Поняття ікримінологічна характеристикаорганізованої злочинності

Практика соціального життя в останні роки змусила визнати на найвищому рівні державної влади існування в Україні організованої злочинності. Тому підвищення ефективності боротьби з нею є одним Із найважливіших завдань, що випливає з оцінки сучасної кримі­нальної ситуації в країні. Стосовно науки, то ЇЇ внесок у розробку цієї проблематики не можна визнати задовільним, хоча останнім ча­сом намітилися позитивні зрушення. У підручниках, монографіях з кримінології автори вдавалися лише до таких формулювань, як "елементи організованої злочинності", "особливо небезпечні прояви групової злочинності", "лідерство у злочинному середовищі", "орга­нізованість злочинних груп" тощо. Застосування подібних визна­чень пояснювалося недостатньою теоретичною розробкою самого поняття "організована злочинність".

Вперше спробу сформулювати поняття організованої злочиннос­ті здійснили американські вчені. 1971 року відомий публіцист Уол-тер Ліппман зазначав, що на відміну від звичайної злочинності, що носить повністю грабіжницький характер, організована злочинність пов'язана з наданням бажаючим певних послуг або товарів.

Американський кримінолог Альфред Ландсміт визначив органі­зовану злочинність як особливу форму співробітництва кількох осіб або угруповань з метою забезпечення успішної їх діяльності. Луіз Шеллі говорив про організовану злочинність як таку, що цементу­ється фінансовими інтересами. Насилля тут застосовується лише для захисту економічних інтересів злочинного угруповання. Біль­шість організованих злочинців отримують переважаючу частку при­бутку на нелегальних ринках.

Президентська комісія США з питань застосування законів і»ід_-правлення правосуддя дала розширене тлумачення організованої" злочинності: це асоціація, яка прагне функціонувати поза контролем американського народу і органів влади. Вона включає у себе тнсячіі злочинців, які діють у рамках таких же складних структур, як вели­кі корпорації, підкоряються своїм законам, що застосовуються більші жорстко, ніж закони держави, її дії не імпульсивні: вони є результа­том складних домовленостей, спрямованих на досягнення повного контролю над сферами діяльності для отримання надприбутків.

У вітчизняній кримінології дефініції організованої злочинності з'явилися лише в останні роки, і вони досить різноманітні. Деякі вчені характеризують організовану злочинність як складний вид кримінальної діяльності, що здійснюється у великих масштабах ор­ганізованими групами, які мають внутрішню структуру, отримують доходи шляхом створення й експлуатації ринків незаконних товарів і послуг. Інші під організованою злочинністю розуміють відносно ма­сову групу стійких і керованих об'єднань злочинців, які займають-ся кримінальною діяльністю у вигляді промислу та створюють систему захисту від соціального контролю з використанням таких проти­правних засобів, як насилля, залякування, корупція та розкрадай ня у великих розмірах.

Організована злочинність — це особливе суспільне небезпеч не явище, "вершина злочинності". В основі виокремлення цього виду злочинності лежить характер і ступінь взаємодії злочинців прн здійсненні протиправної діяльності. Вона проходить на підставі згур­тування осіб, розмежування між ними злочинних ролей, ієрархія -ності системи взаємовідносин. Чим вищий рівень організованості у групі, тим більше управлінські функції відділяються від безпосеред­ньо виконавчих. Організатори можуть ставити загальні завдання, визначати лінію поведінки, забезпечувати систему координації дій різних учасників, їх безпеку. При цьому вони можуть навіть не зна­ти безпосередніх виконавців злочинів. Організовані групи носять стійкий характер. Між їх членами підтримуються стосунки і в пе­ріод між вчиненням конкретних злочинних діянь. У цей час розроб­ляються нові плани, вивчається кон'юнктура, проводиться підбір співучасників, розробка заходів захисту стосовно викриття та при­тягнення винних до відповідальності.

Злочинні об'єднання, залежно від рівня їх стійкості, професій­ності, сфери діяльності, правового становища у легальних структу­рах суспільства та Ін., можна розділити на такі види.

І). Проста організована група — це відносно проста форма об'єднання злочинців чисельністю 2—4 чоловіки. У такі групи об'-

єднуються розкрадачі, шахраї, квартирні злодії, грабіжники. В немає складної структури, суворої підпорядкованості, чітко вира

ного лідера.

