Читайте также:
|
|
Йому властиві розрив із традиційним досвідом творчості, постійний пошук нових худ. форм як самоцінного явища.
Він зачепив усі види худ. творчості, але найяскравіше виявився саме в образотворчому мистецтві, давши життя таким напрямам, як експресіонізм, кубізм, футуризм, сюрреалізм, концептуалізм та ін.
Відмітною ознакою модернізму стало виникнення та поширення нового творчого методу - абстракціонізму (від лат. віддалений).
Його ще називають «безпредметним», або «нефігуративним», мистецтвом. Основна ознака абстракціонізму - принципова відмова від зображення реальних предметів і явищ. Твір абстрактного мистецтва створюється за допомогою формальних худ. елементів (кольорової плями, лінії, геометричної або вільної форми, фактури, об'єму тощо). Принцип композиційної побудови може бути як імпульсивно-стихійним, так і раціонально впорядкованим.
Отже, абстракціонізм - це не напрям і не стиль у мистецтві, а саме творчий метод. Він протилежний фігуративному методу, основою якого є відтворення конкретних життєвих форм. У деяких напрямах образотворчого мистецтва (наприклад, в експресіонізмі) можуть використовуватися обидва методи: як абстрактний, так і фігуративний. Між ними, як між двома протилежними полюсами, пролягає безмежний простір, в якому відбувалися творчі пошуки суч. образотворчого мистецтва.
Як же сприймати абстрактне мистецтво? Для цього слід відкинути стереотипи, зрозуміти, що мистецький твір не обов'язково має містити конкретну інформацію. Абстрактні твори стимулюють фантазію, викликають певний настрій, емоції, асоціації. Їх потрібно сприймати як музику - почуттям. Адже музика - це також абстрактне мистецтво. Якщо музика твориться за допомогою впорядкування першоелементів - звуків, то в живопису цими першоелементами є кольори, форми, лінії.
Одним із перших абстракціоністів був всесвітньовідомий художник Казимир Малевич (1878-1935). Його творчість однаковою мірою належить як укр., так і рос. мистецтву. К. Малевич - основоположник принципово нового мистецького напряму - супрематизму (лат, найвищий). Для цього напряму характерне поєднання найпростіших геометричних фігур різних кольорів і розмірів, що складають урівноважені асиметричні композиції, сповнені внутрішнього руху. Метою його були пошуки певних формальних першооснов світобудови. Найвідоміший твір К. Малевича - знаменитий «Чорний квадрат», однак символом цього напряму і програмним твором митця вважають картину «Білий квадрат», в якій поєдналися універсальні, на погляд художника, колір і форма.
У своїй творчості К. Малевич не обмежувався абстракціонізмом. Його пензлю належать цікаві фігуративні картини («Червона кіннота», «Селянський спас», «Автопортрет» та ін.). У них художник також шукав виразні, ефектні поєднання форми й кольору.
Один із провідних мистецьких напрямів сучасного образотворчого мистецтва минулого століття, що захопив і Україну, - експресіонізм. Художни-ки-експресіоністи намагалися втілити в явищах зовнішнього світу внутрішні душевні поривання. Їхнім творам притаманні пристрасність, напруженість, загострена емоційність. Джерелом натхнення для багатьох представників цього напряму було мистецтво великого гол. живописця Вінсента ван Гога.
Яскраве емоційне враження справляють твори укр. експресіоністів Василя Седляра (ілюстрації до «Кобзаря»), Олександра Довгаля («Розподіл пайка»), Мойсея Фрадкіна («Похорон»), Марії Котляревської («Оплакування»), Леопольда Левицького («В'язниця»). Великою енергетичною силою просякнуті абстрактні експресіоністичні твори видатних укр. авангардистів Віктора Пальмова («Спогад про Японію»), Василя Єрмилова («Знамення»).
Експресіонізм залишався одним із провідних худ. напрямів упродовж усього століття. Розвивається він і в наші дні.
Чи не найпоширенішою модерністською течією в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст. кубізм (від фр. куб).
На перший погляд, це мистецтво абстрактне та геометричне. Проте насправді воно по-новому відображує реальні об'єкти, які нібито «розплющені» на площині полотна так, що різні грані того самого предмета можна спостерігати під різним кутом зору.
