Детермінанти корупційної злочинності

Ефективна протидія корупції потребує з'ясування її чинників, Треба виходити з того, що корупція має соціальні передумови, що властиві усім державам, але найбільше країнам з перехідною еконо­мікою, до яких належить і Україна.

На різке зростання корупції в незалежній Україні насамперед вплинули кризові явища в усіх сферах суспільного життя. Науково доведено, що за здійснення радикальних реформ дуже зростає рі­вень корупції. Проте слід наголосити, що її зростання обумовлено не самими по собі реформами, а повільністю, непослідовністю і не­завершеністю їх проведення. Власне, це і спостерігається в Україні. Після отримання незалежності вона не виробила чіткої політичної та економічної стратегії формування громадянського суспільства. Це обумовило виникнення корпоративних кланів, викривлення про­цесів приватизації в Інтересах окремих ділків, перепони у розвитку демократичних інститутів та утвердженні верховенства права тощо.

Детермінанти корупційних злочинів можна поділити на політич­ні, економічні, правові, організаційно-управлінські і соціально-психо-

ЗО

логічні криміногенні фактори. Вони викладені у Концепції боротьби з корупцією на 1998—2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 24 квітня 1998 р.

До політичних чинників віднесені:

— відсутність програмованої та предметності у впровадженні
демократичних засад до різних сфер суспільного життя;

— повільний розвиток політичної структури та свідомості сус­
пільства, передусім, його громадянських Інституцій;

— відсутність системи виховання у службовців патріотичних по­
чуттів, моральних, професійних якостей, розуміння того, що ко­
рупція підриває авторитет держави, етичні основи суспільної свідо­
мості;

— недостатня визначеність і непослідовність у здійсненні анти-
корупційної політики, що породжує у службовців, схильних до ко­
рупційних діянь, відчуття безкарності;

— відсутність державної ініціативи та необхідних організаційних
зусиль щодо створення громадських формувань задля підвищення
активності населення у боротьбі з корупцією;

— відсутність ефективного парламентського контролю за діяль­
ністю вищих посадових осіб виконавчої гілки влади, у тому числі ке­
рівників правоохоронних органів.

Економічними чинниками є:

— несприятливі умови для правомірної діяльності усіх суб'єктів
господарювання, особливо малого і середнього бізнесу;

— непрозорість процесів приватизації, вирішення інших госпо­
дарських питань, оцінки прибутків, обсягу податків, одержання

пільг тощо;

— зростання розриву між доходами підприємців і державних
службовців, наділених повноваженнями управління економічними

процесами.

Правові чинники включають:

— недосконалість нормативно-правової бази, що не забезпечує
ефективної протидії зловживанням чиновництва, зберігає його над­
мірну закритість, не сприяє чіткому контролю за діяльністю служ­
бовців та надійному правовому захисту громадян від свавілля поса­
дових осіб;

— відсутність цілісної системи правових засобів впливу на фак­
тори, що обумовлюють корупційні злочини;

— прогалини в законодавстві, що передбачає відповідальність за
різні види корупційних правопорушень і регламентує діяльність дер­
жавних органів у боротьбу з ними.

Організаційно-управлінськими чинниками є:

— слабка регламентація правил поведінки державних службов­
ців, процедури здійснення їх повноважень, видання офіційних доку­
ментів тощо;

— наявність у посадових осіб занадто широких можливостей
для прийняття рішень на свій розсуд;

— поширеність випадків заміщення посад не на підставі ділових
і моральних якостей особи, а через знайомство, особисту відданість,
близькість політичних уподобань тощо;

— відсутність тестування на відповідність професійним і мораль­
ним якостям, періодичної ротації кадрів, формальне ставлення до їх
атестації;

— відсутність механізмів унеможливлення прийняття на службу
лідерів чи членів злочинних угруповань.

До соціальна-психологічних чинників належать:

— зоріентованість значної частини населення на протиправне
вирішення життєвих питань, внаслідок чого корупція із соціальної
аномалії перетворюється у правило поведінки;

— низька психологічна готовність громадян протидії корупції;

— корислива спрямованість багатьох державних службовців, що
призводить до порушення закону, норм моралі та професійної етики;

— моральна деформація частини керівників, яка виявляється як
у вчиненні ними злочинів, так і поблажливому ставленні до коруп-
ційних діянь з боку підлеглих (кругова порука).