2). Структурна організована група. Порівняно з простою ганізованою групою вона відрізняється більшою стійкістю, іерар ністю, дотриманням принципу єдиноначальності. Чисельність та _Гру_П — 5—10 і більше осіб. Злочинна діяльність носить постій характер, частіше це вчинення майнових злочинів або діянь, по заних з насиллям, але метою яких є одержання прибутків. Лідер кої групи визначає напрямок її дій, планує та готує злочини, ро діляє між учасниками ролі. Для забезпечення своєї діяльн структурна організована група взаємодіє з іншими кримінальн елементами, зокрема з особами, які займаються підробкою докуг тів, скупкою краденого тощо. Такі групи вчиняють крадіжки з к тир, автомобілів, грабежі, розбої, шахрайства, вимагання, займаї ся контрабандою. Корумпованих зв'язків у них, як правило, неь

3). Організоване злочинне угруповання — це вже баг численне об'єднання, до якого входять десятки, а то й сотні (котрі активно займаються злочинною діяльністю. Рівень організ ності у загальній масі таких угруповань нижчий, ніж в бандах і фІозних об'єднаннях, хоча наявність дисципліни, ієрархії, підпо кованості притаманні їм. У них існує керівна ланка з лідерів, к посвятили себе злочинній діяльності і визначають її напрямок ними стоїть основна маса конкретних виконавців "бойовиків" з ною кримінальною направленістю. Це злочинне угруповання І монолітним, до його складу входить багато груп різного рівня с нізованості, чисельністю 5—10 осіб. Вони не лише вчинюють зл ни, але й постійно контролюють певну територію (збір данини магання тощо). Часто їх лідери, зібравши достатню суму грої вступають у сферу легального бізнесу, поступово переростаю^ мафіозне об'єднання.

4). Банда являє собою форму організованої злочинності, щ< лягає у створенні озброєної групи, для вчинення злочинів, пов них з нападами на державні та громадські організації, окремих мадян. Вона відрізняється підвищеною суспільною небезпе оскільки застосування зброї — обов'язкова її ознака. Банди ві, няються високим рівнем організованості та беззаперечним порядкуванням ватажку. Вони функціонують самостійно, а ре; татами їх злочинів зазвичай є здобуття грошей, валюти, зброї тикваріату та інших цінностей.

Деякі кримінологи виділяють три категорії банд, які умовне зивають: "класична банда", "спеціалізована банда", "замовник!

Класичним бандам притаманне вчинення таких злочинів, *к на­пади на банки, інкасаторів, магазини, музеї, квартири тощо. Нерідко вони поєднані з убивствами та нанесенням тяжких тілесних ушко­джень. Особливістю спеціалізованої банди полягає у тому, що вона, практикується на вчиненні одного, рідко двох видів злочинів. Най­частіше це напади на банки і магазини. Банди типу "замовники" вчинюють злочини на замовлення. Вони малочисельні, їх члени доб­ре підготовлені фізично, озброєні, відрізняються винятковою конспі­рацією. "Замовники", як правило, не входять до складу злочинних угруповань, хоча можуть мати зв'язки з їх ватажками. Злочини вчи­нюють за плату.

5). Мафіозне об'єднання. Під терміном "мафіозне" у цьому ро­зумінні є поєднання протиправної і легальної діяльності, викорис­тання недоліків економіко-правової системи для одержання незакон­них прибутків або присвоєння певних адміністративних повнова­жень, можливість впливу на органи влади. Таким чином, мафіозне об'єднання — це злочинне угруповання, яке за ступенем організо­ваності та характером діяльності вийшло за межі власного форму­вання і поєднує як протиправні, так і легальні форми діяльності, впливаючи на державну політику і напрями соціального-економічно-го розвитку.

Мафіозні об'єднання завжди мають прикриття у вигляді різних комерційних структур, які слугують всякого роду аферам та відми­ванню "брудних" грошей, а також тісним корумпованим зв'язкам з представниками органів влади та управління. Для забезпечення за­хисних функцій вони залучають інші злочинні угруповання. Очолю­ють мафіозні синдикати кілька чоловік, котрі займають, як правило, однакове положення. Побіля них гуртуються від десятка до сотень членів, які за необхідності залучаються за плату для виконання кон­кретної "роботи".

Зарубіжні автори виокремлюють загальні риси мафіозних об'єд­нань. Вони певною мірою можуть характеризувати й Інші форми ор­ганізованої злочинності, але найбільш притаманні саме злочинним синдикатам: їх діяльність носить сталий характер і відбувається на постійній основі; вона завжди має форму нелегального бізнесу та пов'язана з наданням певних товарів І послуг. Кінцева мета мафіоз­них синдикатів — отримання величезних прибутків, що досягається шляхом встановлення контролю над окремими сферами суспільного життя. Останнє означає монополізацію відповідних ринків і проник­нення за допомогою корупції до органів влади і управління.

Існує й інша класифікація організованої злочинності. Деякі кри­мінологи виокремлюють групи з низьким, складним і високим рів-

нем організованості. Проте такий розподіл не завжди вказує на чіткі межі між ними. Майже кожну таку групу можна розглядати як но­сія багатьох сукупних ознак.

