Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності

Рецидивна злочинність — це сукупність вчинених на певній території протягом певного часу злочинів особами, раніше су­димими.

Як і злочинність взагалі, рецидивна злочинність має кількісні та якісні показники. Кількісним показником традиційно вважають рі­вень рецидивної злочинності. Він визначається у відсотках до за­гального числа зареєстрованих злочинів у відповідному регіоні чи країні. Наприклад, в Україні протягом 1996 року було розкрито близько 400 тис. злочинів. Серед них 72 тис. вчинені раніше суди­мими особами. Відповідно до цього обчислюють рівень рецидивної злочинності:

Рівень рецидивної злочинності також вираховується у відсотках від кількості осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. Так, у 1996 році було виявлено майже 340 тис. злочинців, в числі яких 50 тис. рецидивістів. Отже, їх частка становить:

50000, _ _0/

340000 *1°°⁼¹^%.

Відсоткові кількісні показники приваблюють простотою розра­хунків. Разом з тим, можна помітити, що відсотки рецидивної зло­чинності залежать не лише від кількості рецидиву та рецидивістів, а й від загального числа розкритих злочинів і виявлених осіб. Тому точнішими показниками рецидивної злочинності є її коефіцієнти, що розраховуються на 10 чи 1 тисячу мешканців регіону, які мають су­димість. Наприклад, у регіоні "А" серед 20 тис. розкритих злочинів З тис. вчинені особами, які мали судимість, а в регіоні "Б" зареєст­ровано за той же час ЗО тис. злочинів, з них 4 тис. рецидивних. Де вищий рівень рецидивної злочинності, якщо відомо, що в регіоні "А" проживають 15 тис. раніше судимих осіб, а в регіоні "Б" — 20 тис.?

Користуючись відсотковим показником, ми впевнимося, що рі­вень рецидивної злочинності в регіоні "А" буде майже на 2 % ви­щим, ніж у регіоні "Б" (15 % проти 13,3 %). Інший висновок дає порівняння коефіцієнтів рецидивної злочинності в цих регіонах. В регіоні "А" він буде:

В регіоні "Б":

^{х Іоо}°

Отже, в обох регіонах рівень рецидивної злочинності однаковий, хоча відсоткові показники помітно відрізняються.

Коефіцієнти рецидивної злочинності розраховуються за такими двома формулами:

,\ v 1000

І). Крз = Зр х р,

де: Крз — коефіцієнт рецидивної злочинності, З_р — рецидивні злочини, С — число раніше судимих осіб у регіоні, 1000 — масштаб розрахунків.

2). Кр = Ор х р.

де: Кр — коефіцієнт рецидивістів, Ор — виявлені рецидивісти, які вчинили нові злочини, С — кількість раніше судимих мешканців, 1000 — масштаб розрахунків.

Якісним показником рецидивної злочинності є її структура, тоб­то співвідношення між різними видами І групами злочинів. Треба відрізняти структуру рецидиву (послідовність злочинів, вчинених рецидивістом) від структури рецидивної злочинності як множини рецидивних злочинів, зафіксованих на певній території за пев­ний час.

Будучи частиною усієї розкритої злочинності, рецидивна в ос­новному має таку ж структуру, що й загальна: переважають чолові­ки; жінки-рецидивістки серед засуджених до позбавлення волі ста­новлять лише 5—7 %. Нагадаємо, що жіноча злочинність займає до 20 % усієї зареєстрованої злочинності. Серед рецидивістів значно менше неповнолітніх (до 1 %). Це пояснюється тим, що до другого засудження більшість підлітків встигає стати повнолітніми. Рідко зустрічаються в рецидивній злочинності посадові й необережні зло­чини, тоді як частішими є крадіжки, грабежі, розбої, торгівля нарко­тиками, фальшивомонетництво, а також агресивні насильницькі зло­чини,

Структурні особливості рецидивної злочинності відображають не стільки кримінальний професіоналізм рецидивістів, скільки соці­альне відчуження та маргіналізацію їх особи. Злочинна кар'єра ре­цидивістів після 40-річного віку завершується тим, що більшість з них або відмовляється від злочинної діяльності, або переходить до менш небезпечної "тіньової" діяльності чи перетворюється у "бом­жів". Неодноразове перебування у місцях позбавлення волі та втра­та сімейних та інших корисних зв'язків обумовлює низький соціаль­ний статус рецидивістів, а звідси — труднощі в їх ресоціалізації.

Кожен четвертий повторно засуджений має три і більше суди­мостей. Причому понад 25 % звільнених з місць позбавлення волі

новий злочин вчиняють протягом перших шести місяців, майже 45 % — протягом першого року, дві третини повертаються до місця позбавлення волі протягом двох років, а 80 % — п'яти.

Всупереч поширеній думці, рецидивісти рідше беруть участь у групових злочинах: мають значення вік і кримінальний досвід. Се­ред них багато професійних злочинців. Але не слід ототожнювати рецидивну злочинну діяльність із професійною: більшість неоднора­зово судимих за крадіжки, грабежі та розбої вчиняє злочини без по­передньої підготовки, ситуативно, у нетверезому стані.

Динаміка рецидивної злочинності протягом перших шести років незалежності України (1992-1997) відзначалася щорічним зростан­ням кількості повторних злочинів: із 40 до 72 тис., тобто на 80 %. Водночас, завдяки загальному збільшенню злочинності, їх частка у відсотках за ці роки майже не змінилася. Зросло і число виявлених рецидивістів: від 37 — до 50 тис., а відповідні відсоткові показники зменшилися від 18 до 14,5 %. Ці дані наочно підтверджують недос­татню репрезентативність відсоткових вимірів рецидивної злочин­ності.

Дата добавления: 2015-07-25