Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття і ознаки професійної злочинності

Поняття ікримінологічна характеристикаорганізованої злочинності | Детермінанти організованої злочинності | Поняття транснаціональної організованої злочинності | Відмивання "брудних" грошей злочинними організаціями | Поняття корупції та корупційних злочинів | Кримінологічна характеристика корупційної злочинності й особи корупцїонера | Детермінанти корупційної злочинності | Рецидив злочинів, його структура та різновиди | Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності | Особа рецидивістівта їх класифікація |


Читайте также:
  1. I. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ЗАКОНИ ХІМІЇ
  2. Вибори: поняття, принципи.
  3. Виборча система: поняття, основні типи
  4. Виборча система: поняття, основні типи.
  5. Визначення поняття влада
  6. Вкажіть ознаки, що не належать до “Тріади Гетчінсона”?
  7. Г. Поняття культури обмежується сферою мистецтва

1897 року на Гейдельберзькому з'їзді Міжнародного союзу кри­міналістів була зроблена наступна класифікація злочинців:

1) злочинці випадкові, епізодичні;

2) злочинці з нестійкою поведінковою характеристикою або такі,
що вчинили кілька злочинів;

3) злісні злочинці або професійні.

Як бачимо, одне з перших трактувань поняття професійного зло­чинця в основі мало єдину ознаку — затятість, небажання відмови­тися від регулярного вчинення злочинів. Однак цей термін почали вживати ще раніше. Так, начальник паризької таємної поліції Ф. Ві-док застосовував його щодо осіб, які систематично вчиняли певні злочини і відзначалися при цьому високим рівнем майстерності. От­же, наприкінці XIX ст. цей тип злочинця характеризували такими ознаками: впертістю, небажанням відійти від постійного вчинення злочинів і наявністю специфічних кримінальних навичок.

У вітчизняній кримінології до останнього часу проблема профе­сійної злочинності залишалася поза увагою дослідників. Таке стано­вище було викликане тим, що Україна знаходилась у складі СРСР, де ще в 40-х роках декларувалася перемога над професійною зло­чинністю. Тому у пострадянській кримінології не склалося однознач­ної думки з приводу її трактування.

Розглянемо основні підходи до тлумачення поняття "професійна злочинність". По-перше, під нею розуміють сукупність злочинів, вчинених за місцем основної соціальне позитивної роботи злочинця. Це здебільшого стосується посадових злочинів. По-друге, під профе­сійною злочинністю розуміють сукупність таких злочинів, що виріз-

1 Глава підготовлена за участю канд. юрид. наукД.1. Голосніченка.




няються майстерністю їх виконання. На наш погляд, найбільш пра­вильним є наступне визначення цього поняття. Професійна зло­чинність — це сукупність злочинів, вчинених особами, які обрали кримінальну діяльність своєю професією. Прибічник такого розумін­ня професійної злочинності О. І. Гуров вказує, що кримІналььа ді­яльність:

1) виступає для суб'єкта основним джерелом засобів до існування;

2) потребує особливих знань, знарядь та навичок для дог.гнен-
ня кінцевого результату;

3) обумовлює наявність тісних контактів із злочинним середови­
щем;

4) визначає вид стійкої антисуспільної діяльності (вчинення пе­
реважно однотипних злочинів)1.

Ми вважаємо, що наведений перелік ознак професійної злочин­ності не викликає сумнівів, але порядок їх розташування вимагає певних коректив. Для цього з'ясуємо значення терміну "професій­ний", який в цьому випадку несе навантаження родової ознаки. Са­ме слово "професія" (від лат. ргоГеіоге — оголошую своєю справою) означає вузькоспрямовану діяльність особи в Інтегрованій системі суспільного розподілу праці. Вузька спеціалізація призводить до ви­сокого рівня кваліфікації, що, своєю чергою, веде до більшої матері­альної винагороди за працю. Тому, якщо ми говоримо про кримі­нальний професіоналізм, то першою ознакою слід назвати діяль­ність, спрямовану на отримання джерел існування саме злочин­ним шляхом.

Відповідно, наступною ознакою виступатиме вузька "спеціалі­зація" злочинця. При цьому зазначимо, що вона вказує не на вузь­кий набір способів злочинних дій, а на напрямок кримінальної діяль­ності, в межах якого особа намагається оволодіти всіма існуючими методиками і вміло їх застосовувати залежно від зовнішніх обста­вин. Останнє і визначає третю ознаку — рівень злочинної кваліфі­кації. Саме вона дає змогу злочинцю-професіоналу отримувати мак­симальні доходи внаслідок такої діяльності і, що не менш важливо для нього, не бути викритим правоохоронними органами, Якщо не­має можливості приховати сам злочин, професійний злочинець ро­бить усе, аби ускладнити слідчим органам процес ідентифікації осо­би, а також доказування його вини в суді.

Ще одною ознакою кримінального професіоналізму є тісна вза­ємодія таких злочинців між собою. Так, на початку 70-х років у

Див.: Гуров А.Й. Профессиональная преступность: прошлое й современность. — М.,1990.


