Закономірності психічного розвитку

Загальні закономірності психічного розвитку існують як в онтогенезі, так і в дизонтогенезі.

1. При більшості порушень розвитку у цілому існує позитивна динаміка зміни психічних процесів. Діти поступово набувають соціальних навичок, формуються навички спілкування. Існують окремі випадки, коли спостерігається регрес або розпад психічних функцій. Прикладом регресу є деменція. Розпад сформованої мови і втрата культурних навичок у дітей з раннім дитячим аутизмом виникає при мутизмі у результаті впливу стресової ситуації.

2. При дизонтогенезі, як і нормальному розвитку, відзначаються вікові кризи. Однак вони мають певну своєрідність. По-перше, виникають пізніше, ніж в онтогенезі. По-друге, виявляються не завжди чітко. По-третє, у дітей з відхиленнями у розвитку у вікових криз є особливі, нетипові характеристики. Наприклад, при вихованні дитини з народження в умовах депривації пізніше виникає криза першого року життя. Зовні вона майже не помітна. Страждає весь підготовчий період до його виникнення. Особливо це проявляється при появі комплексу пожвавлення. Він має три варіанти:

1. Не помітний для оточуючих дорослих. Дитина не реагує на їх присутність так, як це відбувається у дітей, які виховуються в умовах сім'ї.
2. Дитина реагує на зовнішні стимули, пов'язані із задоволенням її фізіологічних потреб. Білий халат співвідноситься з відчуттям сухості, пляшечка з молоком - почуттям ситості. При наближенні дорослих дитина замість позитивних емоцій проявляє негативні переживання: кричить, плаче.

3. У дітей з порушеннями у розвитку є сензитивні періоди для формування певних психічних функцій. У ці періоди потрібна особлива зовнішня стимуляція. Наприклад, сентизивний період мовного розвитку триває в онтогенезі до трьох років життя дитини. Розумово відсталі діти починають говорити з 4-х років, використовуючи для спілкування лише окремі слова.

4. Найважливішу роль для розвитку дитини має словесне опосередкування різних видів психічної діяльності. Обговорювання власних дій стає найважливішим корекційним прийомом у навчанні дитини.

5. Існує явна диспропорційність між спонтанним і спрямованим варіантом розвитку у дітей з первинними порушеннями у розвитку. Рання і систематична корекція, облік індивідуальних особливостей дитини сприяють помітному поліпшенню різних видів його діяльності.

6. Модально-специфічні закономірності психічного розвитку. Вони виявляються у дітей з конкретними первинними порушеннями у розвитку:

1) з сенсорною патологією (глухі і слабочуючі, незрячі і слабозорі),

2) з порушенням інтелекту (розумова відсталість і затримка психічного розвитку);

3) з порушенням опорно-рухового апарату (дитячий церебральний параліч),

4) ранній дитячий аутизм,

5) порушення мови у дітей та дорослих (дизартрія, алалія, афазія тощо). Знання цих закономірностей дозволяє розрізняти між собою усі зазначені вище варіанти первинних порушень у психічному розвитку.

Основні напрямки виховання і навчання дітей з особливими потребами:

- інтегроване навчання дітей з проблемами психофізичного розвитку в умовах загальноосвітньої школи. Згідно цієї моделі при загальноосвітній школі організовуються спеціальні класи (класи компенсуючого типу) для дітей з конкретними порушеннями психофізичного розвитку. Навчальний процес здійснюється відокремлено за спеціальними навчальними планами, програмами, підручниками та супроводжується обов'язковими заняттями з корекційного блоку. У вільні від навчання години учні спільно зі здоровими однолітками беруть участь у різних сферах шкільного життя.

