Політичне панування. Політична легітимність.

Підкорення (покора)

Підкорення (покора) - один з важливих складових елементів влади. Мотивація під­корення досить складна: страх перед сан­кціями. Довгорічна звичка до покірності, слухняність, зацікавле­ність у виконанні розпоряджень і переконаність в необхідності покори, слухняності, авторитет володаря влади серед підлеглих, та ін. і є основою мотивів підкорення, слухняності. Мотиви іс­тотно впливають на силу влади, тобто здатність її суб'єкта впли­вати на об'єкт. Може здатися, що переконливість володіння ман­датом на владу прямо залежить від законної процедури його одержання, найімовірніше, в результаті виборів. Але це прерога­тива, норма демократичного суспільства. В минулому, а в бага­тьох місцях і в сучасних умовах це може не мати ніякого значен­ня. А ось застосування сили, жорстке і без хитань, може стати тим явним психологічним правом., підкоряючись якому, більшість людей починає ставитись до нової влади з повагою. Чого ж біль­ше в таких визнаннях - реальної поваги до проявленої сили, боязні неминучої розправи або просто байдужості, особливо якщо влада на верху не змінює суті політики, що проводиться державою і тоді чергові похорони «раптово померлого правителя» тільки додають число неслужбових днів. Але так або інакше уряд може подобатись або не подобатися, але люди, як правило, підкоряються йому. Мало кому, напевне, надає задоволення сплачувати податки, але люди платять, розуміючи, що уряд володіє законним правом опо­датковувати громадян податками та ін. Якщо ж такий механізм починає давати перебої або зовсім припиняє свої дії, то це явний симптом того, що суспільство втратило почуття законності до сво­го уряду. Якщо такий вплив стає хронічним, то це свідчення того, [цо суспільство переживає кризу законності і перебуває в стані перманентної нестабільності, здатної викликати конфлікти і напру­ження. В основі законності лежить згода. Мета утримання влади будь-якою ціною чревата ускладненнями, особливо якщо хронічно зазнає спаду економіка, нестабільна політика і відсутні канали зво­ротного зв'язку з суспільством. Влада - це багатоманітні взаємо­відносини людей в умовах і обставинах, в яких проявляється здат­ність одних примушувати інших виконувати свою волю.

Влада, що тримається на страсі, викликаному загрозою сан­кції, покарань, має тенденцію до послаблення, прагнення людей позбутися неприємного емоціонального становища. Основана на звичці коритися, така влада сприймається людьми порівняно без­болісно. Саме в традиційних суспільствах одним з мотивів поко­ри, слухняності державі і ставала звичка коритися, слухатися. І поки звичка коритися не вступає в суперечності з вимогами реального життя, вона є надійним фактором стабільності влади. Якщо ж звичка коритися, покори дотримання законів приходить в суперечності з реальним життям, то влада, основана лише на звичці слухняності, покори, швидко руйнується. Влада, побудова­на на інтересі - найбільш стабільна. Добровільна покора, дотри­мання розпоряджень влади людьми визначається особистою за­інтересованістю, надто зайвим стає і контроль і застосування негативних санкцій. Особиста заінтересованість людей сприяє роз­витку у них мотивів покори, слухняності: переконаність, автори­тет, усвідомлення політичного статусу індивіда і його адаптація до суспільної і політичної системи. Покора за переконанням зв'я­зано з мотивами впливу досить глибокої свідомості: сукупністю стійких, загальноприйнятих уявлень політичної і соціальної ре­альності, цінних орієнтацій і установок, що становлять «другу при­роду» особи, адже її «перша природа» утворюється під впливом первинних, переважно біологічних потреб і повсякденних життє­вих інтересів. Саме важливим джерелом сили влади є перекона­ність людей в необхідності покори державі або іншому носію влади заради якихось більш високих, аніж безпосередні індивідуальні інтереси, мети (патріотичних, моральних, релігійних та ін.).

На базі спільної зацікавленості об'єкту і суб'єкту влади і пере­конаності підлеглих формується авторитет керівника як найбільш сприятливий для влади мотив підкори. Авторитет - це високо оцінювані якості, якими підкорені наділяють керівника і які визна­чають їх покору без загрози санкцій або переконань. Авторитет ба­зується на згоді, означає повагу до керівника, довір'я йому. Авторитет може бути істинним або фальшивим. В залежності від якос­тей, які властиві особистості керівника, авторитет буває науко­вим (якість вченості), діловим (компетентність, навики, досвід), моральним (високі моральні властивості), релігійним (святість), статусным (повага посади) та ін. Баз авторитета влада не може бути міцною і ефективною. Авторитет політичний - визнання впливу особи, організації на політичну владу. Базується автори­тет на реальних або міфічних достоїнствах, досвіді, місці, що займає особа в легітимній структурі власті. Авторитет політич­ний - обов'язкова умова лідерства. Важливіші види політичного авторитету: традиційний, що базується на звичаї, звичці покоря­тися, поважати певну особу; законний або конституційний, що набутий внаслідок поваги людей до закону, волі більшості і ха-ризматичний (виняткова талановитість, «дар божий»), зв'язаний з особистою прихильністю, відданістю лідеру, вірою в його ви­няткові якості, властивості. Політичний авторитет демократич­ного типу передбачає довір'я, можливість прощення лідеру поми­лок при успішному керівництві, не виключає критичного ставлення до нього з боку опонентів. Для політичного лідера авторитетного типу характерна концентрація влади однією особою. В перехідні періоди в деяких країнах (зокрема в країнах Співдружності неза­лежних держав) появляється особливий політичний авторитет -лідер, який наділений винятковими якостями, властивостями, ви­щою мудрістю (близькістю до божественної), особливим героїз­мом, святістю, що не властива простим смертним. Суб'єкт і об'єкт характеризують крайні полюси, активні начала структури влади.

Дата добавления: 2015-07-25