Посилення художньо-творчої спрямованості уроків музики

Головна особливість уроків музики як ми­стецтва — художньо-т ворча спрямованість музичного навчання й виховання школярів. Вона має вияв­лятися в усьому: у змісті й структурі уроків, у методах і при­йомах, що їх застосовує вчитель, в осмисленні учнями різних музичних явищ.

Музика — предмет незвичайний, не схожий на інші. Діти можуть відчути це вже на початку уроку, якщо вітання вчи­теля буде музичним.

Звичайні навчальні завдання будуть цікавішими для дітей. якщо запропонувати їх у віршованій формі. Наприклад:

Музиканти є в нас справжні,

Інструмент наш не мовчить.

Запитання для уважних:

Що за музика звучить?

Хто сьогодні голос має,

Має пам'ять, ще й яку?

Хто нам гарно заспіває

Нашу пісеньку дзвінку?

Толі, Тані і Марини,

Спробуйте все відгадати.

Зараз буде вікторина!

Всі готові? Не дрімати!

Важливе значення в процесі різних видів музичної діяль­ності має х у д о ж н ьо-т ворче осмислення музичних явиш. Так, можна просто пояснити дітям (як ча­сто й буває), що реприза — це знак повторення. Але ж ціка­во з'ясувати, чому той чи інший музичний фрагмент повто­рюється двічі? Може, тому, що композитору дуже сподоба­лася музична інтонація, і він вирішив її повторити? А може, він хоче повторити мелодію, щоб вона пролунала дещо інакше?

Згідно з теорією музики синкопа — це переміщення ак­центу з сильної долі на слабку. Але чому акцент (наголос) переміщується із сильної долі? Адже ми знаємо, що тому вона й зветься сильною, що енергійніша. Чому вона виріши­ла «віддати» свою енергію? Втім, якщо прислухатися до му­зики, то почуємо, що вона не віддає своєї енергії. Сильна доля в синкопі (якщо є звук на цій долі) завжди хоче бути важливішою, вона «бореться за свої права». Отже, синко­па — це своєрідна боротьба? Але й слабка доля «не здаєть­ся» — боротьба надає їй сил. Хто ж перемагає в цій боротьбі?

Художньо-творче осмислення неоднозначне, варіативне. Так, одну й ту саму пісню можна проспівати по-різному, залежно від обставин: коли виконують пісню (уранці, увече­рі), кому виконавці її дарують (орієнтація на слухача). У бе­сідах про музику навряд чи варто з'ясовувати всі деталі, ба­жано завжди стимулювати учнів до подальших розміркову­вань. Діти мають відчувати, що в музиці є якась таємниця, і розгадати її буває нелегко.

У музичному вихованні має бути ще й художнє співробітництво, тобто співпраця учнів і вчителя з поетами, композиторами. Так, пропонуючи дітям пісню для розучування, можна поряд з оригіналом виконати й інші мелодії на той самий текст. Школярі вибирають той варіант, який їм більше сподобався, обґрунтовуючи свій ви­бір. Таке співробітництво дуже корисне для дітей, оскільки розвиває їхнє музично-творче мислення, але й ставить висо­кі вимоги до професійної майстерності вчителя. Можливо, що окремі діти візьмуть одну пісню, решта — іншу. Тоді до­цільно розучити 2 (або 3) пісні, «інакше буде несправедли­во». Учитель має показати дітям, що на один і той самий літературний текст можна створити різні мелодії, і таким чином діти поступово усвідомлять, що мистецтво багатозначне й різноманітне.

На уроках мистецтва методи, що їх застосовує вчитель, мають бути більш художніми. Так, метод розповіді перетво­рюється в метод художньої розповіді, метод бесіди — у ме­тод художньої бесіди. Це залежить від використання вчите­лем і дітьми літературно-художніх прийомів: образних по­рівнянь, епітетів, ігрових елементів (які також можна вважати одним з різновидів художніх прийомів), цікавих історій, казок.

Художньо-творча спрямованість уроків може виявитися в сюжетному взаємозв'язку музичних творів, що звучать на уроці. Наприклад, заплановано повторити україн­ську народну пісню «Галя по садочку ходила» й розучити білоруську народну пісню «Сів комарик на дубочок». Повто­ривши з дітьми пісню, учитель каже:

— Галя знайшла хусточку, повеселішала й побігла, підстри­буючи, по садочку. Раптом побачила маленького комарика й по­думала: «Який він кумедний, як цікаво за ним спостерігати!» І що ж Галя побачила? Про це й співається в пісеньці «Сів кома­рик на дубочок» (учитель виконує пісню).

На іншому уроці планують повторити пісню Л. Кніппера «Чому ведмідь взимку спить?» й українську народну пісню «Вийди, вийди, Іванку». Це може відбуватися приблизно так:

— Діти, ми повторили пісню «Чому ведмідь взимку спить?», а тепер давайте розбудимо ведмедя, бо незабаром весна, а він усе спить.

