Освіта в роки Укр. революції 1917-1920 pp.

Із широкого комплексу цієї культ.-творчої роботи на перший план висувалося пи­тання шк. будівництва. На 1917 р. в Україні діяло бл. 30 тис. шкіл, у яких працювало 58 тис. освітян, але діюча система освіти майже на 70 % була зрусифікована й охоплювала навчанням лише близько 50 % дітей шк. віку. Вирішуючи ці питання, уряди Центр. Ради і Гетьма­нату, спільно з гром. і культ. організаціями, виділяли по­силені асигнування на будівництво або заснування нових укр. шкіл. У результаті цих заходів, протягом 1917-1918 pp., у доповнення до діючих відкрилося 760 шкіл, які відповідали статусу сер. і мали період навчання 7-10 років, та бл. 10 тис. поч. шкіл.

Наступним кроком у подальшому розвитку освіти, стало прийнят­тя Директорією УНР програми переведення школи на дванадцятирічний термін навчання, а потім Раднаркомом УСРР постанови (січень 1920 р.) про створення єдиної семирічної трудової школи. На основі цих рішень відбулася докорінна перебудова матер.-техн. бази освіти. Із 47 тис. шкіл 1,2 тис. отримали право надавати учням сер. освіту, 20 тис. — семирічну, 15 тис. — початкову, а решта, які не мали своїх при­міщень, були повинні займатися ліквідацією неписьменності серед дорос­лого населення. Реформована школа надавала безкоштовну освіту й охо­пила навчанням близько 3 млн. (85 %) дітей шк. віку, а в регіонах, менш розорених гром. війною, цей показник сягав 95—100 %.

Для нової школи інтенсивно готувались учителі. За чотири роки педа­гогічні вищі навч. заклади республіки випустили 6 тис. освітян, 20 тис. чол. пройшли перекваліфікацію для роботи в укр. школах. Восе­ни 1920 р. у 700 навч. закладах готувалося 60 тис. працівників освіти і культури, а у вищих навч. закладах республіки — майже 20 тис. майбутніх педагогів. Цей контингент учителів створив передумови проведення в наступні роки широкої українізації освіти, дав змогу посадити за парти всіх дітей шк. віку й розгорнути масову ліквідації непись­менності серед дорослого населення.

Будівництво нової школи об'єктивно поставило перед педаг. кадрами й владними структурами держави завдання переглянути навч. програми та забезпечити школи україномовною й українознав­чою навч. і худ. літературою. Вирішенням цієї проблеми займалася створена Ген. Секретаріатом освіти комісія з напи­сання нових підручників. До її складу на різних етапах діяльності входи­ли І. Стешенко, П. Холодний, П. Сушицький, М. Грушевський, І. Огієнко, О.Кисіль, Б. Білецький, С Русова, А. Лещенко, І. Власенко, Д. Багалій та інші відомі вчені та педагоги України. Ними були написані або укладені десятки найменувань підручників з укр. мови, літератури, історії, географії, етнографії, математики, фізики, хімії та інших предметів, які вивчалися у школах. Худ. оформленням книжок займалися Г. Нарбут, А. Середа, Ю. Павлович, М. Козик, К. Трохименко, Ф. Красицький, К. Анто­нович. Друкували літературу такі потужні видавництва, як "Криниця", "Сло­во", "Сіяч", "Вернигора", "Промінь".

У процесі формування нац. школи розпочалася розбудова ра­ніше малопоширеного упорядкованого дошк. виховання дітей. До осені 1920 р. у кожній губернії республіки було створено до 80—100 дит­садків, декілька сотень доглядових кімнат-садків, майданчиків, денних са­наторіїв тощо, в яких перебували 170 тис. дітей, а це становило 20 % малят дошк. віку. Для безпритульних дітей, кількість яких за три роки гром. війни зросла з 20 до 120 тис. чол., було відкрито 750 дитбудинків, шкіл-інтернатів на 55 тис. дітей шк. віку й налагоджено в них на­вчання. Для сиріт дошк. — 3,7 тис. притулків на 18 тис. чол.