§ 4. Засоби протидії корупційній злочинності

Протидія злочинності тому так і називається, що передбачає протиставлення криміногенним факторам антикриміногенних, щоб усунути чи блокувати дію перших. Звичайно, досягти цього в реаль­ному житті практично неможливо, але мінімізувати вплив криміно­генних чинників можна і потрібно.

Ефективна боротьба з корупцією вимагає наукової концепції щодо ЇЇ запобіганню. Однією із основних засад такої концепції має бути розуміння корупції як соціальнозумовленого явища. Виходячи з цього, треба виробляти стратегію і тактику боротьби з нею, стави­ти відповідні цілі, визначати засоби їх досягнення, рівень матеріаль­ного, фінансового, організаційного та правового забезпечення.

Як свідчить міжнародний досвід, жодна Із сощально-економічних систем не мала і не має повного імунітету від корупції' — змінюють­ся лише її обсяги та прояви. Відтак, корупцІйні злочини неможливо

ліквідувати в якійсь конкретній державі чи на якомусь етапі істо­ричного розвитку. Максимум, чого можна досягти, це: зменшити їх рівень та локалізувати сфери розповсюдження; пом'якшити небез­пеку корупційних проявів та їх вплив на різні соціальні процеси. У Західних країнах це іменують контролем над корупцією.

Стратегічним напрямом боротьби з корупцією — це запобі­гання їй. Комплексні профілактичні заходи — це шлях, який може зменшити обсяг корупційних проявів та їх негативний вплив на сус­пільство. Головними антикорупційними заходами в Україні є:

1). Визначення стратегії соціально-економічного розвитку та здійснення адміністративної реформи. Будівництво правової держави і громадянського суспільства — основа протидії корупцій-нІй злочинності. Косметичні зміни у системі державного управління, навіть за умови їх зовнішньої привабливості, не здатні поліпшити ситуацію з корупцією.

2). Формування ідеології державної служби, тобто ЇЇ мораль­них принципів і цінностей. Адже комуністичні постулати відійшли у минуле, а ідеали української державності ще не вироблені. Паную­чий серед чиновництва дух невизначеності й непевності у завтраш­ньому дні — один із важливих чинників корупційної злочинності.

3). Забезпечення відкритості влади, що розв'язує такі завдан­ня: повертає віру людей до державних структур; створює несприят­ливі умови для корупційних злочинів; реалізує конституційні права громадян на достовірну інформацію у цій сфері.

4). Вдосконалення антикорупційного законодавства. Хоча й прийняті відповідні законодавчі акти, що загалом надають правоохо­ронним органам можливість реагувати на різні корупційні прояви, починаючи з неетичної поведінки державного службовця і закінчую­чи його участю у хабарництві чи діяльності організованих злочин-шх угруповань, проте нормативно-правова база потребує подальшо-•о вдосконалення. Це стосується як регулювання порядку держав­ші' служби, так і юридичної відповідальності за корупційнї правопо->ушення.

5). Реальний вияв політичної волі. Політична воля у будь-якій ІержавІ, а особливо із недостатньо розвинутими демократичними Ін-:титутами, є дієвим засобом протидії корупції. За відсутності такої юлі найдосконаліше законодавство має декларативний характер, а йяльність правоохоронних органів лише імітує боротьбу з корупцій-юю злочинністю.

Ще один, й можливо найефективніший засіб — зробити коруп-\ію ризикованою І невигідною. Доти, доки чиновнику буде вигідно ірати хабарі, красти, іншим чином зловживати владою, а ризик по-

нести покарання буде мінімальним, ніякі репресивні заходи не да­дуть позитивного результату. Збільшення соціальної ціни державної служби (престиж, матеріальна забезпеченість) і ризик корупційних злочинів — це те, що має лежати в основі антикорупційної полі­тики.

Питання для самоконтролю

1. Дайте законодавче визначення корупції та назвіть види коруп­
ційних діянь.

2. Які основні ознаки корупційної злочинності?

3. Назвіть особливості характеристики особи корупціонера.

4. Розкрийте сутність соціальних передумов корупційних діянь.

5. Як адекватно реагують органи державного апарату на факти
корупційних діянь?

6. Що складає правову основу профілактики корупційних діянь?

Дата добавления: 2015-07-25