Організованість можна трактувати по-різному: а) як найдоцільні­шу послідовність дій; б) з точки зору погодження дій різних учасни­ків події; в) як наявність організації — певної структури, пристосо­ваної для досягнення поставленої мети. Відповідно, термін "органі­зованість" стосовно злочинності охоплює і дії співучасників, які спланували та вчинили злочин, і діяльність злочинної організації. Поняття організованої злочинності, на наш погляд, має включати останній з названих аспектів, оскільки вона є найнебезпечнішим ви­дом злочинності, який проявляється у сукупності злочинів, вчине­них злочинними організаціями.

Термін "злочинна організація" згадується законодавцем у главах "Злочини проти основ національної безпеки України", "Злочини проти громадської безпеки" та "Злочини проти правосуддя" КК Ук­раїни. У кримінально-правовій літературі під злочинною організа­цією розуміється стійке об'єднання двох і більше осіб, які об'єдна­лися для здійснення спільної злочинної діяльності.

Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочин­ності 2000 р. визначає організовану злочинність як структурно оформлену групу у складі трьох або більше осіб, існуючу протягом певного часу і діючу узгоджено для вчинення одного чи кількох сер­йозних злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, з тим щоб безпосередньо отримати фінансову або іншу матеріальну

вигоду.

З кримінологічної точки зору, злочинна організація передусім характеризується певною структурою. Тут слід розрізняти:

а) ієрархічність;

б) розподіл ролей І функцій;

в) наявність "нормативних приписів";

г) самофінансування;

д) систематичну злочинну діяльність.

Останню характеризують: 1) протиправні засоби досягнення ме­ти (у загальнокпимінальній злочинності — корисливої); 2) професіо­налізм І спеціалізація; 3) конспірація; 4) розвідувальні та контрроз-відувальні заходи; 5) прагнення нейтралізувати працівників держав­них органів влади і управління (корупція); 6) зовнішня видимість за­конності дій.

Злочинна організація, як правило, створюється для систематич­ної злочинної діяльності. Тому ЇЇ члени зобов'язані дотримуватися правил конспірації, не привертати до себе уваги правоохоронних

органів, мати постійне місце роботи, не зловживати спиртними на­поями і зовнішньо вести законослухняний спосіб життя. Законспіро­ваність групи забезпечується детальною підготовкою до вчинення злочинів, аж до рекогносцировки місця злочину та хронометражу дій співучасників, відпрацювання алібі та лінії поведінки у разі арешту. Крім того, члени злочинної організації прагнуть запастися "документами прикриття" — довідками про інвалідність, наявність у них психічних захворювань тощо. Меті конспірації відповідає і спеціалізація груп, діяльність яких спрямована на вчинення злочи­нів стосовно осіб, які займаються здобуванням незаконних прибут­ків. Це, зокрема, вимагання грошей під погрозою насильства (ре­кет), об'єктом якого у першу чергу стають розкрадачі державного майна, шахраї, контрабандисти, збувачІ наркотиків, сутенери, повії. При цьому діапазон засобів дуже широкий: від загроз і залякування до захоплення заручників, від простого побиття до жорстоких кату­вань і вбивств.

Прибутки злочинних організацій нерідко поповнюються за раху­нок платні за охорону нелегальних мільйонерів, членів їх сімей, май­на, викрадення транспортних засобів, крадіжок предметів антиква­ріату, виконання певних замовлень (перевезення грошей, супрово­дження вантажів І т. п.), тобто спостерігається їх зрощування з діл­ками тіньової економіки. Злочинні організації здійснюють також розвідувальну і контррозвід у вальну діяльність для отримання потрібної інформації, залучення до своїх лав співробітників пра­воохоронних органів (шляхом підкупу, шантажу), виявлення осіб, які надають допомогу правосуддю. Характерною ознакою злочинних організацій є їх добре технічне оснащення. Вони мають сучасні види транспорту, зброї, у тому числі, іноземного виробництва, переда­вачів, підслуховуючої апаратури, приладів нічного спостереження тощо.

Зазначимо, що організована злочинність не є винаходом якоїсь окремої країни. Це явище інтернаціональне, за своєю сутністю — один із вищих етапів еволюції злочинності. За характером та форма­ми діяльності організовану злочинність умовно можна поділити на кримінальну чи гангстерську, що в основному займається вчинен­ням грабежів, розбоїв, вимагань, шахрайств, бандитизму, вбивств, і економічну або "білокомірцеву", що паразитує на розкраданні дер­жавної чи колективної власності, зловживаннях посадовим станови­щем, корупції та Інших корисливих злочинах.