Основоположниками кубізму в живопису були фр. художники Пабло Пікассо та Жорж Брак, у скульптурі – укр. Олександр Архипенко (1887-1964). Творчість цього митця має всесв. значення. Він створив понад тисячу скульптур, чимало з яких виходять за стилістичні межі кубізму. Широковідомі твори видатного скульптора - «Мати й дитина», «Карусель IT еро», «Білий торс». «Мадонна», портрети Т. Шевченка, І. Франка та ін. О. Архипенко запровадив у мистецтві скульптури багато новацій, які досі використовують скульптори всього світу. Він винайшов рухому скульптуру, що складалася з різноманітних елементів, став використовувати колір, розширив пластичні можливості скульптури введенням наскрізних отворів та увігнутих поверхонь. Творам майстра притаманні бездоганне відчуття форми, виразність силуетів, вишуканість і гармонія. О. Архипенко - одна з найвагоміших постатей у мистецтві укр. діаспори.
Кубізмом у 10-20-х роках XX ст. захоплювалося багато укр. митців: Олександра Екстер («Місто»), Олександр Богомазов («Портрет дружини»), Володимир Бурлюк («Портрет батька»), Лазар Лисицький («Композиція»), Казимир Малевич («Авіатор»), Іван Кавалерідзе (пам'ятники Артему в Артемівську і Слов'яногорську) та ін.
Близьким до кубізму був футуризм (від лат. майбутнє) - один із провідних напрямів авангарду, започаткований іт. поетом Філіппо Марінетті. Послідовники цього напряму вбачали своє завдання у звільненні від тягаря минулого й уславленні сучасності.
Футуризм швидко набув популярності в Росії та Україні, як у літературі, так і в образотворчому мистецтві (пригадаймо футуристичний період творчості Володимира Маяковського, укр. поета-футуриста Михайля Семенка та ін.). Футуристи були у захваті від техніки, нових засобів пересування та зв'язку й прагнули передати ілюзію руху та швидкості. Для досягнення ефекту динамічності вони використовували кутасті форми та різкі контури, поєднували зображення одного предмета в різних положеннях. Футуристи вважали, що під впливом світла й руху тіла втрачають свою матеріальність. Тому вони намагалися створити ілюзію одномоментності дій, які насправді відбуваються послідовно.
В Україні цей напрям знайшов розвиток у творчості Олександри Екстер («Київ, Фундуклеївська уночі», «Рух кольорів»), Олександра Богомазова («Київ, Львівська вулиця», «Потяг»), Вадима Меллера («Композиція»), Давида Бурлюка («Час») та ін.
У поглядах на завдання мистецтва й творчі методи кубісти й футуристи мали багато спільного. Тому вони швидко об'єдналися, утворивши єдиний напрям - кубофутуризм.
"В образотворчому мистецтві та архітектурі України 10-х поч. 30-х рр. XX ст. вагоме місце посідав конструктивізм (від лат. побудова). Його прихильники - під гаслом «конструювання навколишнього середовища»-намагалися досягти підкресленої простоти, зверталися до імітації форм і методів сучасного технологічного процесу. Конструктивістська скульптура створювалася безпосередньо з продуктів промислового виробництва. У живопису аналогічного ефекту досягали використанням абстрактних форм і несподіваних фактур. Значного поширення конструктивізм набув у декоративно-ужитковому, театрально-декораційному мистецтві, книжковій графіці та дизайні.
Яскравим представником укр. конструктивізму був Василь Єрмилов (1894-1967) - талановитий майстер композиції.
Його сміливі новаторські твори «Арлекін», «Портрет художника О. Почтенного», «Гітара», «Композиція з літерами» приваблюють довершеною гармонійністю побудови.
Загалом напрямів було набагато більше, оскільки авангардизм - це надзвичайно об'ємне та різноманітне явище.
У чому полягало його значення? Чи немає перебільшення в тому, що авангардизм вважають великим?
Прихильники цього напряму довели, що мистецтво може і має право бути різним, що творчий пошук не знає обмежень.
І хоч укр. авангард на початку 30-х рр. було заборонено, він залишив яскравий слід у вітч. мистецтві.
Його ідеї та знахідки використовують суч. укр. художники, які працюють в умовах повної свободи творчості.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 186 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
СТИЛЬ МОДЕРН | | | ШКОЛА УКР. МОНУМЕНТАЛІСТІВ М. БОЙЧУКА |