Роль бюрократії в реалізації демократії

Проблема співвідношення демократичної держави і бюрократії одна з центральних в світовій політичній думці. Гостро стоїть проблема бюрократії та демократії в працях соціологів та політологів України. Це обумовлено складністю процесів, що відбуваються в сус­пільно-політичному житті України і закономірним чеканням мас здо­бути, нарешті, такий демократичний порядок, який би став надійною Перепоною бюрократизму. Розглядаючи проблему співвідношення бюрократії та демократії, політолога Йєльського університету в США виходять з посилань, що, по-перше, держава - головний інститут полі­тичної системи. Її відмінна риса - суверенність, що відображається у праві офіційно представляти все суспільство, видавати закони і інші нормативні акти, обов'язкові до виконання всіма членами суспільства, здійснювати правосуддя. По-друге, державна влада має у розпоряд­женні професійний апарат управління, а також спеціальні збройні загони людей - армію, поліцію. Природно, держава виступає як сила, що здатна здійснювати насилля у ставленні до будь-якого члена сус­пільства. По-третє, в теоретичних джерелах дедалі частіше ототож­нюється поняття демократії як типу держави і правової держави. Народ особливо привертає: верховенство права в суспільстві в усіх сферах; повна незалежність трьох гілок влади - законодавчої, вико­навчої і судової; політичний плюралізм; рівність і свобода особи; народовладдя; висока політична культура мас і апарату управління; об'єктивне і повне інформування громадян про все, що відбувається в країні та за її межами та ін.

В теорії обґрунтування демократії багато політологів України га­дають, що державна адміністративна система має бути підпорядко­вана тим, хто визначає політику України, що система має бути за­гальнодоступна і скоротити до мінімуму ступінь секретності, таємничості адміністративних процедур і характеру дій, бути відкри­тою і надавати громадянам приблизно рівний доступ до управлінсь­кого апарату, незалежно від того, якими проблемами зайнятий грома­дянин - чи шукає роботу, чи потребує якоїсь інформації про життєдіяльність суспільства і самих бюрократичних структур або ж намагається вплинути на прийняття рішень. Оскільки у вищих колах бюрократії великі адміністратори фактично творять політику, отже, ідея підзвітності бюрократії часто здається наївною. В дійсності навіть на низьких рівнях державної адміністративної системи фактично сво­бода дій чиновників у тлумаченні і здійсненні державної політики перетворює їх практично у творців політики. Ось чому часто спосте­рігаються гострі конфлікти між демократично обраними державни­ми структурами і назначеними елементами бюрократичної системи. Часто буває і ігнорування виконавчою владою рішень законодавчих органів. Для більшості громадян будь-якої країни державна політи­ка - це те, що здійснюють поставленні до них адміністратори, які представляють уряд. Ні більше, ні менше, щоб там не було записа­но в законах.

Питання про адміністративну відповідальність дуже складне і су­перечливе. Демократи, особливо ті, хто оголосив про намір створи­ти демократичну систему управління, мають дуже поверхове уявлен­ня про суть і механізми реалізації намірів. У демократичній державі для членів суспільства дуже важливо, щоб адміністративні системи залишались як можна більш відкритими, доступними, щоб прийняті закони встановлювали права громадянина, соціальних спільностей, верств на доступ до інформації і, насамперед, урядової. Це особливо ефективний контроль за діяльністю чиновництва і боротьба проти негативних наслідків бюрократизму. Ось чому важливо здійснення у суспільстві реформ, що відкривають громадянам доступ до тих сфер, які виявились у владі бюрократії і стали закритими не тільки для сус­пільства, але й для обраних демократично владних структур. Та на прак­тиці реформи часто зводяться до забезпечення багатопартійності вільних виборів і політичного розширення права законодавчих інститутів виз­начати державну політику. Проте ідея демократичних реформ в тому, щоб народ - суверен з допомогою обраних представників мав мож­ливість відображати думки і бажання, а законодавчий орган перетво­рював його думки і бажання у здійсненні, офіційно рекомендовані дії. В таких реформах особливу увагу мають приділяти бюрократичній (чиновницькій) сфері. Інакше реформи приречені на провал, демок­ратичний процес гальмується і відкривається шлях до репресій, коли вимоги законодавців вийдуть за межі прийнятного.

Дата добавления: 2015-07-25