Поряд з шк. будівництвом формувалася система позашк. освіти, спрямована на ліквідацію неписьменності серед дорослого насе­лення та підвищення його загальнокульт. рівня. Цю проблему в ранг найпершої держ. ваги винесла Центр. Рада, створивши в структурі Ген. Секретаріату освіти Департамент позашк. освіти. Надалі схожі структури діяли при всіх урядах України. Вони орган­ізовували проведення широкого комплексу робіт, пов'язаних з ліквіда­цією неписьменності. Серед них найбільш поширено було створення вечірніх шкіл, курсів лікнепів, гуртків грамотності, хат-читалень, а для тих, хто уже мав первинну освіту, — нар. університетів, будинків освіти, клубів з різними секціями культ.-просвітньої роботи. За чотири роки в Україні для неграмотних людей відкрилося 8 тис. постійно діючих вечірніх шкіл та курсів письменності, у яких водночас навчалося 250 тис. чол. При 100 нар. університетах, клубах, "Просвітах", бібліотеках тощо діяли гуртки, які охоплювали процесом самоосвіти близько 2 млн чол. малописьменного населення, а культ. роботою — мільйони громадян.

Складовою освітньої роботи була розбудова профес. освіти. На 1917 р. в Україні діяло декілька сотень проф. училищ та технікумів. Проте під час Першої св. війни частина з них внаслідок ек. розрухи припинила своє існування. Тому укр. урядам систему про­ф. освіти фактично слід було створювати заново. У результаті цієї роботи до поч. 1921 р. в республіці відкрилося 1045 різнопрофільних проф. шкіл, училищ, технікумів, навч. майстерень, які охо­пили навчанням 174 тис. юнаків і дівчат.

У роки визв. змагань розгорнулося формування нац. ви­щої освіти й наук.-дослідної роботи. Влітку 1917 р. з ініціативи членів Центр. Ради І. Стешенка, С Петлюри, М. Ковалевського в Києві відкрився перший укр. вищий навч. заклад — нар. університет у складі чотирьох факультетів. Його ректором уряд призна­чив І. Ганницького. До весни 1918 р. Рада Нар. Міністрів УНР за до­помогою місц. органів влади, "Просвіт", гром. організацій зас­нувала наук.-педаг. академію, Академію мистецтв, географ., технологічний інститути в м. Києві, художньо-промисловий інститут у Миргороді та Вищу ек. раду, остання готувала фахівців банків­ської справи, торгівлі, економістів. У новостворених і діючих вищих навч. закладах українізувався навч. процес шляхом відкриття українознавчих факультетів, кафедр, спеціалізацій, запровадження украї­номовного читання лекцій й ведення практичних занять.

Інтенсивне будівництво вищої освіти проходило в період Гетьманату. Цією проблемою займалася спец. комісія на чолі з видатним ученим В. Вернадським. Завдяки її роботі та фін. підтримці з боку держави й різних зацікавлених організацій, у столиці на основі Київ. нар. універ­ситету відкрився держ. університет, було засновано університети в Ка­теринославі, Кам'янці-Подільському, Ялті, два факультети на рівні універси­тету в Полтаві, педінститут у Сумах, інститути історії, мистецтва, археології у Києві. Були оголошені українськими Київ. (Святого Володимира), Хар­к., Одес. університети. Розбудовувалася вища освіта техн. й аграрного спрямування. Рада Міністрів виділила кошти на створення елект­ротехн. факультету в Київ. політехн. інституті, Микол. і Херс. політехнічного, Одес. геофізичного та ряду інших вищих навч. закладів техн. профілю. Профінансувала будівниц­тво сільськогосп. інституту для степової зони в Херсоні, ветери­нарного в Харкові, відкриття агрономічного відділу на механіко-матем. факультеті університету Св. Володимира, затвердила проект по­будови у столиці Сільськогосподарської академії.

Широкий вихід Укр. Держави на міжнар. арену поставив перед Гетьманатом завдання готувати фахівців для роботи в дипломатич­них представництвах. Для цього в Києві були засновані Консульський та Близькосх. інститути, які готували фахівців-міжнародників. Гетьма­нат відкрив також ряд вищих навч. закладів з підготовки військ. спеціалістів, інженерів і техніків залізн. та водного транспорту, працівників торгівлі, медицини, культ. установ тощо.

Розвиваючи систему вищої освіти, уряд потурбувався про забезпечен­ня її науковцями. Він надав право всім університетам та дев'ятьом про­відним інститутам, зокрема Київ. політехнічному, комерційному, медичному, Харк. технічному і ветеринарному та ін., відкривати аспірантуру й докторантуру для захисту дисертацій і надавати наук. сту­пені здобувачам.

Вінцем діяльності уряду П. Скоропадського в напрямі розвитку освіти і науки стало створення (листопад 1918 р.) Укр. академії наук (УАН), яку очолив В. Вернадський.

