Добір методів навчання

Під час вибору методів потрібно враховувати мету, зав­дання, тип і структуру уроку, особливості класу. Те, що в одних умовах є вдалим, в інших може бути непридатним. Наприклад, неодноразове застосування на уроці в молодших класах методу розповіді спричиняє стомлення учнів.

В інших випадках внаслідок напруження уваги в процесі музичної ді­яльності знижується працездатність дітей, порушується дис­ципліна в класі. Заспокоїти учнів і підвищити їхню зацікав­леність можна добре підготовленою розповіддю про компо­зитора або історію створення музичного твору.

Щоб забезпечити активність учнів у процесі навчання, вчитель не повинен часто застосовувати й репродуктивний метод (репродукція — відтворення, його суть — «роби, як я»).

Запис слів пісні під диктовку вчителя, переписування з дошки нотних прикладів у готовому вигляді дає мало користі як для виконання навчально-виховних завдань, так і для роз­витку школярів. Хоча загалом репродуктивний метод можна і треба застосовувати, наприклад у процесі формування спі­вацьких навичок. Його використову­ють і в тих випадках, коли в школярів немає опорних знань для розв'язання проблемних ситуацій.

Не слід також застосовувати на кожному уроці пояснюваль­но-ілюстративний метод. Коли матеріал, що вивчається, не є принципово новим, а логічно продовжує вивчений на поперед­ніх уроках, і діти самостійно (або частково з допомогою вчи­теля) можуть висловити потрібні судження, доцільно застосо­вувати метод проблемного викладу. Для його використання потрібно більше часу порівняно з іншими згаданими метода­ми. Це також треба враховувати під час планування уроку.

Наприклад, поєднання проблемного методу з по­яснювально-ілюстративним:

Розповідаючи четверокласникам про життя і творчість М. Лисенка, вчитель говорить, що композитора цікавили сю­жети з історичного минулого українського народу. В основу одного з творів композитора покладено повість М. Гоголя «Тарас Бульба». Учням пропонують відповісти на запитання, який, на їхню думку, музичний жанр міг би якнайкраще від­бити ці історичні події. Запитання спонукає школярів до роз­мірковування. Діти висувають різні припущення. На основі знань про музичні жанри вони роблять висновок, що такі різнопланові образи і складні життєві ситуації можна втілити тільки у великому музичному творі — симфонії або опері. Далі продовжуються міркування: для оркестру характерне тільки інструментальне звучання. В опері ж крім оркестрової партії, є сольні, ансамблеві й хорові номери, а також декора­ції. Неабияку роль відіграє й сценічна гра акторів. Порівня­но з симфонією опера — багатоплановий, синтетичний вид мистецтва. Діти з допомогою вчителя роблять висновок, що сюжет і характерні особливості дійових осіб повісті повніше й багатогранніше можна розкрити в опері.

.

Таким чином, розуміння вчителем діалектичної сутності методів навчання, їхнього взаємозв'язку й взаємопроникнення сприятиме цілеспрямованому їх вибору в кожній конкретній ситуації.

4. Доцільність детального планування уроку

На уроках молодих учителів часто бувають ситуації, коли вони ставлять класу запитання й самі на нього відпо­відають. Це не слід робити. Адже відповідаючи на запитання замість учнів, учитель гальмує їхній розумовий розвиток. Тільки в окремих випадках учителеві доцільно відпові­дати на запитання, яке він поставив.

Іноді вчитель невдало формулює запитання, і школярам важко на нього відповісти. Запитання для бесіди потрібно детально продумувати й записувати в сценарій, враховуючи й час, необхідний учням для обдумування відповідей.

Слід передбачати й можливі відповіді на поставлені запи­тання. Буває, що молодий учитель і сам нечітко уявляє, що хотів би він почути від учнів — це видно з його реакції на їхні висловлювання. Якщо відповідь неправильна або неточна, треба спрямувати думку дітей в потрібному напрямі.

Не ви­ключаючи можливості педагогічної імпровізації, необхідно зазначити, що вона грунтується на глибоких знаннях навчального мате­ріалу і завчасному продумуванні методичних прийомів згід­но з віковими та індивідуальними особливостями школярів.

Взаємодія вчителя й учнів — складний процес, в якому неможливо передбачити всі деталі. Може бути, що школярі демонструють ґрунтовніші знання та вміння, ніж передбачав учитель, або слабші; буває також, що ставлять непередбачені запитання. Бажано, щоб реакція вчи­теля в кожній конкретній ситуації була адекватною.

Майстер­ність педагога багато в чому залежить від його вміння зорієн­туватися і діяти залежно від обставин. Якщо виникає потреба, доцільно під час уроку змінити окремі його елементи: щось випустити або виконати те, що не було заплановано. Наприк­лад, формувати поняття «дводольний і тридольний розмір» можна тільки тоді, коли перед поясненням актуалізовано опорні знання про сильну й слабку долі такту. Якщо опорні знання не актуалізуються, їх треба знову формувати.

