Читайте также:
|
Виробничо-практичне (вид відомостей з технології, техніки та організації виробництва призначені фахівцям певного профілю та відповідної класифікації). Вимоги: сучасний науковий рівень, проблеми та перспективи, точно чітко сформулювати визначення та висновки; вживання термінології, символікита понять, що властиві даній галузі (у кожній галузі один і той самий термін трактується по-різному).
Під час редагування В.В. редактор повинен:
- Добре володіти методикою розкриття трудового досвіду робітників,
- Допомагати автору вміло використовувати різноманітні прийоми, що дозволяють якнайкраще донести до читача суть передових способів праці, звертати його увагу на важливі деталі,
Найчастіше використовуються такі методи подачі матеріалу про трудову і виробничу діяльність:
-Аналіз досвіду, що вже існує і використовується в роботі,
-Критика того, що є застарілим, і тому не виправдовує свого використання,
-Показ нової техніки, технології, організації праці.
Ці методи реалізуються у вироб. літературі (В.Л.) за допомогою оповіді, опису і роздуму.
Оповідь – найкраща форма тоді, коли необхідно показати послідовну зміну операцій в роботі, розповісти про технологічні процеси.
Описові тексти використовують тоді, коли мова йдеться про нову техніку, нові матеріали. Однак при цьому не завжди доречно подавати спочатку загальну характеристику «предмету», тому що часто читач-виробничник уже знайомий з принциповими даними, і йому потрібен лише такий опис, який дає уявлення про суть новизни.
Особливо важливими у В.Л. є прийоми розкриття трудового досвіду, що дозволяють наочно, цікаво, запевняюче викладати матеріал.
Одним із найпоширеніших прийомів розкриття трудового досвіду є порівняння. Перевага цього прийому в тому, що він є дохідливим, простим, доступним і досвідченим авторам і читачам і початківцям. Порівняння допомагає зв’язати старе з новим, показати, що нова техніка і технології, як правило, засновуються на попередніх досягненнях, на вже відомому багатьом читачам досвіді. Часто автори використовують також додаткові пояснення, яке дає можливість обґрунтувати той чи інший прийом роботи, допомагає засвоїти його не лише механічно, а й свідомо.
Наочно показати трудовий досвід допомагає аналогія.
У В.Л. нерідко користуються й прийомом протиставлення.
Дуже важливо, щоб висловлені твердження обґрунтовувалися прикладами. Це допомагає уникнути декларативності і робить твір більш авторитетним.
Трудовий досвід розкривається більш повно і переконливо, якщо автор навмисно фіксує увагу читача на важливих деталях. В одному випадку він використовує графічний матеріал, наприклад сильно збільшене зображення тієї чи іншої деталі машини, в іншому –привертає увагу читача власне оповіддю.
Одним із засобів розкриття виробничого досвіду є прийом підкреслення. У цьому випадку автор веде мову лише про один метод, інструмент і т.д., але детально розповідає про особливості того, що він описує.
Корисно під час розкриття нового досвіду роботи давати історичний екскурс. Це особливо доцільно, коли розповідається про виробничий колектив, що існує багато років і який зазнав значних змін.
У книгах, присвячених узагальненню трудового досвіду дуже доречним є критичний розбір. Він одзволяє з усіх боків розглянути якість обладнання, виявити його конструктивні недоліки (ненадійність, складність експлуатації і т.д.) і цим самим дати поштовх допитливій думці читача.
Одним із недоліків при розкритті трудового досвіду є надто короткий опис нововведення, неповна характеристика виконаної роботи, замовчування про деякі особливості техніки і технології, що використовуються. Уникнути цього можна, використавши прийом розгорнутої характеристики.
Важливу роль у В.В. відіграє повтор. Повтор будь-якої важливої тези, підтвердженої новими фактами, допомагає краще зрозуміти і засвоїти викладений матеріал.
У виданнях, що містять не лише опис роботи, а й різноманітні розрахунки, використовують ще один корисний прийом – приблизне розв’язання поставленої задачі. Не кожен читач зможе самостійно використати формулу, щоб отримати необхідну відповідь. Тому краще дати йому готове розв’язання.
Перевірка фактичного матеріалу
Коли мова йде про методику перевірки фактичного матеріалу, то при цьому маються на увазі порівняння фактів з авторитетними джерелами, внутрішню перевірку, офіційне підтвердження. У будь-якому випадку треба намагатися використовувати найбільш свіжі, останні дані, добирати найбільш авторитетні джерела; там, де це необхідно, слід вказувати, звідки взятий матеріал.