різних регіонах СРСР був виявлений своєрідний конвеєр квартир­них крадіжок. Він мав такий вигляд. Перша група злочинщ'в виби­рала майбутню жертву, друга — проводила хронометраж життє­діяльності власників квартир, третя — здійснювала безпосереднє проникнення у помешкання та крадіжку, четверта — займалася реалізацією вкраденого, При цьому учасники третьої групи були, як правило, "гастролерами", а четвертої — жителями інших міст, де й збувався товар. Цей приклад яскраво ілюструє як спеціалізацію, так і інтеграцію професійних злочинців.

Зі сказаного також випливає важливий висновок про те, що най­краще кримінальна кваліфікація може бути реалізована в умовах діяльності організованих злочинних угруповань. Ось чому професій­на злочинність тісно пов'язана з організованою і є її невід'ємною складовою. Разом з тим, ці два види злочинності не повністю тотож­ні, оскільки мають свою специфіку, що й дозволяє розглядати їх ок­ремо один від одного.

Генезис професійної злочинності в Україні подібний до інших країн, хоча існують певні національні особливості. Так, в США про­фесійна орієнтація не відігравала суттєвої ролі у сходженні особи до верхівки влади у злочинному світі. Головна риса, що мала бути при­таманною злочинцю, це вміння робити великі гроші. Тому не дивно, що чимало злочинних "сімей" там зросли на доходах від нарко- і порнобізнесу, тоді як в СРСР, а потім на пострадянському просторі, скажімо, сутенер був тільки "мужиком", і, як виняток, міг стати "фраєром".

У злочинному світі існує жорстка стратифікація або ієрархія. Найвище місце тут посідають "злодії в законі" — особи, які діс­тали цей статус на спеціальній злодійській сходці. Щоб отримати цей титул, претендент мусив мати кілька "ходок" (судимостей), доб­ре знати блатний жаргон ("феню"). а також чітко дотримуватися злодійських "законів", бути їх провідником серед "вихованців" (під­літків, яким передаються секрети кримінальної майстерності). При цьому він не повинен був служити в Збройних силах, міліції чи ін­ших державних органах1.

На початку 90-х років минулого століття середній стаж перебу­вання у "зоні" для злодіїв у законі становив 13-15 років. Сьогодні дослідження показують, що зменшується не тільки тюремний стаж, а й кількість "злодіїв у законі", які мали судимість2. Спостерігається

1 Див.: ТхсЛ.В. "Ворьівзаконе"ипрочне.-Рига, 1993. - С. 102.

2 Див.: В. Фейтельберг-Бланк, В. Шестаченко. Бандитская Одесса. "Двойное дно"
Южной ПальмирьІ. — Одесса, 1999-


 




тенденція до відмови від норми, що забороняє їм працювати або спілкуватися з державними структурами. Це пояснюється тим, що виникла необхідність налагодження корумпованих зв'язків з чинов­никами всіх рівнів. Тепер "злодії у законі" навіть прагнуть увійти в депутатський корпус, аби ще більше законспірувати злочинну діяль­ність та ускладнити боротьбу з ними правоохоронних органів.

Трохи нижчий щабель в Ієрархії професійних злочинців посіда­ють "авторитети", які теж мають досить вагомий статус у злочин­ному світі. Як правило, їм доручається виконувати адміністративні функції в межах якогось виду кримінальної діяльності. Вони віднос­но автономні й мають підпорядковані їм злочинні групи. Саме із се­редовища "авторитетів" рекрутують нових "злодіїв у законі".

Найнижчу сходинку у цій ієрархії займають "шестірки", які покликані виконувати доручення "авторитетів". На волі "шестірки" можуть очолювати невеличкі групи, але зобов'язані підкорятися "бригадиру". У місцях позбавлення волі вони складають безпосеред­ню свиту "злодіїв у законі". Там же перебувають і "мужики", які становлять основний контингент засуджених. Для "мужиків" харак­терні такі риси: прагнення бути незалежними; підтримання нефор­мальних норм поведінки, що склалися в колонії; звернення до "зло­діїв у законі" в разі порушення їх прав іншими засудженими; ухи­лення від прибирання місць загального користування; володіння не-дозволеними режимом предметами.

Серед засуджених є й категорія осіб, що мають явно виражений маргінальний характер — це "ображені" або "опущені". До них на­лежать ті, з якими за якусь провину був вчинений акт мужолозтва. Зауважимо, що під таку санкцію не підпадають "злодії у законі", для яких за серйозні порушення злодійських норм передбачена лише смертна кара. До "ображених" відносяться і засуджені за розтління чи зґвалтування неповнолітніх (їх "опускають" одразу ж, як стане відомо про такий злочин), а також пасивні гомосексуалісти.

Статус професійних злочинців не є незмінним. Так, професійний злодій може стати "авторитетом", а потім за якусь провину, наприк­лад, співробітництво з правоохоронними органами, бути опущеним до становища "ображеного".


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 68 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Боротьба з рецидивною злочинністю| Генезис професійної злочинності в Україні

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)