Використовування музично-дидактичних ігор в процесі співу

Розвиток співацьких навичок є однією із задач музичного виховання в дитячому закладі.

Пісня звучить на ранках і розвагах, музичних вечорах і спектаклях лялькового театру, вона супроводжує багато ігор, танців, хороводів, вона—один з основних моментів творчих проявів у дітей. Граючи, дитина наспівує.

Музично-дидактичні ігри, що використовуються в процесі співу, допомагають навчити дітей співати виразно, невимушено, вчать брати дихання між музичними фразами, утримувати його до кінця фрази.

У дитячому закладі дошкільники співають пісні різного характеру. Поступово діти починають розуміти: щоб передати той або інший настрій в пісні, треба виконувати її по-різному: одні пісні уривчасто або протяжно, інші — легко. Використовування прийому виконання пісні підгрупами або з солістом надасть в цьому дієву допомогу.

Для закріплення знайомих пісень використовують гру «Чарівна дзига», яку можна проводити в декількох варіантах: діти визначають пісню за вступом, заспівом, приспівом, які виконуються на фортепіано; 2—3 дітей повинні упізнати пісню за музичною фразою, проспіваною всіма або індивідуально; упізнати пісню, зіграну на металофоні або акордеоні. Цінність гри ще і в тому, що діти, визначаючи твір, закріплюють знання про музичні інструменти. Добре, коли роль ведучого в цій грі бере на себе не музичний керівник, а вихователь. У такому разі гру можна буде проводити у вільний від занять час.

Велику частину завдань діти молодшого дошкільного віку виконують за показом вихователя, музичного керівника, а потім самостійно.

У грі «Де мої дітки?» розвивається уміння розрізняти звуки, різні за висотою, діти із задоволенням відповідають тоненьким голоском мами-качки, кицьки, пташки. І вже при повторному проведенні гри малюки твердо знають, що мама-кішка співає низьким голосом, а кошеня — високим.

Для визначення звуків за висотою можна використовувати і такий прийом. Малюки слухають мелодії, характеризуючі улюблені дитячі іграшки: ведмедя, зайчика і пташку. Діти визначають музику і ставлять відповідну іграшку на певну сходинку музичної драбинки (ведмедя на нижню, зайчика — на середню, пташку — на верхню): «Ви зіграли про ведмедя, він великий і важкий, може стояти на нижній сходинці». Таким чином ігрова форма завдання дає можливість підвести дітей до розуміння низьких, середніх і високих звуків.

Звичайно для розспівування беруть нескладні музичні фрази із знайомих дітям пісень, поспівок, які діти співають з різних звуків. Одночасно вони можуть проплескати ритмічний малюнок, надалі відстукати його музичним молоточком, на бубоні або металофоні.

У середній групі завдання ускладнюються. Ритмічний малюнок поспівки береться трохи складніший. В цій групі діти повинні вже уміти самостійно виконати ритмічний малюнок поспівки на одному звуці якого-небудь музичного інструменту.

У музично-дидактичних іграх дітей цього віку можуть бути використані і ударні інструменти: різні брязкальця, бубон. Через 2—3 заняття діти, як правило, вже можуть виконати ту або іншу поспівку відразу на декількох інструментах, натискаючи певну клавішу, кнопку.

У старших групах проводиться більш різноманітна робота з розрізнення звуків за висотою і тривалістю. Поспівки допомагають дітям визначити напрям мелодії, вони вчаться знаходити в мелодії короткі і довгі звуки.

Рух мелодії вгору, вниз можна проілюструвати на музичній драбинці з п'ятьма сходинками. Дитина показує всім, як звучить мелодія, пересуває матрьошку по драбинці вгору або вниз. Після цього дітям можна запропонувати іншу поспівку і звернути їх увагу, що тут, крім руху мелодії вгору, є два звуки, які знаходяться на одній висоті. Продемонструвати це рухом руки управо на одному рівні.

Велику допомогу в роботі музичного керівника може надати фланелеграф. Фланель із зображенням нотного стану (п'яти лінійок) натягається на демонстраційну дошку. Ноти (із зворотної сторони наклеєна фланель) накладаються на яку-небудь лінійку або між лінійками нотного стану. Викладаючи ноти, діти вчаться правильно передавати мелодію знайомої пісні: визначати звуки за висотою; рух мелодії (вгору, вниз).

Для розвитку ритмічного відчуття використовуються різні музичні інструменти. Починати треба з найпростіших мелодій на одному звуці. Наприклад, можна узяти народну примовку «Андрій-горобець».

Спочатку з дітьми розучується сама примовка, - слова і мелодія. А потім вже діти передають ритмічний малюнок цієї примовки.

Різні поспівки, примовки можуть звучати в наступних дидактичних іграх: «Визнач за ритмом», «Відгадай», «Скільки нас співає?» і ін.

Дата добавления: 2015-07-20