Читайте также: |
|
Продуктивнiсть працi вимiрюeться вiдношенням обсягу виробленоi продукцii до затрат працi (середньооблiковоi чисельностi персоналу). Залежно вiд прямого або оберненого вiдношення маeмо два показники: виробiток i трудомiсткiсть. Виробiток — це кiлькiсть виробленоi продукцii за одиницю часу або кiлькiсть продукцii, яка припадаe на одного середньооблiкового працiвника чи робiтника за рiк, квартал, мiсяць. Вiн вимiрюeться вiдношенням кiлькостi виробленоi продукцii до величини робочого часу, витраченого на його виробництво: B=Q/T,де В — виробiток;Q обсяг виробленоi продукцii; Т — затрати робочого часу. Трудомiсткiсть — це показник, який характеризуe затрати часу на одиницю продукцii (тобто обернена величина виробiтку): Тр=T/Q,де Тр — трудомiсткiсть на одиницю продукцii. Методи вимiрювання продуктивностi працi (виробiтку) залежать вiд способу визначення обсягiв виробленоi продукцii. Розрiзняють натуральний, трудовий i вартiсний (грошовий) методи. Натуральний метод полягаe в тому, що обсяг виробленоi продукцii i продуктивнiсть працi розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо). Маe обмежене застосування, оскiльки пiдприeмства i галузi випускають здебiльшого рiзнорiдну продукцiю. Окрiм цього, не враховуe змiн обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях маe велику частку в загальному обсязi продукцii (будiвництво, суднобудiвництво та iп.). Трудовий метод найчастiше використовуeться на робочих мiсцях, у бригадах, на виробничих дiльницях i в цехах, де обсяг виробленоi продукцii або виконаних робiт визначаeться в нормо-годинах. У сучасних умовах найпоширенiшим методом вимiрювання продуктивностi працi e вартiсний (грошовий), який грунтуeться на використаннi вартiсних показникiв обсягу продукцii
102. Фактори продуктивностi та iх класифікація
Зарубiжнi економiсти видiляють двi основнi групи факторiв продуктивностi: зовнiшнi (якi не контролюються), внутрiшнi (якi контролюються).
Зовнiшнi фактори включають полiтичнi, соцiальнi й економiчнi аспекти розвитку суспiльства; урядовi рiшення та iнституцiйнi механiзми; наявнiсть фiнансiв, транспорту, комунiкацiй i сировини. Вони перебувають поза контролем з боку окремого пiдприeмства.
Внутрiшнi фактори — це тi, якi перебувають в зонi контролю окремого пiдприeмства i подiляються на «твердi» та «м'якi».
«Твердi» (стiйкi, сталi) включають в себе вирiб,технологiю та устаткування, сировину
«М'якi» (змiннi) фактори включають якiсть робочоi сили, пiдвищення ефективностi ii використання за допомогою подальшого удосконалення мотивацii працi, полiпшення ii подiлу i кооперацii, участi всiх категорiй працiвникiв в управлiннi пiдприeмством;органiзацiйнi системи i методи, стилi i методи управлiння
Зовнiшнi фактори впливають на стратегiю дiяльностi пiдприeмства i продуктивнiсть. Так, удосконалення урядом податковоi полiтики, законодавства про працю, соцiальноi iнфраструктури, полiтики цiн, забезпечення бiльш рацiонального порядку використання природних ресурсiв мотивують вiдповiднi рiшення на пiдприeмствi щодо структурного: органiзацiйно-технологiчного його функцiонування.
103. Резерви зростання продуктивностi праці
Резерви зростання продуктивностi працi — це невикористанi можливостi економii затрат працi (як живоi, так i уречевленоi), якi виникають унаслiдок дii тих чи iнших факторiв (удосконалення технiки, технологii, органiзацii виробництва i працi тощо). Рiвень продуктивностi працi залежить вiд ступеня використання резервiв.
Резерви можна класифiкувати вiдносно часу iх використання, а також сфери виникнення.
За часом використання розрiзняють поточнi й перспективнi резерви.
За сферами виникнення розрiзняють загальнодержавнi, регiональнi, мiжгалузевi, галузевi, внутрiшньовиробничi резерви.
внутрiшньовиробничi резерви можна подiлити нарезерви зниження трудомiсткостi продукцii;резерви полiпшення використання робочого часу.
Резерви пiдвищення продуктивностi працi безмежнi, як i науково-технiчний прогрес, удосконалення органiзацii виробництва, працi й управлiння. Тому в кожний конкретний перiод треба використовувати тi резерви, що дають максимальну економiю працi за мiнiмальних витрат.
Необхiдною умовою виявлення i використання резервiв e iх кiлькiсна оцiнка.
Резерви можуть оцiнюватися в абсолютних i вiдносних величинах. На конкретний перiод величину резервiв можна визначити як рiзницю мiж досягнутим i максимально можливим рiвнем продуктивностi працi.
Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 39 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Продуктивнiсть працi, ii iнтенсивнiсть | | | Теоретико-методологiчнi аспекти ефективностi працi |