Значне місце займає так звана внутрішня перевірка. Мова йде про відомості, які нема можливості перевірити за допомогою інших допоміжних джерел. Уважно вчитуючись у матеріал, редактор встановлює, чи є безпомилковими розрахунки автора, чи правильні оригінальні таблиці, висновки, чи точні посилання автора на власний текст, на ілюстрацій ний матеріал.
Внутрішню перевірку краще проводити поступово, тобто спочатку перевірити підсумки в розрахунках автора, потім посилання на сторінки тексту рукопису і т.д.
Іноді автори замість того, щоб дати приблизні цифри, говорять про них, як про абсолютно точні дані. Насправді краще наводити приблизні відомості, що дають лише загальне уявлення про даний факт.
Під час внутрішньо перевірки редактор стежить за термінологією. Він вимагає, щоб автор використовував терміни, прийняті в даній галузі, і добивається однаковості їхнього вживання протягом усього рукопису.
Композиція. Використання різних видів правки
Робота над композиціє починається з критичного розгляду рукопису. Редактор визначає, чи виконане поставлене завдання, чи всі питання теми охопив автор, чи не вийшов він за межі теми. Далі перевіряється співвідношення частин рукопису: яке місце займають головні і другорядні питання. Потім – підпорядкованість частин і зв’язки між ними.
Правка-вичитка найчастіше використовується при перевиданні виробничих інструктивних матеріалів загального характеру (правила внутрішнього розпорядку в цеху або на підприємстві, протипожежної безпеки і т.д.).
Правка-скорочення використовується при підготовці збірників матеріалів, довідників виробничого характеру. Вона включає такі прийоми, як скорочення прикладів, витяг (коли текст публікується не повністю, а частково), переказ (коли частина тексту публікується повністю, а частина подається у короткому переказі), лексико-стилістичне скорочення, ліквідація абзаців.
Найбільш широко використовують скорочення прикладів, адже автори-практики для ілюстрування своєї думки перевантажують текст зайвими, вартими скорочення прикладами.
Важлива вимога до В.В. – наводитись повинні лише найнеобхідніші цифри, а там, де можна, цифри повинні округлятися.
Правка-обробка використовується при редагування В.В. найбільш часто. Основні прийоми – виправлення, уточнення, перестановка, перенос, вставка.
Правка-переробка найчастіше використовується при підготовці брошур новаторів виробництва, що володіють багатим досвідом, але не вміють викласти його для друку. Правка-переробка включає перепланування, групування матеріалів, компоновку глав, додавання, відновлення композиційних зв’язків.
Робота над мовою рукопису.
Велику увагу під час редагування В.В. треба приділяти термінології. Рекомендуються користуватися термінами, встановленими держстандартами. У випадку, коли держстандарти не містять необхідної інформації, слід користуватися термінологією, офіційно прийнятою в даній галузі (галузеві словники).
Якщо в даній галузі використовується кілька рівнозначних синонімічних термінів, вказані держстандартами, слід використовувати один термін, прийнятий в даному видавництві.
Нерідко трапляється два позначення одного й того самого поняття, причому одне виражене українським терміном, інше – іншомовним (клема – зажим, індикатор – покажчик і т.д.). в цьому випадку краще використовувати український термін. Важлива задача В.В. – знайомити читача зі спеціальною термінологією, подавати її грамотно, науково, в необхідних випадках давати роз’яснення.
У тих випадках, коли автори використовують нові слова-терміни або нові форми відомих у мові слів, редактор має стежити, щоб ці слова були зрозумілі читачеві і відповідали нормам української літературної мови.
Відбір ілюстрацій
У В.В. ілюстрації наводяться для показу переваг і особливостей нової техніки, технології, організації праці, критики недоліків і т.д.
Треба звертати увагу на:
- зміст іл. матеріалу,
- необхідність і доцільність представленого автором іл. матеріалу в даному виданні,
- доступність іл. матеріалу читачу,
- можливість використання іл. матеріалу з урахуванням наявних поліграфічних можливостей.
Іл. матеріал має бути зрозумілим, по можливості «образним», наочним.
Схеми як виразний графічний матеріал активно використовуються у В.В. існують такі схеми:
- с., що виражають функціональну залежність різноманітних елементів у складних комплексах (с. технологічного процесу);
- принципові с., що показують, які деталі були використані, як вони зв’язані між собою, який принцип дії окремих частин, вузлів (с. радіоприймача);
- кінематичні с., що зображають у найпростішому вигляді основні деталі, вузли, їх розташування і взаємозв’язок (кінематична с. друкарської машини);
- монтажні с., що дають уявлення про взаємне розташування деталей і їх зовнішній вигляд.
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 92 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Види зображальних матеріалів у технічних виданнях і особливості їх опрацювання редактором | | | РОЗДІЛ 1 |