Загальні та специфічні закономірності розвитку, навчання і виховання аномальних дітей

Виховання і навчання аномальних дітей - складна соціальна, психологічна та педагогічна проблема. Основною її метою є сприяння у підготовці цих дітей узгідно з їх можливостями до самостійної, активної суспільно-корисної діяльності.

Корекційно-виховному завданню підпорядковані всі форми і види класної та позакласної роботи в процесі формування у школярів загальноосвітніх та трудових знань, умінь і навичок. На ранніх етапах навчання і розвитку ця робота передбачає збагачення уявлень аномальних дітей про навколишню дійсність, формування навичок самообслуговування, довільних рухів та інших видів діяльності.

У розвитку аномальної дитини провідну роль відіграє не первинний дефект, а його вторинні соціальні наслідки, його соціально - психологічна реалізація. Процеси компенсації не в змозі повністю виправити дефект, але вони допомагають подолати труднощі, що створюються дефектом. Тому особливо важливо соціальне виховання аномальної дитини, засноване на методах соціальної компенсації його природнього недоліку. Це означає включення дитини в різноманітні соціальні відносини, активне спілкування, суспільно корисну діяльність на основі компенсаторних можливостей.

Чим швидше починається спеціальний педагогічний вплив, тим краще розвивається процес компенсації. Корекційно-виховна робота, розпочата на ранніх етапах розвитку, попереджає вторинні наслідки порушення органів і сприяє розвитку дитини в сприятливому напрямку.

Реабілітація для дітей з особливими потребами здійснюється за допомогою медичних засобів, спрямованих на усунення або пом'якшення дефектів розвитку, а також спеціального навчання, виховання та професійну підготовку. У процесі реабілітації компенсуються функції, порушені хворобою. Завдання реабілітації вирішуються в системі спеціальних навчальних закладів для різних категорій аномальних дітей, де особливості організації навчального процесу визначаються особливостями аномального розвитку дітей.

Соціальна адаптація передбачає приведення індивідуальної та групової поведінки аномальних дітей у відповідність з системою суспільних норм і цінностей. У аномальних дітей через дефекти розвитку ускладнена взаємодія із соціальним середовищем, знижена здатність до декватного реагування на зміни, що відбуваються, ускладнюються вимоги. Вони відчувають особливі складнощі у досягненні своїх цілей у рамках існуючих норм, що може викликати у них неадекватну реакцію і призвести до відхилень у поведінці.

До завдань навчання і виховання аномальних дітей входить забезпечення адекватних взаємин із суспільством, колективом, усвідомленого виконання соціальних (і тому числі і правових) норм і правил. Соціальна адаптація відкриває аномальним дітям можливість активної участі в суспільно-корисній діяльності. Досвід спеціальних навчальних закладів показує, що учні цих шкіл здатніопанувати прийняті у нашому суспільстві норми поведінки.

Виховання аномальних дітей має велике значення для загального розвитку дітей, їх спілкування з однолітками і дорослими, формування особистості. Цілі і завдання виховання аномальної дитини визначаються загальними принципами - підготовка до активної суспільно - корисної діяльності, формування громадянських якостей, але реалізуються вони в доступному обсязі методами і засобами, які відповідають рівню та структурі дефекту. У залежності від характеру порушення висуваються спеціальні завдання, які пов'язані з подоланням її наслідків. Виховання аномальної дитини здійснюється в тісному контакті сім'ї та школи, в обстановці взаєморозуміння, взаємодопомоги, розумного поєднання вимогливості і економного (ощадного) режиму.

Виховна робота з аномальною дитиною проводиться з урахуванням її індивідуальних і вікових особливостей, спрямована на формування у неї самостійності, навичок самообслуговування, праці та культури поведінки, вміння жити і працювати в колективі. Виховання аномальної дитини вимагає делікатного, тактовного ставлення навколишніх до її психічного або фізичного недоліку, виключає фіксацію уваги на дефект, який підкреслює її неповноцінність. Важливо виховати у дитини оптимізм і впевненість, сформувати здатність долати труднощі, стимулювати компенсаторні можливості, орієнтувати на позитивні якості і разом з тим розвинути здатність до критичної оцінки своїх дій і вчинків.

Навчання та розвиток аномальних дітей - це цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь і навичок діяльності, основний засіб підготовки до життя і праці. Розвиток аномальної дитини більшою мірою, ніж нормальної, залежить від навчання. Тому за відсутності навчання або його несвоєчасного початку завдається непоправної шкоди розвитку аномальних дітей, гальмується формування їх психічних функцій, поглиблюється відставання від нормальних однолітків; при складних дефектах можливості розумового розвитку можуть виявитися нереалізованими.

У допоміжній школі, як і в масовій, навчальний процес припускає діалектичну єдність змісту, методів і організаційних форм навчання. Тут використовуються методи і прийоми навчання, прийняті в масовій школі, а також деякі методи і прийоми з інших галузей.

Недоліки розвитку пізнавальної діяльності розумово відсталих учнів, особливо мислення й мови, не дозволяють використовувати такі методи, як шкільна лекція і навчальні дискусії, диспути. Корекційна спрямованість навчання вимагає активного використання не тільки репродуктивних, але і продуктивних методів, які сприяють розвитку аналітико-синтетичної діяльності учнів, переходу їх від наочно-практичних до наочно-образних і словесно-логічних форм мислення.

Нерідко своєрідність того чи іншого методу полягає у специфіці застосованих прийомів. Наприклад, для запам'ятовування букви вчителем використовуються різні прийоми: обведення букв, вирізаних з наждачного паперу, зігнутих з дроту, складання їх з окремих елементів, розфарбовування тощо.

Велике значення має поєднання різних методів. Це буде залежати не тільки від характеру та змісту навчальної дисципліни, дидактичних завдань, підготовленості учнів, але і складу класу. Неоднорідність складу, зумовлена типологічними особливостями школярів, вимагає пошуків різних поєднань методів для успішного навчання всіх учнів. Залежно від характеру навчального матеріалу і особливостей його засвоєння школярами вчитель вибирає ті або інші методи для конкретного уроку. Слід зазначити, що специфіка застосування методів і прийомів найбільш чітко проявляється в процесі викладання кожного навчального предмета.

Дата добавления: 2015-07-20