У принципі будь-яка, навіть найдосконаліша структура уроку не може бути раз і назавжди усталеною. На уроці не повинно бути штампів, застиглих структур, форм і методів. Те, що раніше давало добрі наслідки, у майбутніх уроках може бути невда­лим. Немає єдино можливої структури й тому, що кожну тему можна розкрити по-різному. Крім того, учні можуть бу­ти схвильовані якоюсь подією, що відбулася перед уроком музики. У цих випад­ках учителеві також доведеться перебудувати урок.

Сказане не знижує, а, навпаки, підвищує зна­чення попереднього планування уроку. Чим глибше й різно­бічніше підготовлений учитель, чим детальніше він проду­мав кожну педагогічну ситуацію, тим упевненіше почуває себе на уроці, тим швидша й точніша його реакція на непередба­чені обставини.

У молодих учителів нерідко виникають труднощі в проведенні уроків музики, які полягають, в основному, в недостатньому орієнтуванні в різних педагогічних ситуаціях, невмінні прийняти вдале рішення, що порушує контакт з учнями.

Головна причина цього — недоліки попе­реднього планування уроку. Готуючись до заняття, вчителі зде­більшого складають базову модель уроку: визначають його те­му, мету і завдання, приблизний зміст, музичний матеріал. Проте створення базової моделі не гарантує високої якості уроку, оскільки не забезпечує оперативності вчителя в різних педагогічних ситуаціях. Окремі вчителі музики не враховують, що за уявною легкістю приховані неабиякі труднощі. Так, ор­ганізовуючи хоровий спів, учитель повинен виявити низку про­фесійних умінь: правильно продіагностувати якість співу (спо­чатку подумки), знайти точні слова для оцінки, обрати мето­ди, за допомогою яких він зможе швидко усунути похибки.

На уроці можуть виникнути й непередбачені ситуації, на­приклад: запланований музичний матеріал вже відомий уч­ням або не викликає в них інтересу. На будь-якому уроці можливі елементи імпровізації, але не завжди вони бувають вдалими.

Небажаних наслідків можна уникнути, якщо не тільки під­готувати базову модель уроку, а й здійснити тактичне передбачення, що ґрунтується на варіюванні базової моделі. У тактичному перед­баченні доцільно враховувати:

• рівень загального й музичного розвитку конкретного класу;

• музичні й загальнохудожні інтереси дітей;

• їхнє ставлення до різних видів музичної діяльності;

• індивідуальні особливості учнів і соціально-психологічну ситуацію в класі;

• творчі можливості кожного учня і класу загалом.

На основі вивчення учнів за названими параметрами слід уточнити мету уроку, співвідношення домінуючих і допоміж­них завдань, дібрати музичний матеріал, визначити структу­ру уроку, методи і прийоми роботи.

Абстрактна базова модель уроку може мати безліч варіан­тів, зумовлених особливостями кожного конкретного класу. Учителю доцільно навчитися створювати різні варіан­ти (навіть для певного класу). Підготувавши кілька варіантів моделі уроку на основі тактичного передбачення, молоді вчи­телі почувають себе упевненіше, оскільки мають змогу ви­брати оптимальний варіант.

Вибір варіанту здійснюється безпосередньо в процесі уроку. Можливе та­кож поєднання різних варіантів — це один з видів імпровіза­ції вчителя. Оперативне передбачення — швид­ка реакція вчителя на дії учнів: грамотна діагностика й оцінка якості співу, вибір найефективніших методів у розв'язанні того чи іншого навчально-виховного завдання. Учителі му­зики повинні не тільки розуміти, в яких випадках доцільно змінити структуру уроку, використати незаплановані раніше музичні фрагменти, обрати інший ракурс бесіди, а й швидко перебудувати навчальний процес.

Іноді виникає потреба змінити поетапність ознайомлен­ня з піснею чи твором для слухання музики. Так, якщо діти збуджені й учитель знає, що вони неуважно слухатимуть йо­го вступну розповідь, варто спочатку виконати твір. Як пра­вило, діти, слухаючи його, поступово заспокоюються, і мож­на розпочинати розмову.

Реалізація оперативного передбачення — складне завдан­ня для молодих викладачів. Його можна розглядати як своє­рідний заключний етап практичної підготовки вчителя музи­ки. Передумовою оперативного передбачення є вміння за­безпечити тактичне передбачення.

5.Орієнтовний сценарій уроку музики. (приклад)

Тема уроку: Осіння природа в музиці (2 клас, II чверть).

Виховна мета: виховувати естетичне ставлення до приро­ди, емоційну чутливість до музики (закріпити знання про зображальність і виражальність у музиці).

---

Дата добавления: 2015-07-21