Поняття засоби влади

Нерівномірний розподіл засобів (ресур­сів) влади - важливіша соціальна причи­на підкорення або непідкорення одних лю­дей іншими. Засоби влади (ресурси) «все те, що індивід або соці­альна спільність можуть використати для впливу на інших» (Ро-берт Даль). Використовувані засоби або ті, які можуть бути використані для здійснення влади називають основами або ресур­сами (засобами) влади. Структурні засоби (ресурси) влади: зако­ни, суд, державний апарат, загони примусу (міліція, поліція), пар­тійна дисципліна, авторитет політичного лідера, центральна і регіональні структури тощо. Виділяють і такі типи ресурсів влади: страх, інтерес, переконання. Проте межі, що відділяють один ре­сурс (засіб) влади від іншого, умовні. Реальні політичні акції, тим більше реалізація політичного курсу, опираються на систему засобів влади.

Природно, засоби (ресурси) влади - всі ті засоби, використан­ня яких забезпечує вплив на об'єкт влади відповідно з метою суб'єкта влади. Засоби (ресурси) влади - це або важливі для об'єкта цінності (предмети споживання, гроші тощо), або засоби, здатні вплинути на внутрішній світ, мотиви людини (телебачен­ня, радіо, преса та ін.), або знаряддя, інструменти, механізми під­корення і владарювання - зброя, каральні загони та ін., з допомо­гою яких можна позбавити людину тих або інших цінностей, найвищою з яких вважається життя. Засоби влади, нарівні з суб'єк­том і об'єктом влади - один з важливіших ресурсів (засобів.) влади. Значимість засобів як основ влади відображена в теорії соціального обміну Пітера Блау та ін. В основі влади лежить нерівномірність розподілу засобів влади, яких не вистачає. Лю­ди, які не мають засобів влади, одержують їх в обмін на виконан­ня розпоряджень тих, хто має засоби, і тим самим одні потрапля­ють в залежність від інших, підкоряються їм. В процесі мобілізації засобів влади суб'єктом вони трансформуються у владу, що сприяє перетворенню певних засобів на вплив і систему взаємозв'язаних суб'єктів і об'єктів.

Засоби влади різноманітні. Багатоманітні і способи, методи за­доволення різних потреб і інтересів людей. Американський соціо­лог Амітай Вернер Етціоні ділить засоби влади на утилітарні, при­мусові і нормативні. Утилітарні засоби влади - це матеріальні та інші соціальні блага, зв'язані з повсякденними інтересами людей. З їх допомогою влада, особливо державна, може «купувати не тільки окремих політиків, але й задобрювати цілі верстви населення». Унітарні засоби користуються владою для заохочення і для пока­рання (зменшення зарплати недобросовісним працівникам та ін.). Примусові засоби влади звичайно виступають як заходи адмініс­тративного покарання, якщо не спрацьовують утилітарні. Норма­тивні засоби влади включають засоби впливу на внутрішній світ, свідомість, ціннісні орієнтації і норми поведінки людини, забезпе чують схвалення дій суб'єкта влади, прийняття його вимог. Якщо утилітарні і примусові засоби влади впливають на реальні обста­вини і через них на поведінку людей, то нормативні засоби влади впливають безпосередньо на свідомість і поведінку людей.

Важливішим сферам життєдіяльності суспільства властиві і за­соби влади: економічні, соціальні, політичні і культурно-інфор­маційні.

Економічні засоби влади - це матеріальні цінності, необхідні для суспільного виробництва і споживання (засоби виробництва, родючі землі, корисні копалини, продукти харчування тощо).

Соціальні засоби влади - це здатність підвищення або зни­ження соціального статусу або рангу, місця в соціальній страти­фікації. Соціальні засоби влади збігаються з економічними засо­бами влади. Так, багатство і прибутки - економічні засоби влади, але вони ж характеризують і соціальний статус (престиж, посада, освіта, соціальне забезпечення тощо).

Культурно-інформаційні засоби влади: знання та інформація, а також способи їх одержання та поширення (інститути науки і освіти, засоби масової інформації та ін.). В сучасних умовах знання та інформація, вважає американський соціолог Олвін Тоф-флер, стають важливішими засобами. В індустріально розвину­тих країнах знання, через свої переваги (безкінечність, доступ­ність, демократичність) підкорили силу і багатство, стали визначальним фактором функціонування влади. В процесі роз­витку суспільства традиційні засоби влади - сила, багатство втра­чають свій вплив, хоча і не зникають повністю. Дійсну дійову владу набувають знання та інформація. Природно, в усіх країнах знання та інформація відіграють не однакову роль і не мають переваг перед економічними, соціальними засобами влади, але досить виразно проявляється в сучасному світі тенденція значи­мості знання та інформація як джерела влади.

