Робота редактора над мовою і стилем технічних публікацій

Характерні особливості наук-техн. стилю:

- термінованісь мови,

- абстрактність значень,

- логічність побудови,

-стандартизованість засобів виразу, правильність і точність описуваних виробничих процесів, явищ і фактів, а також зв’язків і відношень між ними з позиції новітньої науки і термінів.

1. Визначення і усунення логічних помилок: визначення структури тексту і його логічних зв’язків; як викладено матеріал. При усуненні логічних помилок треба звертати увагу на зміщення планового матеріалу (це трапляється при нагромадженні складних речень), забороняється застосування тверджень, що взаємо виключають одне одного, також є помилкою співставлення або протиставлення логічно неоднорідних понять, стислість теж може викликати помилки - невиправданий лаконізм, неточність вживання слів.

2. Лексичні помилки: неправильне вживання термінів, зокрема професіоналізм; вживання без потреби іноземних слів.

3. Синтаксичні помилки: неправильний порядок слів і неправильне керування.

Одними з найважливіших аспектів, що визначають мовні та стилістичні пріоритети технічного видання є його цільове призначення та потенційна читацька аудиторія. Головне завдання технічної літератури – це передача технічних знань, накопичених у процесі матеріального виробництва. Тож все ж таки основна функція технічного твору – інформативна. Тобто саме інформацію, знання, а не щось інше (наприклад, у художній літературі – емоції, почуття, естетика) читач прагне знайти на сторінках технічного видання. А це породжує основні вимоги до технічного тексту: максимальна зрозумілість, однозначність, логічність. Звичайно, всього цього не можливо досягти, нехтуючи мовними й стилістичними законами. Адже використовуючи літературну, унормовану мову, автор збільшує шанси на те, що його думки, сформульовані на папері, будуть правильно, недвозначно сприйняті читачем.

Тож, в першу чергу, в технічному творі (в принципі, як і в будь-якому іншому) мають бути дотримані всі граматичні та синтаксичні норми. В контексті української мови особливу увагу слід звернути на такі аспекти: вилучення русизмів, а також неприродних нашій мові (властивих російській) синтаксичних конструкцій.

Окрім загальних мовних норм, до технічного тексту також застосовуються й більш локальні, визначені особливістю типу літератури, вимоги: уникнення емоційно забарвленої лексики, застарілих слів, діалектизмів, вилучення тавтологічних штампів. Зрозуміло, що будь-яка емоційність, образність у технічній літературі розсіює увагу читача, а отже, перешкоджає головному – глибокому і свідомому засвоєнню нової інформації. Щодо не загальновживаної лексики й тавтологічних штампів, то вони, звичайно, не сприяють насиченню та чіткості авторської думки – вони «розріджують» її.

Особливе місце в технічних текстах займають терміни. Адже саме вони містять у своєму змісті найбільшу інформативність. Однак це зовсім не означає, що нанизування термінів у тексті сприяє нагромадженню корисної інформації. Результатом такого нанизування може бути хіба що інформаційне «місиво», в якому вже не можливо буде відділити цікаві, нові відомості від інформаційного непотреба.

Важлива вимога до застосування термінів – уникати синонімії в межах одного твору. Адже різні назви одних і тих самих понять можуть призвести до цілковитої дезінформації та дезорієнтації читача.

Також дуже важливо в межах тексту наводити тлумачення тих чи інших термінів, не залишати читача сам на сам із незрозумілими словами. Бо якщо термін не має чіткого визначення, його інформативність дорівнює нулю.

Для творів технічної літератури характерний науковий, рідше науково-популярний стиль. Отож аналізуючи будь-яке технічне видання, слід зважати на дотримання в ньому всіх особливостей, норм цього стилю. Разом з тим обов’язково треба звертати увагу на потенційну читацьку аудиторію певного твору. Адже, наприклад, якщо в виробничих виданнях, орієнтованих на спеціалістів певної галузі, вживання великої кількості професіоналізмів, є явищем нормальним, і навіть корисним, то в навчальному посібнику для студентів надуживання такою лексикою викликає появу інформаційного «шуму», тобто перешкод для розуміння тексту.

Отже, робота як автора, так і редактора над мовою та стилем технічного видання вимагає неабиякої уваги, прискіпливості. Адже кожне хибне слово і кожна хибна синтактична конструкція в творі може призвести до цілковитої втрати його інформаційної цінності.

71.Робота редактора над таблицями і висновками в технічних виданнях. Методи перевірки достовірності табличного матеріалу

Таблиця – текстовий чи цифровий матеріал, розташований колонками івідокремлений один від одного лінійками.

Табличні дані мають бути однорідними і спів мірними. Основні елементи у таблиці: Номер таблиці, що зазначається без знаку №; назва таблиці, боковик, графи. Поради: Заголовок (головка) має відповідати змісту графи.

Перевірити доцільність вміщеного матеріалу у таблиці: інколи дають той самий матеріал, що вже є у тексті – це неправильно. Таблиці робити простими, зрозумілими, доступними. Треба, щоб головка була не багатоступінчастою і компактною. Підібрати конкретний чіткий заголовок таблиця повинна бути зв’язана з текстом за допомогою посилань обов’язково.

Іноді доцільно розбити одну таблицю на кілька. Назва стовпців повинні бути зв’язані синтаксично, щоб можна було читати їх як один текст. Усі позначення і данні – уніфіковані.

Вимоги до змісту таблиці:

суттєвість, а не випадковість ознак;

порівнянність даних; наявність повноти даних; достовірність вжитих даних;

підсумки перевірити;

логічна супідрядність елементів.

Якщо дані відсутні, то ставити три крапки або писати, що дані відсутні, а не залишати пустим; примітки можуть вживатися безпосередньо під таблицею або у вигляді окремої графи. Треба відрізняти від виводів – вивід з тексту, не має більше 2-х колонок, заголовку і не нумерується.

Висновки повинні містити підсумок викладеного матеріалу, може визначати подальший напрямок розвитку галузі.

Дата добавления: 2015-07-20