Види зображальних матеріалів у технічних виданнях і особливості їх опрацювання редактором

За характером зображення:

предметні (створює подібність реальним предметом – фото, малюнки);

умовні (показує окремі риси предмета – креслення, схеми, діаграми).

Серед малюнків розрізняють технічний (зображення технічних предметів).

Підписи під ілюстраціями необхідні, щоб пов’язати ілюстрацію з текстом: є прості підписи (умовне позначення ілюстрації і назва) та складні (крім назви подається розшифровка окремих деталей. Це робиться тоді, коли ці деталі не пояснюються у тексті).

При опрацюванні ілюстрацій треба:

доцільність ілюстрацій;

обов’язковий зв'язок з текстом,

придатність ілюстрацій для поліграфічного відображення.

Ілюстрація – інформація, зафіксована у двомірному просторі у вигляді крапок (пікселів) одного чи кількох кольорів на носії інформації.

Із видавничих позицій кожна ілюстрація має три компоненти:

- посилання в основному тексті на ілюстрацію;

- власне ілюстрацію;

- заголовок ілюстрації (нумераційний і тематичний), тобто її назву.

Розрізняють такі основні види ілюстрацій у технічному виданні:

а) реально-предметні (рисунок, фото);

б) умовно-предметні (креслення, схема);

в) аналітичні або абстрактні (графік, діаграма).

Рисунок – зображення художніми засобами будь-яких технічних об’єктів чи предметів або їх дії. Рисунок унаочнює об’єкт, сприяє запам’ятовуванню.

Фотознімок – зафіксований механічним способом процес роботи чи загальний вигляд предмета, механізму, машини або технічний об’єкт чи його дія. Перевага – в документальності.

Креслення – зображення в геометричних пропорціях побудови чи конструкції машини, механізму, деталей. Перевага – конкретність.

Схема – зображення предмета чи процесу в загальних рисах.

Графік – зображення на основі осі координат зміни двох чи більше величин, що порівнюються.

Діаграма – графічне зображення відношень між будь-якими величинами, що порівнюються.

Підписи до ілюстрацій складаються з п’ятьох частин:

1) назви (іноді скороченої) різновиду ілюстрації (Рис., Мал., Фото, Схема, Графік, Креслення, Карта, Ілюстрація тощо);

2) нумераційної назви, тобто порядкового номера ілюстрації;

3) тематичної назви, в якій іноді можуть вказувати складові частини ілюстрації;

4) пояснення, або експлікації, до окремих елементів ілюстрації;

5) додаткових відомостей про ілюстрацію (вказівок на джерело її запозичення, автора ілюстрації, масштаб її відтворення тощо).

Нумерація ілюстрацій буває наскрізна, індексаційна, постатейна, пороздільна.

Наскрізна – ілюстрації нумерують від першої до останньої з позначеннями: Рис. 1, Рис. 2, Рис. 3...

Індексаційна – за розділами (Рис. 1.1, Рис. 1.2, Рис. 1.3...) і за параграфами (Рис. 1.1.1, Рис. 1.1.2. Рис. 1.1.3).

Постатейна – в межах кожного твору (статті) в збірнику.

Пороздільна – вказується не тільки номер ілюстрації, а й номер чи заголовок розділу (Рис. 1, розд. 1). Застосовується рідко.

Отже, ілюстративний матеріал – вагомий аспект технічного видання, що має бути ретельно підібраний та продуманий комплексно. Ілюстрації повинні не тільки забезпечувати взаємозв’язок з основним текстом, але й виконувати у технічному тексті вагомі функції: наочну, доповнювальну, поглиблювальну, пояснювальну.

Про кількість і характер ілюстрацій у майбутньому виданні треба вести мову ще на підготовчому етапі редакційно-видавничого процесу.

Робота редактора на цьому етапі має такі напрями.

1. Разом з автором скласти комплексний план ілюстрування видання.

2. Визначити критерії відбору ілюстративного матеріалу (залежно від адресного призначення видання).

3. Визначити місце розміщення ілюстрацій і тексту.

4. Відредагувати текстівки, підписи до ілюстрацій.

Дата добавления: 2015-07-20