І діти просять «ведмедя» (рольова гра):

— Ведмедику, прокидайся, вже зима відходить від нас. Зараз будемо Іванка просити, щоб з нами веснянку заспівав.

Далі — імпровізоване інсценування: ведмідь відразу про­кидається чи ні? (вчитель супроводжує інсценізацію музикою).

— Діти, ми бачимо, що ведмідь після конфузу з лисицею не хоче вилазити з барлогу. Тоді давайте попросимо Іванка, щоб з нами веснянку заспівав. Може, ведмідь почує її та й прокинеться.

Діти співають пісню «Вийди, вийди, Іванку», рольова гра триває.

Іноді навчальні завдання, запропоновані учням з допомо­гою ігрових прийомів, становлять певну частину уроку:

— А тепер — змах чарівної палички, і ми опинилися в гарній вітальні, де всі зібралися спеціально для того, щоб послухати музику...

В інших випадках художньо-ігрова «канва» може бути ос­новою всього уроку, зокрема уроку-концерту, уроку-вікторини, уроку-конкурсу.

Можливі й інші типи уроків музики: урок-подорож, урок-прогулянка, урок-спектакль, урок-фантазія або урок-мрія. Урок-спектакль можна підготу­вати заздалегідь, а в окремих випадках провести його імпро­візаційно (спілкуватися тільки музичною мовою). Такі уроки потребують неабиякої творчості вчителя: він має виконувати акомпанемент до власних співацьких «висловлювань», а та­кож «музичні позивні» («налаштовуємося», «відпочиваємо», «мислимо», «згадуємо»).

Різні художні типи-назви уроків дають змогу зацікавити дітей та уникнути одноманітності. Наводимо приклади таких уроків.

Урок-міркування на тему «Куди зникла мелодія?»

Учитель виконує 2-3 сучасні пісні, в яких примітивна мелодія, допомагає дітям почути, що гарної мелодії в цих звуках немає.

— Діти, як на вашу думку, чому в окремих музичних творах немає мелодії?

— Люди неуважні один до одного.

— Вони заклопотані, усе кудись поспішають.

— Люди стали грубішими, різкішими.

Далі прослухані мелодії порівнюють з іншою музикою (ви­сокохудожньою). Зазначається, що мелодія буває різною: ніж­ною, задумливою, радісною, схвильованою. Отже, її створю­ють і виконують люди дбайливі, добрі, уважні один до одно­го. До речі, раніше, в минулі роки, музика майже завжди була мелодійною...

— Діти, а чому з вашого співу зникла мелодія? Ви співаєте кожний звук окремо, а треба, щоб звуки «переливалися» один в одний. Спробуємо ще раз...

— Але куди ж зникла мелодія? Які будуть «версії»?

— Вона сховалася в нотах, бо ми неправильно співаємо.

— Вона захворіла й лягла відпочити.

— А може, вона полетіла далеко-далеко, де ніхто не може її образити?

Перевіряємо висловлені «версії», але мелодію знайти не вдалося.

— Діти, а може, мелодія сховалася в малюнки? (Розглядаються малюнки.) Там є лінія — негруба, красива. Але це не мелодична лінія, адже її ми бачимо, але не чуємо.

— Може, пошукаємо мелодію у віршах?

Читаються 2—3 уривки з віршів.

— Там вона начебто є, але все-таки це мелодія словесної мови, хоча й дуже схожа на музичну мелодію...

— Діти, давайте покличемо мелодію — може, вона почує нас і прилетить назад?

Створюється пісенька-прохання (співацька імпровізація ді­тей і вчителя).

Можна запропонувати дітям такий текст і спільно мелодизувати його, наприклад:

Подивились в ноти ми—

Не знайшли, на диво:

Де ж ти, мелодіє,

Ніжна і красива?

За тобою скучили

Хлопці і дівчата.

Повернися ти до нас —

От це буде свято!

Після кожного куплета дівчинка, яка виконує роль мело­дії, наспівує й танцює (імпровізація). Можна заспівати цю мелодію кілька разів, роль мелодії виконують різні дівчатка.

— На наступному уроці ми продовжимо шукати мелодію і обов'язково її знайдемо.

Цей урок можна провести по-різному: у класі активному, занадто збудженому організувати його як урок-міркування (або урок-казку), у спокійному класі — як урок-детектив з відповідними «інтригуючими» інтонаціями. Основа цього уро­ку — художньо-творче осмислення музичних явищ.

Наприкінці уроку вчитель може виконати прощальну пі­сеньку на такий текст:

Жаль, урок вже закінчився,

Друзі, вдячні ми усім.

Що сьогодні ми не встигли,

Встигнемо днів через сім.

Краще музики на світі

Ще нічого не було.

До побачення вам, діти,

Не забудьте наш урок!

Отже, в музично-педагогічному процесі, що являє собою синтез науки й мистецтва, закладено невичерпні можливості для творчості вчителя й дітей. Тільки за цієї умови уроки музики будуть емоційнішими та інтелектуальнішими.

Дата добавления: 2015-07-21