із земель сільськогосподарського призначення земельні ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Виходячи із змісту вищевказаних статей земельного кодексу, іноземні громадяни, особи без громадянства та біпатриди мають право отримати земельні ділянки для особистого підсобного господарства тільки на умовах права користування (постійного чи строкового, в тому числі й на умовах оренди.

За бажанням громадян їм додатково можуть надаватись земельні ділянки в оренду. Так, відповідно до ст.93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам. Оренда земельної ділянки може бути коростроковою – не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років.

Згідно ст.89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, зокрема подружжю. Як підкреслювалось раніше, саме подружжя є суб”єктним складом особистого підсобного господарства, отже земельна ділянка в ньому належить на праві спільної сумісної власності.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попередженього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Форми державних актів передбачені Положенням”Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею” затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 р. // ВВР.-1992.-№25.-ст.356.

Дата добавления: 2015-08-10