На сучасному етапі вітчизняна організована злочинність харак­теризується такими основними ознаками:

1) вираженою організаційно-управлінською структурою, чіткою
Ієрархією, наявністю єдиних для всіх членів групи норм поведінки,

І-.-Іпкшй і заохочень;

2) плановим і законспірованим характером злочинної діяльності,
тральною метою, орієнтуванням на отримання значних матеріаль­
них ресурсів у результаті приватизації державної власності та при­
бутків від тіньового обігу капіталів за мінімального ризику;

3) системою заходів щодо нейтралізації всіх форм соціального
контролю з використанням розвідки та контррозвідки: виявленням
планів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, підкупом їх спів­
робітників, проникненням на посади до державних структур;

4) наявністю великих фондів (як у гривнях, так і в іноземній ва­
люті), що дає можливість вкладати гроші у різні сфери діяльності, у
тому числі нелегальної, для отримання надприбутків, контролем в
своїх інтересах відповідних ринків, засобів масової інформації, мате­
ріальною підтримкою членів групи та їх родичів, оплатою послуг ад­
вокатів тощо;

5) розмежуванням сфер впливу — кооперація організованих
злочинних угруповань у різних галузях господарства, створенням
"чорного ринку" товарів та послуг (незаконний обіг наркотиків,
зброї, порнобізнес, проституція);

6) активним поширенням членами організованої злочинності
кримінальної субкультури, особливо серед молодого покоління.

У Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" остання визначається як ''сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань". Гіпотетичну модель таких угруповань можна уявити у вигляді своєрідної піраміди. В її основі знаходяться "первинні" угруповання квартирних злодіїв, шахраїв, "наперсточників", "кидал", зломщиків, а також інших осіб, які мають доходи від своєї протиправної діяльності.

Над ними розташовуються угруповання, що умовно можна наз­вати групами забезпечення та безпеки. До групи забезпечення входять особи, які безпосередньої участі у злочинах не беруть. До їх функцій відносяться:

реалізація рішень лідерів;

контроль за діяльністю виконавців;

розв'язання різного роду конфліктних ситуацій між злочинними групами та окремими злочинцями;

забезпечення належного зв'язку у самому угрупованні, а також контактів з Іншими злочинними формуваннями;

охорона представників елітарної групи;

забезпечення професіоналізму виконавців;

пропаганда кримінального способу життя;

легалізація цінностей, здобутих злочинним шляхом;

матеріальна і моральна підтримка членів угруповання та їх сімей.

Групу безпека складають особи, які займаються організацією розвідувальної і контррозвідувальної діяльності, а також виявлен­ням осіб (юристів, журналістів, лікарів, державних службовців), ко­рисних організованому угрупованню. До їх функцій належать:

забезпечення високого соціального статусу осіб, які входять до елітарної групи;

створення умов, що перешкоджають боротьбі зі злочинним угру­пованням;

компрометування чи нейтралізація державних чиновників, спів­робітників правоохоронних органів, які чесно ведуть боротьбу з ор­ганізованою злочинністю;

вжиття заходів щодо звільнення "своїх" від кримінальної відпо­відальності або пом'якшення покарання;

консультації з правових питань;

навчання членів угруповання формам і методам роботи право­охоронців.

На вершині піраміди перебуває так звана елітарна група, пред­ставники якої — "тіньові" лідери, які здійснюють організаційне, уп­равлінське, ідеологічне керівництво розглянутою системою. Вони, як правило, не мають безпосереднього відношення до конкретних злочинів, залишаючись, завдяки цьому, за межами дії кримінального закону. До їх функцій можна віднести:

аналіз і контроль за політичною і соцІально-економічною ситуа­цією в державі;

вироблення відповідних планів діяльності;

пошуки нових сфер застосування своїх сил;

розробку заходів, спрямованих на монополізацію злочинності, зміну стратегії та тактики залежно від змін соціально-економічних умов;

контроль за діяльністю груп безпеки та забезпечення.

Практика свідчить, що до 1999 р. в Україні спостерігалася тен­денція зростання організованої злочинності. Так, у 1995 р. виявлено 288 злочинних груп; 1996 р. — 322; 1997 р. — 600; 1998 р. — 953; 1999 р. — 1057. Але у 2000 р. кількість виявлених організованих злочинних угруповань трохи зменшилась і склала 960. Наукові до­слідження показують, що стійкі угруповання злочинців серед усіх виявлених груп становлять 10 %. У середньому до кожної з груп входили 7—8 осіб, і діяли вони півтора—два роки.

Основними видами злочинної діяльності кримінальних угрупо­вань є: незаконний обіг наркотиків, зброї, нелегальне ввезення на територію України автотранспортних засобів, порнобізнес та суте­нерство, зловживання в сфері приватизації державного майна, І5ан-ківсько-кредитній системі, фіктивне підприємництво.

Варто також зазначити, що організована злочинність в силу ба­гатьох факторів характеризується високою латентністю. Тому офі­ційна кримінально-правова статистика відображає лише надводну частину її айсберга.

Дата добавления: 2015-07-25