Підтримку вищій освіті надавала Директорія УНР. Але через її нетрива­ле правління в Україні, вона не стала такою результативною, як за гетьма­нату. Зокрема, Рада Нар. Міністрів виділила матер. допомогу для становлення Академії наук й Кам'янець-Подільського університету, профінансувала відкриття десяти педінститутів, затвердила програму побудови нових університетів в Умані, Сумах, Вінниці та деяких інших містах. Про­довжила політику українізації вищих навч. закладів і введення без­коштовного навчання для студентів.

Все це разом позитивно впливало на формування укр. вищої освіти.

Значні кошти на вищу освіту навесні 1919 р. направив Раднарком УСРР. Він профінансував відкриття трьох сільськогосподарських, медичного, гео­логічного та деяких інших інститутів, реформував групу педучилищ у пед­інститути тощо. Проте, коли республіку було захоплено Добровольчою ар­мією, військ. адміністрація остаточно заборонила вивчення укр. мови в школах та закрила майже всі укр. вищі навч. заклади, у тому числі й Академію наук. Внаслідок цієї політики, після вигнання денікінців з України систему вищої освіти значною мірою слід було створюва­ти заново. Однак ек. розруха, яку залишили після себе Доброволь­ча армія, а згодом польська і врангелівська інтервенції, не давала можливості розгорнути широку розбудову мережі нових навч. закла­дів, як цього вимагали потреби суспільства. Тому навесні 1920 р. Раднарком УСРР вирішив з метою більш ефективного використання матер.-тех­н. бази та наук. потенціалу діючих вищих навч. закладів об'єднати дрібні однопрофільні інститути в більш великі вищі навч. заклади, але з дещо скороченим терміном навчання в них у три-чотири роки. У плані реалізації цього курсу на базі групи педучилищ, нар. й держ. університетів було створено 20 пед. та декілька інститутів гуманітарного й техн. профілю. Проте рішення про ліквідацію університетів було невиправданим, оскільки в інститутах, створених на їх основі, науковий рівень підготовки фахівців був значно нижчий університетського. Тому на початку 1930-х років в Україні знову повернулися до уні­верситетської освіти.

Підсумовуючи результати роботи в напрямі вищої освіти в 1917— 1920 pp., слід зазначити, що за ці роки мережа інститутів і університе­тів України зросла з 26 до 60 одиниць, а студ. склад збільшився з 35 до 82 тис. чол. У багатьох вищих навч. закла­дах розгорнулися українізація навч. процесів та запрова­дження вивчення українознавчих дисциплін. Все це разом дає пра­во стверджувати, що в цей період було закладено основу формуван­ня нац. вищої освіти.

Наука в 1917—1920 pp. Стосовно наук.-дослідної роботи у 1917— 1920 pp., то її центрами були колективи інститутів, університетів, наук. товариства, Укр. академія наук.

Влітку 1919 р. в Академії наук працювало 1100 співробітників. Серед них — В. Вернадський, Д. Багалій, А. Кримський, М. Петров, С. Смаль-Стоцький, М. Кащенко, С. Тимошенко, Ф. Тарнавський, О. Левицький, С. Єфремов та інші видатні учені.

У структурі УАН діяло декілька наук.-дослід­них інститутів, лабораторій, комісій, які досліджували різні проблеми з історії України, літератури, мови, фізики, хімії, економіки нар. гос­подарства тощо.

Зокрема, термінологічна комісія на чолі з П. Тутковським розробила укр. гуманітарну та природничо-техн. термінологію й випустила у світ орфографічні словники з різних наук. проблем.

Літ. комісія, очолювана С Єфремовим, підготувала до видання літ. спадщину Т. Шевченка, І. Франка, В. Антоновича, М. Драгоманова, понад 40 томів (600 друк. арк.) творів О. Потебні.

Археологічна комісія під кер. М. Біляшівського розробила програму розвитку археолог. науки в Україні й склала мапу археолог. пам'яток республіки.

Комі­сія вивчення природних ресурсів систематизувала дослідження з цієї про­блеми й опублікувала рекомендації для їх ефективного використання тощо.

Наук. проблеми розробляли також професорсько-викладацькі колек­тиви вищих навч. закладів. Їхніми зусиллями видавалися підручники та загальноосвітня література для шкіл, проф. училищ, інститутів з історії, укр. літератури, географії, хімії, фізики, біології, етнографії та інших предметів. Пошуковою роботою займалися всі 30 наук. то­вариств республіки, в яких працювали сотні науковців.

Дата добавления: 2015-07-25