Силові та інші засоби влади - це зброя та апарат фізичного примусу, спеціально підготовлені люди. В державі їх ядром є ар­мія, поліція (міліція, служби безпеки, суд та прокуратура і їх атри­бути (будинки, спорядження, тюрми тощо). Силові засоби влади традиційно вважаються найефективним джерелом влади, тому що вони здатні позбавити людину вищих цінностей: життя, свободи, майна та ін. Практично суб'єктами влади (державою, політичними партіями) застосовуються в комплексі різні засоби влади. Але і са­ма людина - специфічний засіб влади. Люди - це універсальний, багатофункціональний засіб влади, що створює інші засоби влади. Людина - творець матеріальних благ (економічні засоби влади) та інформації (культурно-інформаційні засоби влади), солдат і парті-єць (політичні засоби), людина, яка володіє знаннями і поширює їх тощо. Використання засобів влади приводить в дію всі ЇЇ компо­ненти, робить реальністю її процес, що володіє методами та спосо­бами владарювання, можливістю підкорення і покори та ін.

Дуже різноманітні і способи владарювання. Говорячи про на­кази і покору маємо на увазі певний тип впливу на поведінку інших осіб, який відмінний від того, що звичайно називають впли­вом. Якщо радять студенту не пропускати занять, регулярно засво­ювати теоретичні знання, творчо працювати над першоджерела­ми, критично ставитись до джерел тощо, і студент, послухавшись поради, відвідує заняття, систематично працює над засвоєнням знань та ін., то можна твердити, що студент рахується з думкою співрозмовника і той так на нього впливає. Впливали на студента аргументацією негативного і позитивного вибору. У відносинах відсутні елементи наказу і підкорення, а, отже, і елементи влади. Відсутні елементи влади у випадку, коли рекомендують кинути палити цигарки, попереджаючи, що йому загрожує тяжкі хворо­би та ін. Навіть якщо рекомендація має форму наказу («негайно киньте палити цигарки!») вона є не що інше, як тільки вказівка на те, що паління цигарок небезпечне для здоров'я. По суті, не наказується і не забороняється, а лише роз'яснюється курцю, що це небезпечно для його життя. В дорозі на шляху деякі дорожні знаки показують і попереджають: найближча ділянка шляху не­безпечна і, отже, треба дотримуватись особливої обережності. На відміну від них є знаки, що забороняють ті чи інші дії і за які під страхом певної санкції вимагають, наприклад, обмеження швид­кості до певної межі тощо. Тут служба, що поставила подорожній знак, користується правом влади у ставленні до використання дороги і наказує їм рухатися певною обмеженою знаком швид­кістю. Якщо деякі дорожні пришляхові знаки попереджали про небезпеку, тобто впливали на поведінку подорожніх, інформую­чи їх про фактичне становище, то забороняючі і обмежуючі зна­ки пропонували вже подорожнім вести себе відповідно з певною, встановленою нормою. Але ще не досить гадати, що є наявність відносин влади у випадку віддачі наказу, розпоряджень тощо. Має бути ще і обґрунтоване переконання, що накази будуть ви­конуватись, що переконання не зустріне заперечення, заборони та ін. Тут виникає деяка складність у визначенні понять.

Звичайно ж, не завжди кожний, хто віддає накази відповідно з нормами, що існують в суспільстві, має владу. Адже може ста­тись так, що влада перетворюється в фікцію, якщо масово, пов­сюдно не виконуються накази, розпорядження та ін. Така ситуація свідчить, що той хто віддає накази та ін. не має влади, або його влада незначна, якщо тільки небагато з тих, хто одержав накази, розпорядження вважає необхідним їх виконувати. Та буває і таке становище, коли всі, кого стосуються накази, розпорядження зав­жди і повністю їх виконують.4 Зрозуміло, вводячи елементи поко­ри наказами, розпорядженнями тих, xтo здійснює владу, вноситься і певний елемент відносності. Отже, ті чи інші накази, розпоряд­ження, вказівки, рекомендації виконуються в більшій або меншій мірі. Без покори нема влади, але ця покора - явище відносне. Процес владарювання упорядковується і регулюється спеціальним механізмом влади - системою організацій, об'єднань людей і норм їх устрою і діяльності. У суспільстві механізмом влади виступають дер­жавні органи, право, політична система, політичний режим тощо.

Дата добавления: 2015-07-25