Географічна довідка про місто та його особливості.

Після побудови електростанції в долині річки Гнилої Липи місцевість довкола Бурштина зазнала докорінних змін: була повністю розкопана гора Скала в Дем’янові, знівельовано рельєф частини території в долині Гнилої Липи, на 3-4 градуси порівняно з іншими частинами Опілля підвищилася середньорічна температура повітря, помітно зросла вологість, зник цілий ряд озер та ставків, натомість утворилося Бурштинське водосховище, з’явилися не типові для Опілля тварини та рослини. Усьому цьому є переконливі докази. Тому з огляду на сучасні відмінності в характері рельєфу, кліматичних умов, водних ресурсів, флори і фауни цілком справедливо буде виділити у складі Опілля окрему географічну зону - Бурштинське Опілля, яку інакше іменують Бурштинщина.

Саме природні умови цих земель посприяли їх заселенню, вони ж визначили рід занять місцевих жителів і протягом століть давали поштовх економічному зростанню цього регіону.

Розшукати Бурштинське Опілля на географічній карті не складно. Воно міститься в південній частині Рогатинського і північній частині Галицького районів Івано-Франківської області, між річками Свір і Нараївка. Цей природно-територіальний комплекс займає площу близько 400 кілометрів квадратних і межує з північного заходу – з Рогатинським, з південного сходу- з Тлумацьким Опіллями, а з півдня й заходу – з Галицькою улоговиною.

Кордон, що відмежовує Бурштинське Опілля від Галицької улоговини, умовно пролягає по залізничній колії Івано-Франківськ – Львів. На північ від залізничного полотна, перпендикулярно до річки Гнилої Липи, тягнуться три пасма пагорбів. Кілька століть тому біля підніжжя одного з них зародилося невелике село, що згодом перетворилося у містечко, яке стало центром цілої околиці. Назвали його Бурштином. Найближчі його сусіди – села: Коростовичі, Насташино, Вигівка, Дем’янів та Старий Мартинів.

Археологи стверджують, що в ранньозалізному віці по заболочених місцевостях Опілля видобували залізну руду. На окремих ділянках сформовані лесовидні суглинки і опідзолені чорноземи, які вважаються най - родючішими грунтами. Вони добре прогріваються і містять у собі великий запас поживних елементів, що сприяє швидкому росту культурних та дикорослих рослин. Бурштинське Опілля багате на каміння, білу і жовту глину. Найбільше її у Бурштині. У долинах річок грунти вкрилися грубим шаром мулу з піску і глини, тому не є такими родючими і місцеві жителі використовують їх як пасовища.

Упродовж останніх 45 років великий вплив на формування клімату Бурштинщини має технічне водосховище. Теплі повітряні маси разом із викидами електростанції. Здіймаючись у гору, не рідко зумовлюють парниковий ефект, наслідком якого є відсутність різких перепадів температури і часті опади. Зима на Бурштинщині переважно малосніжна і несурова. Літо дарує лише 10-15 спекотних днів, а решти літа переважає температура від +18 до +25 градусів Цельсія.

Найбільша кількість опадів у червні - у цей час на Бурштинщині часто бувають паводки. Великої шкоди полям і лукам завдали паводки у 1969 і у 1998 роках.

Окрім технічного водосховища, гідроресурси Бурштина представлені ріками Гнила Липа і Тенітницька Рудка. Близько півстоліття тому велику частину регіону вкривали озера, ставки і заплави. Більшість із них були осушені під час меліорації, а деякі зникли самі в результаті необдуманого втручання людини у природні процеси. У 70-х роках спущено воду і засипано землею озера неподалік від сучасної автозаправки та мазутопостачальних установок, а у 80-х роках – осушено ставок за Калуською дорогою у Дем’янові. Найбільшою водною артерією Бурштина є ліва притока Дністра - річка Гнила Липа, довжина якої становить 87 км. Початок їй дають джерела поблизу села Липовець Перемишлянського району Львівської області. Скоріше, під Бурштином, протікаючи по невеликій низовині, ріка розділялася на окремі рукави і утворювала тут дуже заболочену місцевість.

Зараз Гнила Липа дуже обміліла. У деяких місцях цю головну водну магістраль краю можна навіть перестрибнути. Перепади ширини річки становлять від 2 до 5 метрів. Глибина коливається від 0,5 до 1,5 метра. Швидкість течії не перевищує 0,2-0,3 м/с. Весняні паводки піднімають рівень води на 1-2,5 метра. Узимку річка на 2-3 тижні замерзає.

На річці Гнила Липа побудовано шість ставків. Два ставки із врегульованим стоком, на яких функціонує рибогосподарське підприємство, яке розводить, вирощує і реалізовує товарну продукцію. На річці Гнила Липа створено водосховище - охолоджувач Бурштинської ТЕС, площею водного дзеркала 1415 га і об’ємом води 50 млн. метрів кубічних. Водосховище справляє відчутний вплив на екосистеми лівобережжя Галицького району і має природоохоронне значення.

Через Бурштин також протікає потічок Тенітницька Рудка, названий так, очевидно, за жовто-червоний колір води.

Бурштинщина належить до зони широколистих лісів, оскільки його грунти та клімат дуже придатливі для цих деревних порід. Найпоширенішими в сучасних лісах є граб, дуб, липа і ясен. Добре прижилися насаджені людиною культурні сорти дерев: яблуні, груші, черешні, вишні, сливи. В передліссях густо розрослися кущі: шипшина, ліщина, жостір, терен. Трав’яний покрив не відрізняється великим видовим розмаїттям. Тут на заплавних луках ростуть: квасениця, підсніжник, білоцвіт весняний. Тут ще можна побачити вівсюнець, ковилу волосисту, материнку, рокитник. У водоймах та їх прибережних зонах ростуть водяний хвощ, водяна папороть, стрілолист, очерет. У Бурштинському морі дуже швидко розвиваються зелені водорості і фітопланктон.

Господарська діяльність людини призвела до зникнення на Бурштинщині одних та появи інших видів тварин і птахів. Робота промислових підприємств, вирубування лісів створили несприятливі умови для проживання в цій місцевості диких звірів. Зараз уже не зустрінеш біля водойм бобрів, а в лісі- вовків та диких кабанів. Рідше, але все ж таки можна побачити козулю, руду лисицю, куницю, ласку. Поблизу людських осель влаштовують свої домівки їжак, кріт, миша-полівка, хом’як, щур, ондатра.

Найчисельнішими серед представників фауни Бурштинського Опілля є пернаті. Технічне водосховище стало рідною домівкою для водоплавних птахів – чайок, мартинів, куликів, сірих чапель. Найпоширенішою здобиччю місцевих мисливців є дикі качки, які зимують на Бурштинському водосховищі. Стрімкі схили правого берега стали місцем гніздування для стрижів та ластівок. Також у навколишніх лісах розвелося багато яструбів. Уподобали Бурштинське Опілля й горобець, соловей, жайворонок, чорногуз. У лісах гніздяться сова, дятел і зозуля.

Дата добавления: 2015-08-10