Інтегроване виховання (спільне виховання з дітьми з нормальним розвитком) можливе в таких формах:

— комбінована інтеграція (виховання у масових групах одного-двох дітей з наближеним до вікової норми рівнем психофізичного і мовного розвитку, здатних до самообслуговування та психологічно готових до спільного зі здоровими ровесниками навчання);

— часткова інтеграція (діти, які не можуть разом зі здоровими ровесниками оволодіти передбаченим програмою навчальним і виховним матеріалом, перебувають у їхній групі лише частину дня);

— тимчасова інтеграція (дітей із проблемами розвитку об'єднують зі здоровими дітьми один-два рази на місяць для загальних форм виховної роботи).

Інтегроване виховання у будь-якій формі передбачає обов'язкове керівництво психолога і вихователя-дефектолога. Включення неповносправних дітей у групи здорових однолітків потребує ранньої діагностики, спеціального навчання, максимальної корекційної психолого-педагогічної підтримки, допомоги батьків, а також відповідного обладнання, спеціальних засобів реабілітації. Дорослі (батьки, члени сім'ї, педагоги) повинні володіти вичерпною інформацією про стан здоров'я дитини, її психофізичні особливості, темпи і рівень загального розвитку. Педагогічна діагностика має проаналізувати особливості розвитку дитини, визначити її потенційні можливості, задатки та інтереси, які можуть бути використані як основні ланки у розробленні та здійсненні корекційно-розвивальних впливів. Застосування методів діагностики у навчанні і вихованні дітей сприяє своєчасному виявленню труднощів, цілеспрямованому аналізу поведінки і діяльності, встановленню причин відхилень у розвитку, добору засобів корекційних впливів.

- інклюзивне навчання, передбачає спільне перебування дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками. Навчальний процес тут здійснюється диференційовано за індивідуальними програмами, посильними для дітей, і за умов кваліфікованої спеціалізованої корекційної допомоги. Тому, крім учителя, у навчальному процесі активну участь бере помічник (асистент) вчителя, який володіє корекційно-компенсаторними технологіями. Він здійснює превентивне і корекційне сприяння та надає психологічні і корекційні послуги. Меншою, ніж у звичайних класах, є наповнюваність учнів.

Залучення різнорівневих моделей навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у інтегрованому середовищі зовсім не означає, що мережа традиційних спеціальних закладів (спеціальні школи і школи-інтернати) повинна скорочуватись. По-перше, соціально-економічні, культурологічні проблеми багатьох сімей настільки незадовільні, що батьки цих дітей не можуть більш-менш задовільно утримувати їх в умовах сім'ї, не говорячи вже про можливість оплати освітніх послуг дитини на рівні тих, які вона отримує в школі-інтернаті. По-друге, для окремих груп дітей навчання в інтегрованому середовищі мало результативне, а часом і протипоказане (аутичним, з важкими вадами мовлення, з комбінованими порушеннями тощо). Попередньо вони повинні певний час навчатися у спеціальному закладі і отримувати відповідну корекційну допомогу, без якої навчання в загальноосвітньому закладі - мало результативне. Досвід роботи спеціальних шкіл-інтернатів підтверджує їх необхідність як закладів для дітей, які потребують особливої державної допомоги у здобутті освіти і соціально-трудової реабілітації.

Контрольні запитання і завдання

1. Які види порушень в пренатальному періоді розвитку ви знаєте?

2. Чому вживання алкоголю і наркотиків призводить до порушень у розвитку дітей?

3. Для чого необхідно знати причини порушень у дітей?

4. Складіть план доповіді для батьків на тему: «Профілактика порушень психічного розвитку дітей».

5. Які основні ефективні моделі реабілітації дітей з особливими потребами вам відомі?

6. Назвіть відомі методи виховання і навчання дітей з проблемами розвитку.

7. Що таке онтогенез? Які його види і у чому їх суть?

8. Яка структура дефекту? У чому суть його первинних та вторинних ознак.

9. Які особливості навчання і виховання дітей з особливими потребами?

10. Охарактеризуйте суть інклюзивного навчання. Назвіть переваги і недоліки цього навчання і виховання.

Дата добавления: 2015-07-20